Презентація "ДРУЖБА ШАКАЛІВ"

«ДРУЖБА» ШАКАЛІВЯК СРСР ДОПОМІГ ГІТЛЕРУ ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ПОЧАТОКРадянський Союз допоміг Німеччині відновитися після Першої світової війни. З 1926 до 1931 року Берлін був найбільшим торговим партнером Москви. В Німеччині зародився і набирав сили праворадикальний тоталітаризм у формі нацизму. В СРСР встановлювався тоталітаризм. І Сталін в Гітлерові угледів тимчасового союзника у справі повернення імперських територій до складу Росії (СРСР).

Військове співробітництво. Завдяки співпраці з СРСР, Німеччина почала відновлювати армію – німецьких офіцерів навчали у Союзі. Особлива ставка робилася на вишколі танкістів і авіаторів. Для підготовки німецьких військовослужбовців Радянський Союз організував навчально-дослідні центри "Липецьк", "Кама", "Томка".

Попри заборони Версальського миру, Німеччина почала виробляти й випробовувати в Росії нову зброю, зокрема й хімічну. У створених німцями авіаційній (Липецьк) і танковій (Казань) школах проходили вишкіл німецькі військові. Берлін готувався до реваншу й другого раунду боротьби за світове панування (Weltmacht).

Більшовицька Росія своєю чергою виношувала плани стати силовим гарантом світової комуністичної революції. І тут така нагода отримати новітні зразки зброї від німців, ображених катастрофічними результатами Першої світової війни!

І хоча кінцева мета обох держав роз'єднувала їх, робила непримиренними в агресивних намірах, тимчасові цілі Москви й Берліна на етапі озброєння і переозброєння цілком збігалися.

Із приходом до влади Гітлера взаємини фактично не припинилися, призупинені були лише відкриті контакти між військовими. Москва та Берлін і далі хотіли переділу Європи.

Призупинення військової співпраці з приходом 1933 року до влади Гітлера жодним чином не означало початку критики нацистського режиму з боку генсека Сталіна. Наступні події (інсценування нацистами підпалу Рейхстагу і суд над болгарськими комуністами) в радянській пресі подавалися в загальних рисах, без найменшого натяку на роль у них уряду Гітлера.

ЦИТАТАУ травні 1933 року Михайло Тухачевський заявив делегації Рейхсверу в СРСР: "Не забувайте, що нас роз’єднує наша політика, а не наші почуття, почуття дружби Червоної армії до Рейхсверу. Німеччина та СРСР можуть диктувати свої умови всьому світу, якщо ми будемо разом". ЦИТАТА

Влітку 1933 року німецький генштаб провів військово-штабні навчання, які передбачали спільний з Червоною армією розгром Польщі. До реалізації плану лишалося 6 років.

Політичне співробітництво. Наприкінці вересня 1939 р. у Москві відбулись радянсько-німецькі переговори, на яких остаточно була вирішена доля Польщі. На пропозицію Й. Сталіна сторони переглянули сфери своїх інтересів у Європі, дещо змінивши підписану попередньо серпневу угоду. Документ закріпив низку угод між двома диктаторами – Гітлером та Сталіним, та визначив територіальний розподіл Польщі.

Перед від’їздом з Москви Й. Ріббентроп заявив радянській пресі, що «німецько-радянська дружба встановлена остаточно» і що обидві країни бажають, щоб якщо у інших країнах «візьмуть верх підпалювачі війни, то Німеччина та СРСР знають, як відповісти на це зло». Він також відзначив, що «переговори відбувалися в особливо дружній та чудовій атмосфері» і додав, що особливо його вразив «сердечний прийом» Сталіна та Молотова. ЦИТАТА

Відразу після закінчення окупації Польщі, Німеччина почала «мирний наступ» на Англію та Францію, пропонуючи розпочати переговори. Радянський Союз відразу включився в цю кампанію, оголосивши Англію та Францію агресорами. В. Молотов назвав абсурдом війну під гаслом боротьби проти німецького фашизму. Комуністичним партіям у цих країнах через Комінтерн надійшла інструкція з Москви критикувати свої «плутократичні» уряди та закликати їх укласти «почесний мир» з Берліном.

У своєму виступі в рейхстазі 6 жовтня 1939 р. рейхсканцлер А. Гітлер також говорив про «щасливу співпрацю» Німеччини та СРСР щодо ліквідації «вогнищ війни та забезпечення безпеки народів» і наголосив на спільних інтересах країн на Сході Європи. У 1939–1940 рр. СРСР офіційно визнав та встановив дипломатичні відносини з країнами-сателітами Німеччини та її союзниками, зокрема «незалежною» Словаччиною, Маньчжуо-Го у Китаї, урядом Віші маршала Петена у Франції.

Новим етапом політичної співпраці між двома тоталітарними режимами мав стати вступ Радянського Союзу до військового союзу «країн Осі» — Троїстого пакту, укладеного 27 вересня 1940 р. у Берліні між Німеччиною, Італією та Японією з метою встановлення нового світового порядку та розподілу сфер впливу на планеті. Щоб прозондувати геополітичні інтереси СРСР та залучити Країну Рад до згаданого пакту, у листопаді 1940 р. німецька дипломатія запросила на переговори до Берліна наркома закордонних справ СРСР В. Молотова.

Отримавши чіткі директиви від Сталіна, Молотов під час переговорів у Берліні як умову вступу в Пакт висловив особливий «інтерес» СРСР до Фінляндії, Болгарії, чорноморських проток і Туреччини. Це викликало протидію з боку вищого керівництва Третього Рейху, яке бачило по-інакшому розподіл сфер впливу в Європі. Переговори зайшли в глухий кут. Усвідомивши несумісність геополітичних інтересів СРСР з інтересами Третього Рейху, Гітлер остаточно зробив ставку на реалізацію плану війни на Сході. 18 грудня 1940 р. фюрер підписав таємну директиву №21 під кодовою назвою «Барбаросса», що передбачала підготовку нападу на Радянський Союз. 

Торгівельно-економічне співробітництво. Німецько-радянське союзництво, «скріплене польською кров’ю», було доповнене серією економічних і торгівельних угод. Ще 19 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був підписаний торгово-кредитний договір, що став прелюдією до укладення 11 лютого 1940 р. господарського договору. У Міністерстві господарства Німеччини в Берліні було утворено спеціальне управління з німецько-радянського господарського обігу. Німецькі ділові кола приязно поставилися до можливості розширення торгівлі та обміну з СРСР, традиційним партнером з 1920-х – поч. 1930-х рр.

Саме торгівлею з СРСР нацистській Німеччині вдалося прорвати англійську блокаду. Упродовж 17 місяців після підписання пакту про ненапад Німеччина отримала 865 тис. т нафти, 140 тис. т марганцевої руди, 14 тис. т міді, 3 тис. т нікелю, 101 тис. т бавовни-сирцю, 1 млн т лісоматеріалів, 11 тис. т льону, 26 тис. т хромової руди, мільйони тон зерна.

З наближенням часу, визначеного Гітлером для нападу на СРСР, німці почали гальмувати й затримувати договірні замовлення, що мало би насторожити Москву. Але кінець економічному співробітництву настав лише вночі 22 червня 1941 р., коли останні ешелони перетнули кордон буквально за хвилини до німецького вторгнення.

Сталін виступав як еквілібрист і провокатор, позбавлений логіки в судженнях і діях. Польщу 1939 року він називав фашистською. А Гітлер для нього був миротворцем, бо виступав із мирними пропозиціями. Сталін, виступаючи адвокатом нацистів і будучи водночас фактичним керівником Комінтерну, дезорієнтував не тільки своїх соратників по комунізму, а й світову спільноту.

ВИСНОВОКНе випадково, документи, що свідчать про стосунки Сталіна і Гітлера, на сьогодні закриті в особливому секторі ЦК ВКП(б) Президентського архіву РФ, а самого Сталіна в РФ названо одним з трьох найуспішніших правителів, або, на новий копил, менеджерів, за всю російську історію. Усе пізнається у порівнянні…

Дякую за увагу!©Світлана МАЄВСЬКА