Презентація до вивчення творчості Хосе Борхеса. "Життя і творчість видатного письменника. " Троянда Парацельса". "Дзеркало і маска"

ПАРАЦЕЛЬС «Майстер навчає і не може інакше»

Аргентинський прозаїк, поет і публіцист «Уже змалку, коли батька вразила сліпота, в нашій родині негласно вважалося, що я маю здійснити в літературі те, чого обставини не дозволили здійснити батькові. Це було зрозумілим (а така впевненість значно сильніша за просто висловлені побажання). Всі очікували, що я стану письменником».

Геніальний аргентинець Хорхе Луїс Борхес народився 24 серпня 1899 року в Буенос-Айресі, в сім’ї Хорхе Ґільєрмо Борхеса та Леонор Асеведо де Борхес (у дівоцтві Суарез). Його мати походила з давнього уругвайського роду, батько ж — частково іспанець, частково португалець і наполовину британець (Френсіс Хейзлем, мати Хорхе Ґільєрмо, була британкою та підтримувала в домі Борхесів міцні англійські традиції). Не дивно, що Хорхе Луїс з дитинства був білінгвом, володіючи англійською не гірше, ніж іспанською. Власне, його англійська була настільки блискучою, що у віці близько дев’яти років майбутній літературний геній переклав іспанською відому казку Оскара Вайлда «Щасливий принц», а у дванадцять читав Шекспіра в оригіналі. Саме «англійський слід» у житті митця має привернути нашу найпильнішу увагу, адже перші пагони приголомшливого древа Вавилонської бібліотеки, схоже, проростають саме з міцних британських коренів.

Короткозорий та хворобливий хлопчик, методично цькований у школі своїми аргентинськими ровесниками, хлопчик, чиїм улюбленим місцем був дім, найкращим другом — молодша сестра, а найяскравішим враженням дитинства — батькова бібліотека, починає писати в шість чи сім років. А у сімдесят один рік визнаний цілим світом митець напише: «Все своє дитинство я вважав, що любити мене було б не надто справедливо. Мені здавалося, що я негідний особливої прихильності, і, пригадую, в дні свого народження я потерпав від сорому, бо мене осипали подарунками, а я вважав, що нічого не зробив, аби на них заслуговувати, — що я просто шахрай».

Перші серйозні спроби та помітні здобутки в літературній галузі прийшли під час перебування родини в Європі — 1914 року родина переїхала туди з Аргентини, оскільки батько намагався лікувати прогресуючу сліпоту у відомого женевського лікаря. Ще в Швейцарії, здобувши диплом бакалавра, Борхес спробував писати сонети англійською та французькою мовами, і, за його власними словами, перші були «жалюгідним наслідуванням Вордсворта», а другі — «імітацією символістської поезії».  У 1933—1934 роках на сторінках газети «Критика» («бульварної», за визначенням самого письменника) з’являється серія нарисів під назвою «Всесвітня історія підлоти». П Р О Б А П Е Р А

Нічого нового створити неможливо, все вже давно вигадано, і долею подальшого мистецтва є жонглювання раніше створеним. ОСОБЛИВИЙ СТИЛЬ ХОСЕ БОРХЕСА І Борхес перетворився на фахового жонглера. Більша частина його творчості присвячена цьому нововинайденому жанру — нарису-містифікацїї. Причому містифікуються щоразу нові й нові речі, співвідношення правди та вимислу міняється, стиль викладу теж видозмінюється, слухняно підкорюючись владі першоджерела.

Нариси із серії «Історія вічності» являють собою цикл філософських есеїв на теми вічності, часу, циклічності й інших проблем, звабливих для всякого мислителя. Збірка «Нові розслідування» присвячена переважно літературним персоналіям, тож і нариси в ній витримані в стилі літературознавчого есею. А от цикл «Книга сновидінь» просто скомпільований з уривків, присвячених сну і сновидінням, які були позичені автором із більш ніж ста чесно вказаних джерел. Схожою, але не настільки прозорою, є і «Книга вигаданих істот» — бестіарій, укладений Борхесом.

Міфологія, філософія, релігія– головні теми есе,віршів , публікацій Хорхе Луїса Борхеса Філософський камень- еликсир мудрості, панацея життя. Здатен омолажувати тіло, оздоровлювати, продовжувати життя. Даосизм - одна из релігій Китаю, основою якої є дотримання на 10 заповідей(Синівський обов’язок, терпіння, самопожертва). Кабала - містична традиція іудаізма, пов’язна з осмисленням Творця, його ролі і мети, людської природи, сенсу існування.

В лабораторії, розташованій у двох підвальних кімнатах , Парацельс молив свого Бога, Бога взагалі, Бога байдуже якого, щоб той послав йому УЧНЯ. До будинку зайшов незнайомець. … Парацельс вказав йому на лаву; гість сів і почав чекати. Певний час вони МОВЧАЛИ.

«Я хочу бути твоїм учнем. Я взяв все, що У МЕНЕ Є». Він зняв торбину і висипав її вміст на стіл.. Монети були золоті, і їх було дуже багато. Сподіваєшся, що я можу створити камінь, здатнний перетворювати на золото всі ПРИРОДНІ ЕЛЕМЕНТИ, і пропонуєш МЕНІ ЗОЛОТО. Але я шукаю не золото, і, якщо тебе цікавить воно, ти ніколи не будеш моїм учнем. Це золото - лише доказ того , що я ладен працювати. Я хочу, аби ти навчив мене НАУЦІ. Я хочу поряд з тобою пройти ШЛЯХ, що веде до КАМЕНЯ.

ШЛЯХ – це і є КАМІНЬ. МІСЦЕ, звідки ідеш, це і є КАМІНЬ, КОЖЕН КРОК – це МЕТА.

ВЧИТЕЛЬ ПРОТИ УЧНЯ …тривожно промовив Парацельс Парацельс подивився на нього із жалем… Тоді вчитель підвищив голос…сказал… … наполягав учень … з недовірою сказав учень. З удаваним смиренням спитав Учень сказав , охоплений байдужістю… Охоплений хвилюванням, сказав…

ФІНАЛ ГРИ УЧЕНЬ: « Я вчинив негідно. Мені забракло ВІРИ, без якої для Господа нема благочестя. » ВЧИТЕЛЬ: Парацельс провів його до сходів, сказавши, що він завжди буде бажаним гостем в його будинку. Обидва розуміли, що знову зустрітися їм не доведеться.

Парацельс залишився сам. Але перш, ніж загасити лампу, він опустився у стомлене крісло , він висипав у пригоршню ніжний попіл і тихо промовив якесь слово. Троянда воскресла.

Підберіть асоціації до слів: Золото-……… Троянда-…….. Камінь-…….. Дорога-……… Путь-………. Вогонь-………. Слово-…….. Гроші-……….

«Майстер не навчає поганому. Майстер не навчає хорошому. Майстер — навчає. І не може інакше.

Зачем упорствуешь, двойник заклятый?  Зачем, непознаваемый собрат,  Перенимаешь каждый жест и взгляд?  Зачем во тьме - нежданный соглядатай?  Стеклом ли твердым, зыбкой ли водой,  Но ты везде, извечно и вовеки -  Как демон, о котором учат греки,-  Найдешь, и не спастись мне слепотой.  Страшней тебя не видеть, колдовская,  Чужая сила, волею своей  Приумножающая круг вещей,  Что были нами, путь наш замыкая.  Уйду, а ты все будешь повторять  Опять, опять, опять, опять, опять... “ ДЗЕРКАЛО і МАСКА”

КОРОЛЬ «Я хочу, щоб ти проспівав мені хвалу і прославив мою перемогу. Я буду Енеєм, ти станеш моїм Вергілієм». Я пізнав складні структури, які зберігають наше мистецтво від зазіхань черні. Я можу оспівати любов, викрадення коней, морські плавання, битви. Мені відомі легендарні предки всіх королівських будинків Ірландії. Мені відкриті властивості трав, астрологія, математика і канонічне право. ПОЕТ

Перша поема Битва — чудовий килим з воїнів, а кров — вода меча. У моря — свій бог, а по хмарах видно майбутнє. Ти майстерно впорався з римами, алітераціями, асонансами, довгими і короткими звуками, хитросплетіннями наукової риторики, майстерним чергуванням розмірів. Все чудово, однак нічого не сталося. Через рік ми будемо аплодувати твоєї новій пісні, поете. На знак нашого схвалення прийми це срібне дзеркало.  Тридцяти переписувачам буде наказано переписати її по дванадцять разів.

Друге творіння Сторінки були битвою. В їхньму безладді миготів Бог, єдиний в Трійці, одержимі ірландські язичники і воїни, що билися через сторіччя на початку Великої Епохи. Мова поеми був не менше незвичайною Грубість змінювалася ніжністю. Метафори були випадковими або здавалися такими. Про твою першу піснь можна було сказати, що вона щасливий підсумок всіх тих часів, коли в Ірландії складали легенди. Ця — перевершує все,що існувало раніше і знищує його. Вона вражає, дивує, сліпить.  Як запоруку моєї прихильності візьми цю золоту маску.

Поет не приніс рукопису Погляд здавався спрямованим вдалину або незрячим Поет прочитав вірш. Він складався з одного рядка. Король був уражений не менше поета. Вони глянули один на одного, обличчя їхні вкрила блідість.

Те, що ми з тобою обидва відчули, — тихо сказав Король, — відомо як Прекрасне і заборонене для людей. Настала пора розплати. Я подарував тобі дзеркало і золоту маску; ось третій, останній, дар. І він вклав поету в праву руку кинжал.