Презентація"Габріель Гарсіа Маркес, колумбійський класик, лауреат Нобелівської премії "

Габріель Гарсіа Маркес, колумбійський класик, лауреат Нобелівської премії (1928 рік народження) Самотність – ось що мене непокоїть… я думаю, що людина зовсім самотня. Г.Гарсіа Маркес

Габріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркес  — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Талант,народжений Колумбією

Дитячі та юнацькі роки Габрієль Гарсія Маркес народився в місті Аракатака. У 1940 році, у 12-річному віці, Ґабрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра. У 1946 році він вступив у Національний університет Боготи на юридичний факультет.

Проба пера Перше оповідання Ґарсії Маркеса було опубліковане 1947 p., але його автор не мислив себе професійним літератором. 1951 р. вийшла повість «Опале листя», у якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для всієї творчості Ґарсії Маркеса

Родина З 1954 року Маркес працював у газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті та рецензії на фільми. Як кореспондент цієї газети він побував у Польщі, Італії, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народився син.

Нобелівська премія У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».

Вирок У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, імовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку — лімфому. Його довелося двічі оперувати в США і Мексиці

Останні дні У серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання в час холери» голівудській кінокомпанії . Бюджет кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування відбувалося в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії. Помер Ґабрієль Ґарсія Маркес 17 квітня 2014 на 88-му році життя у своєму будинку в Мехіко

Магічний реалізм «Магічний реалізм» – це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний насамперед латиноамериканській культурі. Основами латиноамериканського магічного реалізму є література, вірування, мислення доколумбових індійських цивілізацій, таких як: ацтеки, майя, чибча, інки. Вже у творах, що мають індіанське коріння, написані чи то самими індіанцями, чи то іспанськими письменниками-істориками, священиками, солдатами, зустрічаються всі складові "чудесної реальності".

Ознаки магічного реалізму Герої приймають та не заперечують логіки магічних елементів. Численні деталі сенсорного сприйняття. Часто використовувано символи та образи. Викривлення часу, так що він стає циклічним або вбачається відсутнім. Ще один засіб - колапс часу, коли сучасне повторює чи нагадує минуле. Причина та наслідок міняються місцями - наприклад, персонаж може страждати "до" трагічних подій. Широко використовують фольклор і міфологію. Минуле контрастує із сучасним, астральне - з фізичним, персонажі - один з одним. Ясний фінал твору дозволяє читачеві визначитися, що ж насправді відповідає дійсному перебігу подій - фантастичне чи повсякденне.

“ Стариган із крилами” Хто вони,Янголи? Чи є вони? Навіщо вони? А ти,Янгол?

Старенький дід упав обличчям у грязюку, борсається там, ала не може підвестися, бо йому заважають величезні крила…

“Сусідка, яка знала все про той і цей світ, сказала:”Це янгол. Напевне, його прислано за хлопчиком, але бідолага такий старий, що не витримав такої зливи й звалився на землю” “Він був одягнений як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні, лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного і неприродного вигляду” Що природного, а що неприродного в образі янгола?

Пропонували зробити його - головою всесвіту; - генералом; - вивести новий рід крилатих людей…

Ангел до хлопчика ставився так само байдуже, як і до інших смертних, але покірливо, мов дворняга, терпів усі його примхи і витівки

Люди та янгол “Дощ лив третій день без перерви, і Елісенда з Пелайо ледь встигали поратися з крабами, які заповзали в дім…”

Пелайо та Елісенда вирішили, “що вранці вони відпустять ангела, посадять його на тин, дадуть прісної води та харчів на три дні й нехай летить у відкрите море” Що робити з Янголом?

Сусіди розглядали ангела без жодної святобливості, й кидали йому їжу крізь сітку, немов то було не надприродне створіння, а якась циркова звірина”

Він більше скидався на велику старезну курку, ніж на людське створіння…

Здавалося, надприродне терпіння було найголовнішою чеснотою ангела

Та ангел не вмер тієї зими, навпаки, почав оклигувати…потім у нього почало рости тверде довге , як у старих птахів, пір’я, іноді…старий наспівував пісні давніх мандрівників. …йому пощастило здійнятися вгору.

Чи потрібні людству янголи на землі? Як би поводилися ви при зустрічі з янголом? Що б ви сказали йому? Про що попросили? Що б запропонували?