Фронтальна форма навчання ділиться на два етапи: Перший етап – це навчання в майстерні, а якщо по умовах технології виробництва це не можливо, то його організовують безпосередньо на робочих місцях підприємства, як правило окремими групами, бригадами ланками. Другий етап – це завершення виробничого навчання в цехах підприємства шляхом індивідуального або бригадного навчання де учні вчаться самостійно виконувати всі роботи передбачені навчальною програмою. Де їх професійні уміння і навики постійно повинні удосконалювались і відповідали вимогам кваліфікаційної характеристики.
Успіх другого етапу виробничого навчання, в цілому професійної підготовки робітників визначається організованістю і рівнем навчання на першому етапі, в процесі якого, учні повинні оволодіти початковими трудовими вміннями і навиками. В зв’язку з цим особливе значення має оснащення навчальної майстерні сучасним обладнанням, інструментами та інвентарем.
Майстер або вчитель – свого роду режисер. Він повинен максимально точно і повно реалізовувати сценарій – створити цілісний, результативний, цікавий для учнів урок. Кожний педагог в своїй педагогічній діяльності повинен прагнути стати майстром своєї справи, для цього потрібно постійно підвищувати ефективність і якість уроку.
Постійне підвищення наукової ерудиції, педагогічної майстерності майстра. Поліпшення матеріальної бази майстерні. Комплексне планування уроків. Раціональне використання часу уроку. Відповідність змісту освіти методам навчання, можливостям тих, хто навчається і майстра. Розвиток творчої активності і самостійності учнів. Врахування індивідуальних особливостей учнів. Шляхи підвищення ефективності уроку
Майстру дуже багато потрібно зробити, щоб з перших хвилин уроку оволодіти увагою учнів, які щойно прийшли на навчання. Саме тому з самого початку вони включаються до активності. Щоб підтримати робочий настрій учнів, важливе значення має поступове засвоення навчального матеріалу. З цією метою майстер розподіляє його на невеликі процеси.
Такий підхід здійснюється на індивідуальному рівні, тому, що кожен учень має свої індивідуальні здібності, свій характер, свій досвід, свій темперамент. Ці особливості учня можна корегувати. Треба враховувати, що учні самі визначають особисту «лінію» свого розвитку. А нашою задачею – задачею майстрів, стає створення таких психолого-педагогічних умов, які б забезпечили стимулювання навчально-виробничої діяльності на основі саморозвитку. Диференційований підхід
До використання сучасних технологій я прийшла поступово. За весь час роботи в училищі я знаходжуся в постійному творчому пошуку. Все це сприяло тому, що я оволоділа такими сучасними технологіями , як ігрові технології, технологія ІКТ, проблемне навчання, розвивальне навчання, технологія критичного мислення.
Ігрові технології В житті гра займає дуже важливе місце. Вона сприяє розвитку учня, розвиває самостійність та ініціативу. Я широко застосовуюю дидактичні або навчальні ігри. Вони розвивають пізнавальну активність учнів та їхній розум. Намагаючись зробити навчання найбільш інтенсивним, потрібно частіше відходити від традиційного проведення уроків, підвищуючи їх різноманітність (урок-вікторина,урок-рольова гра, урок-диспут, урок-конкурс і т.п.). Учні зацікавлені, працездатність підвищується.
Технологія розвивального навчання Дозволяє мені не тільки активізувати роботу і підвищити ефективність уроку, а й змінити характер навчальної діяльності. Стрижнем системи розвивального навчання є досягнення максимального загального розвитку учнів, а це приводить до підвищення якості знань та вмінь. Підвищую ефективність уроку через творчі завдання. Учні складають кросворди, самі створюють елементи оформлення страв. Але до завдань такого роду підходжу диференційовано, тому що не кожному учневі воно під силу.