Презентація дослідницької роботи "Сторінками історії рідної Овруччини (історія в історії)"ї)

Овруцький професійний ліцей Дослідила: викладач ОПЛ Пешко Тетяна Василівна Сторінками історії рідної Овруччини (історія в історії)

дослідити історичні матеріали Овруччини початку ХХ століття, зокрема фотоматеріали та листи родини єдиного овруцького нотаріуса Віктора Феофіловича Ольшанського, які збереглися до нашого часу; встановити зв’язки його родини із Юлією Шадриною, якій перед Першою Світовою війною відомий мільйонер того часу Олександр Миколайович Терещенко подарував маєток біля міста Овруча; дослідити історію нині існуючого заповідного урочища «Юліне». Мета дослідження:

фотоматеріали та листи родини єдиного овруцького нотаріуса початку ХХ століття Віктора Феофіловича Ольшанського, які збереглися до нашого часу з тих далеких часів. Об׳єкт дослідження:

Вислів, яким керуюсь у своїй роботі Коли копаєш криницю, роботу починаєш не з глибокого дна: спочатку широко розкидаєш поверхневий шар, відкидаєш землю, лопата за лопатою, не знаючи, що там нижче, скільки переплутаного коріння, які перешкоди і нестачі, скільки обтяжливих, закопаних іншими і тобою, забутих каменів та різних твердих предметів.  Януш Корчак

Історія мого народу – це невичерпна криниця духу, мудрості. Кожен народ має її, свою власну – глибоку і прозору або замулену й прикидану, але має ту, яку створив. Нашу намагались замулити і прикидати. Однак, ніколи ні в які часи не перевелись українці, які, припавши вустами до своєї криниці історії, не відчували б її могутньої цілющої живильності., ВСТУП

Сьогодні, коли ми заходились будувати свою державу, без своєї кришталево чистої криниці не дамо ради. То ж торкнімося її, припадімо своїми спраглими вустами до замуленої криниці історії. Черпаймо із неї воду, хоч часом гірку чи солону, адже хто не знає свого минулого,той не вартий свого майбутнього.

В׳їзд у місто Овруч на початку ХХ століттяІСТОРІЯ В ІСТОРІЇ(початок ХХ століття)

Найближче місто від Овруча – Коростень. В׳їзд у місто Коростень залізничною дорогою на початку ХХ століття

Овруцька поліклініка на початку ХХ століття  

Вигляд Свято-Василівського храму на початку ХХ століття Жіночий монастир того часу біля храму

Зруйнований Свято-Василівський храм

Овруцький Спасо-Преображенський кафедральний собор тих часів

Будинок єдиного міського нотаріуса Віктора Феофіловича Ольшанського в Овручі ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ

Міський нотаріус Віктор Феофілович Ольшанський у різні періоди свого життя

Міський нотаріус Віктор Феофілович у поважному віці

Родина Ольшанських. Подружжя Ольшанських. Наталія Василівна Ольшанська – дружина Віктора Ольшанського

Один із двох синів нотаріуса – Олександр Ольшанський (проживав і помер у Франції)

Листи Олександра Ольшанського із діючої армії додому

Інші старі фото – як свідчення про минуле Другий син Ольшанських (проживав і помер у США)Листи з війни до сестри Лідії

Єдина донька Ольшанських. Лідія Ольшанська

Лідія на навчанні у Вищому жіночому училищі у місті Житомирі (проживала у рідні – його “превосходительства” дядька Олексія Петровича Романова та тітки Єлизавети Михайлівни Романової)1914 рік

Свідченням цього є листи, адресовані Лідії на квартиру до Романових. Листи брата Олександра-підпоручика із діючої армії до Ліди в Житомир, де вона навчалася у Вищому жіночому училищі (1914 рік).

Листи від рідні, які отримувала Ліда, проживаючи у родині Романових

Лист Лідії Ольшанської до Романових із Варшави

Чи , можливо, Єлизавета Михайлівна та Олексій Петрович Романови мають відношення до колишньої царської родини?

Старша подруга Лідії Юлія Шадрина, яка часто бувала у сім׳ї Ольшанських, листувалась з ними, підтримувала тісні зв׳язки(Нижче сканований лист Юлії Шадриної до родини Ольшанських)

Готель у м. Ялті, у якому проживала Юлія під час подорожі (про це згадується у вищенаведеному листі Юлії до Ольшанських)

Маєток, який купив Олександр Терещенко–цукрозаводчик і мільйонер для своєї коханки Юлії Шадриної на початку ХХ століття у Волинській губернії

Трохи із історії заповідного урочища “Юліне”… Для розробки проекту, проведення робіт по будівництву та створення парку мільйонер Терещенко на початку ХХ століття запросив із Італії архітекторів і садівників. Вони спланували спорудження будівель у стилі бароко, розробили тут парк у регулярному стилі, започаткували закладку алей з рідкісних, унікальних для даного регіону видів дерев, садів, клумб. До того ж, він побудував тут залізничну колію, яка проходила зовсім поруч нинішнього “Юліне” і мала стати тихим раєм для (вищезгаданої) коханки Юлії Шадриної, з якою він познайомився в м. Овручі, і без тями в неї закохався. Проте Юлії незабаром довелося із валізами перебиратися за кордон, залишивши маєток на управителя і оплачену охорону, яка тут-таки й проживала з сім׳ями.

Чи вдалося Юлії випробувати себе в ролі справжньої поміщиці? Юлія, на відміну від інших поміщиків регіону, не допустила масового мародерства, яке мало місце в інших селах повіту.

Ще трохи уроків історії… Після революції 1917 р. радянська влада націоналізувала територію цього парку. У 1929 році на базі маєтку “Юліне” (с. В. Фосня) була створена (і незабаром розпалася) сільськогосподарська комуна, пізніше – радгосп та спілка любителів фруктових дерев, які вирощувались на продаж. Швидко “Юліне” стало зразковим господарством, на базі якого навчали селян повіту.

Ще трохи історії… Оскільки будівля “Юліне” не зазнала тотального грабежу, тут відкрили школу, в якій навчались діти з “Юліне” і сусіднього села Потаповичі. Школа діяла тут аж до війни. В роки окупації цим поселенням опікувався овруцький комендант, який тримав в ньому власну пасіку, тобто “Юліне” охоронялося німцями. Після війни школу перенесли в с. Потаповичі, а “Юліне” входило певний час до Великофоснянського та Невгодівського колгоспів. Згодом перетворилось у підсобне господарство Овруцької школи сільського господарства і врешті закріпилось за СПТУ-5 (зараз Овруцький професійний ліцей).

Сучасний вигляд колишнього панського маєтку

Печатка міського нотаріуса Ольшанського, яка збереглася до наших часів

Бібліотека нотаріуса Ольшанського, яку зберегли його нащадки

Зокрема, книги А. Ф. Писемського із печаткою Ольшанського, 1895 року видання

Столовий набір Ольшанських зі срібних ложок найвищої проби, який зберегли нащадки

І на завершення… Усі наведені вище факти та дані є достовірними, листи та речі існують, збереглися до нашого часу у правнуків вищезгаданих осіб, зокрема жінки внука Лідії Ольшанської (по чоловіку Шорох) Олени Шорох. Усі історичні матеріали та розповіді цієї жінки є невичерпною скарбницею історії Овруччини. Хранителька спадщини, цінних реліквій роду Ольшанських, історії заповідного урочища “Юліне” Олена Павлівна Шорох