Презентація " Сполучені Штати Америки в період Процвітання"

США в період “Процвітання”Підготувала вчитель Харківської ЗОШ №126 Ключко Світлана Миколаївна

Перша світова війна не торкнулась Американського континенту, і країна не зазнала того масового руйнування продуктивних сил, яке було в Європі. Американська армія взяла участь у бойових діях лише влітку 1918 р. Людські втрати США, порівняно з іншими країнами, були значно меншими

Війна сприяла збагаченню країни. Це дозволило здійснити значні капіталовкладення в американську промисловість, створити нові робочі місця, зменшити безробіття.

Промислове зростання, що почалося на цій базі, збільшило питому вагу США у світовому промисловому виробництві. До 1920 р. частка Сполучених Штатів складала майже половину світового видобутку кам'яного вугілля, 3/5 виробництва чавуну і сталі, 2/3 видобутої в усьому світі нафти, 85 % випуску автомобілів

Отже, США закріпили за собою статус економічно наймогутнішої країни світу.

Сполучені Штати значно збільшили експорт капіталу. Головною його формою були військові позички. У такий спосіб США перетворилися з боржника на найбільшого кредитора.

Уряд демократичної партії на чолі з президентом В. Вільсоном у 1917 р. взяв курс на завоювання «світового лідерства».

Для послаблення своїх суперників США пропонували ввести принцип «відкритих дверей у всіх володіннях Німеччини та Турецької імперії, що підлягали поділу, а також у Китаї.

Улітку 1920 р. у США вибухнула глибока економічна криза, що зачепила всі галузі промисловості. Спричинили її скорочення воєнного виробництва і конверсія

Криза промисловості переплелася з аграрною кризою. До весни 1921 р. ціни на сільськогосподарські товари у США знизились у 3-4 рази. Це призвело не тільки до скорочення прибутків фермерів, а й до розорення багатьох із них.

Невдоволення робітників і фермерів їхнім тяжким становищем виявилося під час виборчої кампанії 1920 р. Із цього скористалися республіканці. На виборах 1920 р. вони здобули перемогу. їх кандидат на посаду президента США Уоррен Гардінг зібрав більш як 16 млн голосів

Ще 1919 р. республіканці заблокували реформи у сфері трудових відносин, про надання права робітникам на страйк. Адміністрація Гардінга виступала проти політики державного регулювання. Проте було створено всі умови для збільшення прибутків великих промисловців, банкірів, підприємців. У 1921 р. було скасовано запроваджений у період війни податок на надприбутки корпорацій. Згодом були підвищені мита на імпорт до США важливих промислових товарів. Це призвело до росту цін на внутрішньому ринку. Прибутки монополій одразу зросли.

Корупція державного апарату набула всеохоплюючого характеру. У 1921-1922 рр. великі нафтопромисловці підкупили міністра внутрішніх справ і незаконно одержали в оренду державні нафтоносні райони в Каліфорнії та Вайомінгу. На шлях шахрайських угод із монополіями стали міністр юстиції, голова федерального бюро допомоги ветеранам війни та інші високі урядовці республіканської адміністрації. Дії багатьох членів республіканської адміністрації, відомих своєю близькістю до Гардінга, мали настільки скандальний характер, що це стало компрометувати самого президента. І тільки несподівана смерть у серпні 1923 р. врятувала його від ганьби викриття.

Найяскравішим проявом консервативних тенденцій у внутрішньому житті стала поправка до Конституції, що набирала чинності в січні 1920 р. Згідно з поправкою вводився «сухий закон», що забороняв виготовлення і продаж горілчаних напоїв на всій території США. Як наслідок у країні з'явились організовані банди злочинців (ганстери), що взяли під контроль весь нелегальний бізнес горілчаних напоїв, наркотиків, проституцію. Поширилась корупція серед правоохоронних органів. Масовим стало таке явище, як рекет. Війни між бандами ганстерів, що вели боротьбу за контроль над нелегальним бізнесом, стали потрясати великі міста США. Одним з найвідоміших тодішніх «королів» злочинного світу став Аль Капоне.

Знову став процвітати Ку Клукс Клан, який на півдні США контролював цілі райони. Поширення набула расова сегрегація. У деяких південних штатах під заборону потрапило викладання тих знань, що розходяться з Біблією. Так, шкільний учитель Джон Скопе був притягнутий до суду і засуджений за викладання теорії Дарвіна.

«Проспериті= процвітання”Сполучені Штати раніше за інші високорозвинені країни вступили в період стабілізації. У 1922-1929 рр. відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва. Наприкінці цього періоду США виробляли 44% промислової продукції капіталістичного світу, тобто більше, ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія та Японія разом узяті.

Важливим поштовхом до зростання виробництва стало поширення конвеєрного методу масового виробництва. Уперше з найбільшою ефективністю ці методи було використано на автомобільних заводах Генрі Форда в Детройті.

Окремим підприємцям було не під силу створення великих підприємств. Тому дедалі більшу роль почали відігравати акціонерні товариства й корпорації - своєрідні форми колективного бізнесу. Масова поява акцій сприяла розвитку фондового ринку.

Найбільш інтенсивно розвивалися автомобільна, машинобудівна, електротехнічна, хімічна, авіаційна та деякі інші галузі. У кожній з них домінували 3-4 найбільші компанії. До 1929 р. корпорації об'єднували майже половину фабрик і заводів країни. Протягом 1920-1929 рр. кількість банків у США з 30 зросла до 24 тис, а їхні капітали збільшилися на 21 млрд доларів.

США значно збільшили експорт товарів, активно наступаючи на позиції своїх суперників. Перевищення експорту над імпортом у 1921-1929 рр. сягнуло 7,7 млрд доларів. Високі митні тарифи захищали американську промисловість від іноземної конкуренції.

Економічне піднесення 1920-х рр. мало ряд особливостей. Суднобудування, виробництво залізничного обладнання, текстильна і вугільна галузі занепадали. Виробничі потужності в машинобудуванні та металургії не були повністю завантажені. Сільське господарство переживало затяжну кризу. У країні була 2-3 млн безробітних. Із кожним роком зростали обсяги продажу товарів в кредит за рахунок майбутніх доходів населення, що свідчило про звуження внутрішнього ринку та загострення проблем збуту. Хоча тоді було поширене гасло: «Реклама плюс кредит - процвітання назавжди!».

Це пояснювалося нерівномірністю розподілу національного багатства. Заробітна плата ледь-ледь збільшилася, тоді як прибутки великих підприємців виросли втричі. Багаті стали багатшими. Вони купували дорогі машини, будинки, яхти, але їх було мало і вони не могли замінити масового споживача в умовах бурхливого розвитку масового виробництва.

Сталися зрушення і в політичному житті країни. На виборах 1924 р. у боротьбу вступила нова сила. Окрім демократичної та республіканської партій, у виборах брав участь прогресивний блок, який підтримував сенатора-республіканця від штату Вісконсін Р. Лафол-лета. Він балотувався як незалежний кандидат у президенти. Його підтримували Американська федерація праці (АФП), соціалістична партія та кілька громадських організацій. Рух на підтримку Лафоллета був найбільшим в історії США масовим народним політичним виступом, що вийшов за межі двопартійної системи. Лафоллет зібрав на виборах 4,8 млн голосів. Незабаром блок, що його підтримував, розпався. У 1924 р. Вперше у виборах узяла участь компартія, яка висунула своїм кандидатом у президенти В. Фостера.

Президентом США було обрано Куліджа. Він усіляко сприяв зростанню прибутків монополій, знижуючи з року в рік податки на корпорації та надаючи великим компаніям державні субсидії. Водночас Кулідж двічі відхиляв законопроект про допомогу фермерам. Значні кошти витрачалися на морські озброєння. Економічне та політичне життя країни перебувало під контролем родин фінансової олігархії - Моргана, Рокфеллера, Дюпона, Меллона, а також чиказької, бостонської та клівлендської фінансових груп. Найважливіші посади в кабінеті Куліджа обіймали представники фінансового капіталу. Міністром фінансів був «алюмінієвий король» Ендрю Меллон, міністром торгівлі - Герберт Гувер, близький до Моргана підприємливий ділок, який отримав репутацію одного зі стовпів «проспериті» («процвітання »).

Чергова перемога республіканців на виборах 1928 р. привела Гувера в Білий дім. Значну роль при цьому відіграли обіцянки знищити злидні та забезпечити кожному американцеві заможне життя. У цей час популярною була книга Гувера про «твердий індивідуалізм».

На міжнародній арені США проводили політику експансії, прикриваючи її «ізоляціоністським» прапором. Сполучені Штати виступали головним арбітром у вирішенні проблеми репарацій. Запропонований ними 1924 р. план Дауеса створив умови для відтворення німецького воєнно-промислового потенціалу. У 1929 р. замість нього було розробленео план Юнга, який сприяв проникненню американського капіталу в Європу

Беручи участь у боротьбі за панування в Китаї, США разом з іншими державами придушували національно-визвольний рух китайського народу. Фінансово-економічний тиск на країни Латинської Америки поєднувався зі збройною інтервенцією. Агресія США проти Нікарагуа в 1927-1928рр викликала глибоке обурення в Центральній та Південній Америці.

США були єдиною з великих держав, яка відмовлялася визнати СРСР. Однак республіканська адміністрація не перешкоджала діловим колам США в розвитку економічних і торговельних відносин з Радянським Союзом. Незважаючи на відсутність договірно-правової основи радянсько-американської торгівлі, її обсяг у другій половині 1920-х рр. невпинно зростав. У 1930 р. США вийшли на перше місце з-поміж імпортерів товарів до Радянського Союзу (завозили машини і промислове обладнання). Нарешті, 1933 р. США і СРСР установили дипломатичні відносини. Це відбулось саме в той момент, коли сталінський режим показав своє справжнє хижацьке лице (мільйони людей в України вмирали від голоду).

Особливості «процвітання» в США- Швидкі темпи економічного розвитку. За період 1922—1929 рр. економіка США зросла на 70 %.- Усунення держави від регулювання економічними процесами. Нестримний розвиток приватного бізнесу.- Переважаючий розвиток новітніх галузей промисловості.- Кризовий стан сільського господарства і застій традиційних галузей.- Масове оновлення виробництва. Широке запровадження технологій масового виробництва.- Посилення концентрації виробництва, формування могутніх монополістичних об'єднань. Найбільшими фірмами стали «Форд», «Крайслер», «Дженерал електрік», «Дженерал моторс» та ін.- Масове використання кредиту і реклами.- Бум на фондовому ринку. Спекулятивний бум цінними паперами. Ціна іа акції зросла в 4 рази.- Згортання соціальних програм. Відсутність системи соціального захисту.- Вузькість внутрішнього ринку. Відсутність масового споживання.- Значна нерівномірність розподілу національного багатства. Скасування податків на надприбутки.- Широка експансія на зовнішньому ринку.- Домінування консервативних тенденцій у суспільстві.- Процвітання організованої злочинності.