Презентація "Джон Донн"

Тема : Лірика європейського бароко. Джон Донн «Священні сонети» (19-й сонет «Щоб мучить мене…»). Напруга почуттів ліричного героя. Символіка. Поетична мова.

Мета :   познайомити учнів з  життям та творчістю  видатного англійського поета «метафізика» Джона Донна, відображенням різних проявів людської натури, складності духовного буття особистості, дослідити яку форму сонетів використовує Джон Донн у своїй творчості;розвивати навички аналізу, зв’язного мовлення, дослідницько-пошукової роботи, виразного читання та творчого мислення ;виховувати інтерес та повагу до творів мистецтва, виховувати  бажання долати перешкоди на життєвому шляху.

Чи справді Джона Донна можна вважати поетом бароко, засновником «метафізичної школи»?Чому Джон Донн вибрав італійську форму сонету для передачі сутності призначення людини у тогочасному світі?Яка своєрідність жанрової та композиційної структури циклу «Священні сонети»?Чи відповідає 19 сонет «Щоб мучить мене...» стилю бароко?

Перша гіпотеза. Джон Донн складний загадковий поет. Хаос тогочасного суспільства стимулював його уяву, а різноманітні концепції перетворювалися на поетичні образи, майстерно обіграні ним.

Друга гіпотеза. Музичність, скритість метафор і порівнянь поезії Донна нагадує манеру багатьох поетів Італії. Саме італійська форма сонету допомагає передати сутність і призначення людини у світі.

Бароко Література бароко Загадкове, таємниче Динамічна, мінлива. Бентежить, спонукає, пробуджує Зацікавлює, вражає, діє Пошук себе, вічних істин Життя - це сон, світ - театр Контраст Метафора 

Мистецтво Пишне, химерне Підносить, відображує, синтезує Дивне поєднання реального з ілюзорним Перлина Людина Неспокійна, загублена Аналізує, замислюється, усвідомлює Шукає шляхи співіснування зі світом Пісчинка

Філософи 17 століття переконували : Бог подарував людині розум і серце. Людина повинна осягнути навколишній світ, такий привабливий, загадковий і прекрасний, але при цьому вона повинна покладатися лише на себе. І людина захотіла зрозуміти закони світобудови. Так в історії людства починалася доба бароко, що була сповнена протиріч, суперечливих почуттів та думок.

У період розвитку стилю бароко в літературі було створено справжні шедеври в різних жанрах, особливо в ліриці та драмі. Література бароко відзначалася поліфонізмом, ускладненням форм, поєднанням релігійних і світських мотивів і образів, тяжінням до різних контрастів, алегоризму, намаганням уразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору..

Джон Донн (1572 – 1631)Постать Джона Донна – багатогранна, а його поезія – емоційна й глибоко інтелектуальна. Його творчість відображає різні прояви людської натури, складність духовного буття особистості. Це дало підстави його  наступникам визнати митця очільником літературної школи англійських «поетів-метафізиків».

Джон Донн народився 12 лютого 1572 року в Лондоні в католицькій родині і виховувався у дусі католицизму. Його мати, прямий нащадок сестри Томаса Мора, була молодшою ​​дочкою Джона Хейвуда, драматурга і автора епіграм. Його батько був успішним лондонським купцем.

Джону було чотири роки, коли помер його батько, і незабаром після цього його мати вийшла заміж за доктора Джона Сімінгса, який допоміг їй підняти дітей. Джон вчився в Оксфордському й Кембриджському університетах, але ані там, ані там не отримав диплома: в протестантській Англії діяли обмеження, введені для католиків.

У 1596—1597 Джон Донн подорожував європейським континентом, супроводжуючи графа Ессекса і Волтера Релі в військових операціях проти Іспанії. Вже тоді він писав успішно вірші, що розходились у рукописах. Джон Донн не мав великої прижиттєвої слави як поет, та й не ставив мети уславитися. Він не друкував свої вірші за життя — перше друковане видання побачило світ лише через 2 роки по смерті творця.

Як усіх молодих, його приваблював світ і подорожі. Є свідчення, що Донн подорожував Іспанією і дістався Італії. Потім повернувся в Англію, де влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, сера Томаса Еджертона, лорда-охоронця Великої печатки. Закохавшись у племінницю патрона, 17-річну Анну Мор, таємно і без дозволу родини узяв з нею шлюб. Коли Еджертон дізнався про це, то вигнав Донна і сприяв його арешту і ув'язненню.

Звільнившись із в'язниці, Донн разом з Анною поселяється в маєтку її родичів у графстві Суррей. Упродовж 10 років зазнавав безгрошів'я і злиднів. Лише у 1609 році багатий батько дружини Донна визнав законним їх шлюб.

Джон багато займався богослов’ям. Донн пішов на компроміс заради матеріального забезпечення себе і родини, погодився на перехід в англіканство. Його проповіді збирались послухати усі поціновувачі літератури і записували їх. Збережено близько 160 проповідей Джона Донна. У 1611 Донн створює «Анатомію світу», в 1612 — «Розвиток душі». Двічі (у 1601 і 1614) Донн стає депутатом парламенту.

У 1617 Анна помирає після чергових пологів, і з того часу тон творів Донна стає похмурим. У 1621 Донн отримує чин настоятеля собору святого Павла в Лондоні. Донн помер 31 березня 1631. Безпосередньо перед смертю він прочитав власну похоронну проповідь і заповів створити власний портрет-надгробок у савані.

Ім’я. Джон Донн. Роки життя1572 - 1631 Місце народження. Лондон. Батькибатько – староста цеху торговців залізоммати – донька драматурга. Освітанезакінчений Оксфордський, Кембриджський університети. Професіясекретар, адвокат, помічник єпископа, настоятель собору святого Павла. Твори«Анатомія світу», «Священні сонети»

Висновок : вивчаючи біографію поета його творчий доробок можна сказати, що дійсно автор був складним загадковим поетом. Для лірики Донна характерні витонченість, ускладнений синтаксис, образність, гра на контрастах, багатозначність. 

Його вірші адресовані підготовленому читачеві, здатному вчинити певне інтелектуальне зусилля для їх розуміння. Хаос тогочасного суспільства стимулював його уяву, а різноманітні концепції перетворювалися на поетичні образи, майстерно обіграні ним. 

…Так просто исчерпать себя тщетой,А здесь телам, с не меньшей простотой,Дана удача высоты достичь,Когда раздастся труб небесных клич,Твори себя – твой свет меня спасёт,Пусть смерть моя – тебе добро несёт. Уже спокоен я – ведь я, живой,Успел прославить час последний свой

Історія створення сонетного жанру

Сонет (італ.sonetto, від лат.sonus: звук) – ліричний твір твердої строфічної форми, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, тобто двох відкритих чи закритих катренів із перехресним римуванням і двох траверсів (терцетів) тернарного римування з основною схемою abab abab ccd eed, хоча можливі й інші варіанти: abab abab cde cde тощо. Французька форма сонета відрізняється від італійської тим, що в катренах кільцеве римування, а в терцетах три рими: абба абба ссд еед. Найбільшого поширення набула англійська форма сонета через спрощену схему, пов’язану зі збільшенням числа рим: абаб сдсд efef qq.

Історія найцікавішого літературного жанру налічує майже 800 років. Сонет виник при дворі імператора Фрідріха ІІ. Перші датовані сонети з’явилися у 1241 році, їхнє авторство належить імператорському нотареві Джакомо да Лентіні.

Спочатку сонет існував у провансальскій ліриці і був складовою частиною кансони трубадурів. До літературного вжитку термін було введено поетом Гвідо Кавальканті, згодом використано Данте Аліг’єрі в автобіографічній повісті «Нове життя». До сонета звертався Франческо Петрарка в «Книзі пісень», яку він присвятив мадонні Лаурі. У добу Відродження сонет стає володарем серед ліричних жанрів. До нього звертаються майже всі ренесансні поети: П’єр Ронсар, Жоашен дю Белле, Лопе де Вега, Луїс де Камоенс, Вільям Шекспір тощо.

У сонетах і сонетних циклах доби Ренесансу відчутне максимальне наближення автора та ліричного героя. Сонети як тверда строфічна форма в поезії – це яскраве виявлення творчої майстерності поета.

Література бароко вирізняється ускладненою формою, поєднанням релігійних і світських образів та мотивів, алегоризмом, намаганням уразити читача різноманітністю тлумачень і пишним, барвистим стилем. Улюбленим жанром поетів залишався сонет До сонетів звертаються Франсіско де Кеведо-і–Вільєгас , Джон Донн, Луїс де Гонгора–і–Арготе. Темами їх сонетів є – муки і протиріччя кохання, страждання, смерть, доля, випадок, непостійності щастя.

Серед поетів бароко вирізняється постать Джона Донна. У сонетах раннього періоду він не дотримувався формальних вимог до цього жанру. У його віршах недосяжна красуня перетворилася на живу жінку з плоті й крові, у нього немає звичних штампів любовної лірики, а чергування коротких і довгих рядків, уривчасті фрази, несподівані порівняння створюють у його поезіях ефект емоційного вибуху.

У пізніший період життя Донн повернувся до традиційної форми сонета в циклі «Священні сонети» (1610 р.). У них поет звернувся до релігійних тем. Цикл «Священні сонети» («Holy Sonnets») характеризує напруга почуттів і пристрасність, властива його ранній любовній ліриці, тільки тепер любов звернена до Бога, а не до земної жінки. У «Священних сонетах» іноді Донн використовує досвід релігійної медитації, якому навчився в єзуїтів: відтворює в уяві сцену з Нового Заповіту, помістивши себе в коло дійових осіб, а потім аналізує власні переживання і виносить моральний урок.

Висновок: Джон Донн у ранній творчості порушував класичні правила побудови сонету, пише італійською формою сонети, у більш пізній період звертається до класичної, англійської форми сонету. Утворює власний жанр священних сонетів, або релігійних роздумів (медитацій), в яких оспівує любов до Бога, розмірковує про значення божественного в людському житті. Його «Священні сонети» своєрідний “поетичний” експеримент, спроба з’єднати світські і релігійні форми.

Музичність, скритість метафор і порівнянь поезії Донна нагадує манеру багатьох поетів Італії. Саме італійська форма сонету допомагає передати сутність і призначення людини у світі.

Школа поетів метафізиків

Терміну «Метафізика» налічується більше 2500 років. У перекладі з грецької означає «те, що після фізики». Приставка «мета» означає «повний». Тобто метафізика має на увазі розгляд будь-якого явища в усіх його проявах (як фізичних, так і духовних). Спочатку слово служило назвою серії книг Аристотеля про першопричини виникнення життя.

У середні століття цей термін має те ж значення, що і філософія, а трохи пізніше придбав магічну забарвлення. Багато мислителів (Кант, Гегель, Ніцше, Декарт) в своїх працях дають власне визначення метафізики як науці, але все ж головні питання, на які шукає відповіді метафізика, стосуються витоків і причин виникнення всього сущого.

Дуже поширеним у всіх країнах Європи було метафізичне, або релігійне бароко. Воно спостерігалося в Англії, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах Європи. Для нього характерне заглиблення у світ метафізики, містики. Йому властиве відречення від життя і всього земного, намагання цим врятувати людину від зла, прищепити їй християнські чесноти.

Появу терміну метафізики відносять до кінця XVI століття, але в літературі він починає застосовуватися по відношенню до англійських поетів першої половини XVII століття, яких прийнято називати поетами метафізичної школи. Основоположником метафізичної школи став Джон Донн разом з Джорджем Гербертом, Річардом Крешо, Генрі Вогеном та іншими.

Джон Донн Джордж Герберт

Провідні теми поетів-метафізиків – теми Смерті, Часу, Віри, Кохання, Самотності. Головний принцип метафізичної школи – поєднання буденного, простого та високого, неземного.

Ця школа має своїх поціновувачів й нині. Вплив англійського бароко є значимим і на сучасну російську й українську поезію.

Джордж Герберт АЛТАРЬАлтарь разбит — но строю вновь, Христос: Из сердца — он, его цемент — из слез. А камни высек Ты, мой Бог,Простой строитель бы не смог. Кто для сердец. Найдет резец?Твердь сердца лишь. Ты сам гранишь,И вот, слиясь. В единый глас,Все камни в нем. Поют псалом. О если б мир в душе иметь. Могли б те камни вечно петь!Мне в жертве дай участвовать святой,И сей алтарь прими — да будет твой!

Інтерактивна вправа « Аналогія» Людина мов фортеця, яку ворог взяв в облогу тому, що…Душа, як циркульний виток тому, що…Сльози  наші – лінзи лжі тому, що…

Своєрідність жанрової та композиційної структури циклу «Священні сонети»

Тема цього циклу – усвідомлення людиною невідворотності смерті, подолання страху смерті і набуття нею безсмертя.«Жанровою специфікою “Священних сонетів” є синтез “світських” і “релігійних” жанрів. Жанровою матрицею для сонетів Джона Донна слугували сонети і молитви.

Через синтез релігійного жанру – молитви і світського жанру – сонету, Джон Донн утворює власний жанр священних сонетів, або релігійних роздумів (медитацій), в яких оспівує любов до Бога, розмірковує про значення божественного в людському житті. Джон Донн намагається засобами мистецтва наблизити Бога до земного життя, внести високий, божественний початок у реальний світ.

Аналіз 19 сонету. Щоб мучить мене, крайнощі у всім. Зійшлися; я - клубок із протиріч;В душі моїй зустрілись день і ніч;Веселий щойно - враз стаю сумним,Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч;Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав ще вчора небеса -Молюсь сьогодні й Богові лещу,А завтра вже від страху затремчу -Й набожність потім знов моя згаса. Коли тремтів від страху я - ті дніСпасіння, може, принесуть мені.

Бесіда за змістом сонету1.    Розкрийте настрій сонета «Щоб мучить мене...»,2.    Поясніть, як у сонеті відобразилися риси барокового стилю.3.    Розкажіть, які художні засоби використано в сонеті. Наведіть приклади.4.    Поміркуйте, яким постає у сонеті ліричний герой.5.    Проаналізуйте, чому ліричний герой припускає, що спасіння принесуть йому дні, коли він тремтів від страху.

Прийом «Мікрофон» Продовжте речення: «Для мене поезія бароко – це…»« Джон Донн – складний, загадковий поет…»« «Щоб мучить мене…» - медитативний сонет тому, що …»