Презентація "Доля солдата на війні"

Доля солдата на війні

За роки війни до армій воюючих держав було мобілізовано73,5 млн чоловіків віком від 18 до 60 років. Війна докорінно змінилаїхнє світобачення, відірвавши від звичного життя. Одні потрапилина фронт добровільно, піддавшись патріотичному піднесеннюй пропаганді, інші ставали до війська в результаті масовихмобілізацій. Для більшості цих людей місцем перебування на фронтістали траншеї (окопи). Люди жили в невеликих землянках, бліндажахабо просто неба, потерпали від спеки і холоду, спраги й голоду,тонули в багнюці під зливами. У таких умовах їм доводилосярити нові траншеї, будувати укріплення, тягати гармати, відбиватиатаки противника. Іноді люди гинули, навіть не побачивши противникав обличчя.

Найбільше за артилерійський і кулеметний вогонь противникабійців у траншеях турбували проблеми антисанітарії і погане хар-чування. Іноді місяцями солдати не бачили гарячої їжі. Єдиноюїхньою розрадою була банка тушонки. Найгірше забезпечуваласяпродовольством французька армія. Проблемою була й питна вода. Використання будь-яких джерел води призводило до поширеннякишкових захворювань. Солдати хворіли через відсутність елементарних санітарних умові швидко вкривалися вошами. Як згадував один з учасників війни:«Воші особливо не допікали на холоді, коли стоїш на посту абойдеш вартувати. Однак коли повертаєшся в землянку, коли по-чинаєш зігріватися, саме тут вони починають вилазити з по-таємних схованок лахміть нашого одягу… Вони не залишали насу наших буднях ніколи… Замучені до краю як фізично, так і мо-рально, ми не могли стулити очей через вошей».

Під час тривалих боїв земля між позиціями противників перетворюваласяна кладовище без могил і пам’ятників, куди скидалитіла вбитих і поранених, яким не могли надати допомогу. Протепоранені, що потрапляли у госпіталі, не завжди отримували належнудопомогу через відсутність ліків і методів лікування. Відзараження й різних хвороб померло більше людей, ніж було вбито. Значна частина тих, що вижили, залишалися каліками. Мільйонисолдатів страждали від контузії — післятравматичного стресовогорозладу. Вони не могли спати, говорити або безконтрольно годинамисміялися, плакали або співали. Деякі солдати відновлювалися,а інші страждали все життя. Частими були психічні захворювання,які спочатку сприймалися як боягузтво, тому солдатів із такимирозладами психіки розстрілювали.

У таких умовах солдати намагалися не втрачати людяності, піклуючисьпро поранених і полонених противників. Несподіванимстало спільне святкування Різдва солдатами протиборчих армійу 1914 р. Із 1917 р. частим було таке явище, як братання, колисолдати потай від своїх командирів домовлялися не стріляти одинв одного або тільки вдавали ведення бою. У будь-якій війні частина солдатів за різних обставин потраплялав полон. Із давніх часів склалися правила поводження з бранцями,а напередодні Першої світової війни вони були врегульованіМіжнародними конвенціями передбачити, що війна буде тривалою, а кількість полонених сягатимемільйонів осіб. Так, за всю війну солдатів російської арміїпотрапило в полон близько 4 млн, австро-угорської — 2,2 млн, італійської— 600 тис., німецької — 1 млн, французької — 500 тис.,англійської — 200 тис. осіб тощо.

Для утримання такої кількості людей у Німеччині було створеноблизько 250 таборів, в Австро-Угорщині — 300, у Росії — 400. Сотнітаборів налічувалося у Франції та Англії. За роки війни на територіїНімеччини опинилося близько 6 млн полонених і переміщенихосіб. Щоб утримувати стільки людей, спочатку Німеччина, а потімй інші держави почали використовувати працю полонених на фабриках,заводах, копальнях, транспорті, у сільському господарстві. Кількість військовополонених у Першій світовій війні (тис. осіб

Ставлення до військовополонених у воюючих державах відрізнялосяй залежало від внутрішнього становища в країні та подій нафронті. Через міжнародні благодійні організації, зокрема Червоний. Хрест, уряди намагалися надати допомогу своїм громадянам, щоопинилися в полоні. Найбільшого успіху в цьому досягли у Великій. Британії. Здійснювалися спроби залучити військовополонених до своїхармій. Так, у Росії були створені чеський, польський, югославськийкорпуси, у Німеччині та Австро-Угорщині — підрозділи з українцівта поляків. Проте ця практика не набула поширення. Затягування війни та втома солдатів призводили до масовогодезертирства або бунтів. Найбільшого розмаху такі процеси досяглина Східному фронті, коли російська армія почала розпадатисяпід впливом революційної агітації.