Презентація "Едгар Аллан По"

Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів. Едгар Аллан По – засновник жанру детективу у світовій літературі

Епіграф уроку Детектив – чудова школа допитливості й логіки. Наум Берковський

таємниця, загадка, розум, логіка, уважність, спостережливість, кмітливість, цілеспрямованість.

Проблемне питання уроку “Які причини популярності цього жанру?”

Словникова робота.

Едгар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe) 19 січня 1809 Коли Едгару було лише два роки, його мати й батько майже одночасно померли від сухотів Едгара взяв до своєї сім'ї Джон Аллан, успішний шотландський купець з Річмонда, який торгував тютюном, одягом, пшеницею, надгробними плитами та іншими товарами У віці п'яти-шести років Едгар умів читати, писати, малювати, декламувати вірші У 1816 році сім'я переїхала до Лондона Едгар навчався в школі-інтернаті в Челсі до літа 1817 року. Потім вступив до «Школи Маєтку превелебного Джона Бренсбі» (Reverend John Bransby's Manor House School) у Стоук Ньюінґтоні (тоді містечко за 6 кілометрів від Лондона) У 1824 році По був лейтенантом почесної варти Річмонда під час святкування приїзду до міста маркіза де Лафаєта

Влітку 1825 року, Аллан відсвяткував збільшення своїх статків придбанням двоповерхового цегляного будинку, що мав назву «Молдавія» Не в змозі утримувати себе фінансово, 27 травня 1827 року По завербувався рядовим до лав армії США, використовуючи ім'я «Едгар А. Перрі». Він заявляв, що йому 22, хоча на той час його вік становив 18 У тому ж році вийшла його перша книга, 40-сторінкова збірка віршів «Тамерлан та інші вірші», підписана псевдонімом «Бостонець» У жовтні 1833 року Едгар зі своєю історією «Рукопис, знайдений у пляшці»[28] виграв конкурс, проведений газетою The Baltimore Saturday Visite Повернувшись до Балтимора, 22 вересня 1835 року, По таємно одружився зі своєю кузиною Вірджинією Клем «Повість про пригоди Артура Гордона Піма» була надрукована й стала широко відомою в 1838 році Одного вечора в січні 1842 року Вірджинія грала на піаніно і співала перед гостями, коли у неї раптово відкрилось кровохаркання Надрукований 29 січня 1845 року вірш «Ворон» у нью-йоркській газеті Evening Mirror став літературною сенсацією того року і привернув увагу публіки до творчості По.

The Broadway Journal 1846 року збанкрутував. По переїхав до будинку в Бронксі, Нью-Йорк. Цей дім, відомий як «Котедж По» стоїть на південно-східному перетині Кінгсбрідж Роуд і Ґранд-Конкорс (нині 149-та вулиця) 3 жовтня 1849 року По було знайдено на одній з вулиць рідного Балтимора без свідомості. За словами Джозефа Волкера, чоловіка, що його знайшов, він був «жахливо виснажений і… потребував невідкладної допомоги». Поета було доставлено до клініки Вашингтонського медичного коледжу, де він і помер у неділю 7 жовтня 1849 року о 5 ранку Причина його смерті досі не з'ясована і може бути пов'язана з тяжкою пневмонією, зловживанням алкоголем, наркотиками, холерою, сказом, самогубством (ймовірно помилкова версія, зважаючи на спроби самогубства в попередні роки), туберкульозом, серцевою недостатністю, крововиливом до мозку та іншими чинниками

Руфус Грізвольд є автором біографічної статті про По, «Коротка біографія автора», включеної до збірки вибраних творів 1850 року. Грізвольд зобразив По, як розбещеного, вічно п'яного, зіпсованого наркотиками психопата. Як доказ правдивості статті, біограф додавав «листи По». Більшість цих заяв були неправдивими і пояснюються лише особистою неприязню Грізвольда до письменника. Наприклад, зараз відомо, що Едгар По не був залежним від наркотиків. «Коротка біографія» була категорично засуджена товаришами По, але набула значної популярності серед широкого кола читачів. Довгий час саме книга Руфуса Грізвольда була єдиною широкодоступною повною біографією По. Пізніше листи, на які в своєму творі спирався Грізвольд, було визнано підробкою

Едгар Аллан По написав свої найвідоміші твори в готичному жанрі, якого він дотримувався, аби задовольнити смак публіки. Найчастіше в своїх оповіданнях він піднімає питання смерті: її фізична незрозумілість, страх передчасного поховання, реанімація мерців та скорбота. За межами жанру жахів По також успішно писав гостру сатиру, гумористичні твори та містифікації. Для комічного ефекту він використовував іронію і абсурдну гіперболізацію. Він намагався звільнити пересічного читача від традиційного сприйняття культури. «Метценгерштайн» — це перше надруковане оповідання По, а також його перша проба пера в жанрі хорору. По написав більшість своїх творів, використовуючи теми, націлені на вподобання масової аудиторії. В Едгара По є влучна характеристика власної оповідної манери. В одному з листів він написав: «Ви питаєте мене, в чому полягають їхні характерні особливості. У нісенітницях, доведених до гротеску, у страшному, якому надано відтінок жахливого; в дотепності, піднесеній до ступеня бурлеску, в незвичному, перетвореному на дивне і таємниче»

Сенкан 1. Детектив 2. 3. 4. 5. Якості детектива: розумний, спостережливий, винахідливий, сміливий, витривалий, володіє дедукцією…

Завдання. Прочитати детективну задачу і знайти «розгадку» таємниці.

Мабуть, тут же мешкав і злочинець, який замислив злочин. Декілька днів чергував детектив у номері місіс Андерсон, сподіваючись спіймати негідника, але безрезультатно. Мільйонерша вже почала підсміюватися над ним, як раптом сталося наступне. Увечері хтось постукав у двері номера. Потім двері відчинилися, і до кімнати заглянув чоловік. Побачивши місіс Андерсон, він вибачився, сказавши, що помилився дверима. – Я був абсолютно впевнений, що це моя кімната, – збентежено промовив він. – Адже тут усі двері такі схожі. Тут детектив вийшов із засідки і заарештував незнайомця. Що змогло переконати поліцейського в тому, що перед ним зловмисник? Злочин не відбувся За деякими відомостями, які отримали співробітники поліції міста Сан – Франциско, можна було зробити висновок, що готується викрадення коштовностей дружини мільйонера – місіс Андерсон. Місіс Андерсон проживала в одному з першокласних готелів.

Дворецький завдає удару Доктор Квік прибув на місце події за лічені хвилини, і дворецький провів його у вітальню, залиту яскравим, теплим сонячним світлом. Там на підлозі лежало тіло вбитого. – Ви виявили його саме тут? – запитав доктор Квік. – Так. Рівно 20 хвилин тому, коли я прийшов на роботу. Я проходив через вітальню і спіткнувся в темряві об тіло. Я так злякався, що кулею помчав до телефону, розташованого біля вхідних дверей, і подзвонив вам, – сказав Чанг. Доктор Квік окинув поглядом кімнату з розкішними шкіряними меблями, дорогими шторами на вікнах і ворсистим килимом на підлозі. Нарешті він вимовив: – Пролийте трохи світла на цю таємницю і розкажіть, навіщо ви це зробили. Чому доктор Квік запідозрив Чанга? Доктор Квік піднявся удосвіта. Коли через годину він закінчував сніданок, пролунав телефонний дзвінок. – Даруйте, це Чанг Лоу, дворецький Джеймса Гудвіна. Я тільки що ввійшов до будинку господаря і виявив, що хтось убив і пограбував його! – промовив голос в телефонній трубці.

Коштовності вдови Пані Сідні, вдова, якій, як вважали, належали вісім з чвертю відсотків усього Нью – Йорка, могла задовольнити будь – яку свою примху, окрім однієї. Вона ніколи не могла заплутати сищика, доктора Хеліджана. Одного разу при зустрічі пані Сідні стала розповідати про неприємність, яка сталася з нею. – Ви повинні мені повірити, наскільки я минулої ночі була близька до загибелі і втрати своїх коштовностей, – почала вона. – Була приблизно третя година ранку, коли мене розбудив шум. Людина в масці стояла в моїй кімнаті, направила на мене зброю і наказала, щоб я не кричала. В місячному світлі я побачила ще двох чоловіків, які залазили у відкрите вікно. Мене зв’язали, заткнули рот і грубо кинули спиною на крісло, а це жахливе створіння пішло до моїх коштовностей. Безпорадна, я спостерігала, як лиходії заповнили мішок коштовними каменями. Через страх за своє життя я не змогла що-небудь зробити до тих пір, поки вони не вилізли через вікно. Як тільки останній з них виліз, я закричала і почала кликати на допомогу. На щастя, патрульний Кейсі знаходився через квартал і почув мене. Втікаючи від нього, злодії в поспіху кинули коштовності. Але я цілий місяць опам’ятовуватимуся від переляку! Хеліджан іронічно посміхнувся. – Моя дорога пані Сідні, – сказав він, – ваше одужання після неприємності, якої не було, буде дуже швидким. Що було не так в цій історії?

Домашнє завдання. Прочитати повість «Золотий жук». Творче завдання. Створити презентацію «Мій улюблений автор детективу та його твори»