Урок "Мандрівка сторінками роману Ж. Верна "П'ятнадцятирічний капітан"

Тема

 Мандрівка сторінками роману Ж. Верна «П’ятнадцятирічний капітан»

Мета. Формувати компетентності.                                                                                                   Предметні: розуміння значення ролі подорожі команди «Пілігрима» для розкриття характеру головного героя, уміння характеризувати героїв, простежувати поведінку Діка Сенда в екстремальних ситуаціях, визначити роль описів природи, розкрити проблему работоргівлі.

Ключові: набуття навичок аналізу літературного твору, комунікативних навичок спілкування в колективі, вміння виокремлювати головне та художні деталі, формування світогляду учнів, ставлення до поневолення однієї людини іншою, оцінка ініціативності та підприємливості героя під час ухвалення життєво важливих рішень.

Тип уроку. Формування вмінь і навичок.

Форма. Урок-подорож.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Мотивація навчальної діяльності учнів. Ознайомлення з темою й метою уроку.

Релаксація

Відтворіть в уяві свою улюблену мелодію, яка дає можливість вам почуватись  спокійно й невимушено. Ця мелодія поширюється приміщенням, заповнює все тіло, і вам комфортно, затишно й ви готові вирушати в подорож.

Найкращий спосіб дізнатися,

 подобається тобі людина чи ні, -

це відправитись з нею подорожувати

Марк Твен

Звернення вчителя до учнів

Сьогодні ми з вами відправимось у захопливу мандрівку разом з героями роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан». Видатний майстер пригодницьких романів Жуль Верн захопив нас розповіддю про подорож героїв свого твору. Разом з ними ми переживали бурі в океані, загибель членів команди під час зустрічі зі смугачем, небезпечні мандри дикою Африкою. Під час подорожі ми повторимо матеріал про цей твір і його героїв, порушимо проблеми, які вирішував автор.

- А чи подобається вам подорожувати?

- Чим саме приваблюють вас подорожі?

- Що людина зазвичай очікує від мандрівки?

- Про що потрібно подбати перед початком подорожі?

Епіграфом до нашого уроку стануть слова Марка Твена.

ІІ. Подорож сторінками роману

1. Ми вирушаємо з порту, який має назву Допитливий, тому для вас невеличка вікторина на знання змісту твору.

-Вкажіть назву шхуни.

-Вкажіть імена пасажирів.

-Згадайте, з якої причини Дікові довелось взяти на себе керівництво кораблем.

-Скажіть, чому «Пілігрим» збився з курсу?

-Поділіться враженнями від моменту, коли Дік Сенд вступив у двобій із Гаррісом.

2. Перше випробування ви пройшли і вже встигли добратись до Історичного порту, де ми порушимо головну проблему твору – засудження работоргівлі.

 Пригоди тривають, але тепер ми на суші. Просуваючись вглиб материка , натрапляємо на страшну знахідку – ознаки тортур темношкірих людей. Виявляється, це не Америка, а Африка, країна невільників і работоргівлі. Це жахливо, коли людину позбавляють прав, роблять живим товаром.

Щоб краще усвідомити, що таке рабство і які його наслідки, звернімося до сторінок роману, як це описує автор у розділі «Работоргівля».

Інтерактивна вправа «Сторітеллінг»                                                                                    (учні розповідають історії з роману про виникнення рабства)

 

1. «Торгівля неграми почалася в XV сторіччі за таких обставин. Вигнані з Іспанії маври перебралися через Гібралтарську протоку на африканське узбережжя. Португальці, що на той час володіли цим узбережжям, люто їх переслідували. Чимало втікачів вони захопили й перевезли до Португалії. Там їх обернули на рабів, і саме вони були перші африканські раби в Західній Європі від початку нашої ери.

Ці бранці належали здебільшого до заможних родин, і родичі запропонували за них щедрий викуп золотом. Але португальці відмовились від викупу, бо самі мали вдосталь іноземного золота. Їм бракувало дешевої робочої сили в нових колоніях, тобто рабів.

Не зумівши викупити полонених родичів, багаті маври запропонували обміняти їх на африканських негрів, яких могли легко добути. Португальці пристали на цю пропозицію, як дуже вигідну. Так було покладено початок работоргівлі в Європі.»

 

 

 

2. «Наприкінці XVI сторіччя ця ганебна торгівля поширилась повсюди. Всі держави підтримували работоргівлю, вбачаючи в ній швидкий і певний засіб для колонізації своїх далеких володінь у Новому Світі. Чорні раби могли жити там, де незвиклі до тропічного клімату європейці гинули б тисячами. Тож на спеціальних суднах стали регулярно перевозити негрів-рабів до американських колоній. Міжнародна торгівля рабами невдовзі призвела до створення на африканському узбережжі великих торгових агентств. "Товар" коштував дуже дешево у себе на батьківщині і давав величезний зиск. Та хоч як були потрібні заокеанські колонії, вони не виправдовували цієї комерції. Шляхетні люди підняли голос протесту і в ім'я гуманності вимагали від європейських урядів закону про скасування работоргівлі.»

 

 

 

3. «1807 року Англія заборонила работоргівлю в своїх колоніях, а 1814 року її приклад наслідувала Франція. Дві могутні держави уклали відповідну угоду, що її підтвердив Наполеон у період Ста днів.

Проте угода не виконувалась. Судна работорговців і далі курсували морями, раз у раз вивантажуючи в колоніальних портах "чорне дерево".

Треба було вжити інших, більш рішучих заходів, щоб покласти край цій торгівлі. Сполучені Штати 1820 року, Англія 1824 року оголосили работоргівлю піратством і попередили, що з работорговцями поводитимуться, як із піратами. Їх нещадно переслідуватимуть, і їм загрожуватиме смертна кара

Франція невдовзі приєдналась до нового пакту. Але південні штати Америки, іспанські й португальські колонії не підписали його і далі вигідно торгували чорними рабами, дарма що "право огляду" кораблів дістало міжнародне визнання. Цей "огляд" обмежувався перевіркою документів на підозрілих кораблях.

Проте новий закон про скасування работоргівлі не мав зворотної сили. Заборонялось купувати нових рабів, але старі не діставали свободи.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. «Першою подала приклад Англія. 14 травня 1833 року вона видала закон про звільнення всіх негрів у британських колоніях, і в серпні 1838 року шістсот сімдесят тисяч чорних невільників дістали свободу.

Через десять років, 1848 року, Французька Республіка звільнила у своїх колоніях двісті шістдесят тисяч негрів.

1859 року війна, що вибухнула в Сполучених Штатах між федералістами й конфедератами, завершила справу ліквідації рабства негрів, і в усій Північній Америці негри стали вільними.

Так було врешті скасовано рабство в колоніях трьох великих держав. Нині работоргівля провадиться тільки в іспанських і португальських колоніях та ще на Сході, у турків і арабів. Бразілія не звільнила своїх рабів, але не купує нових, і діти негрів-невільників народжуються там вільними.»

 

 

 

5. «Проте в глибині Африки й далі ведуться кровопролитні війни. Тубільні вожді полюють на людей, і часом цілі племена потрапляють у рабство. Каравани невільників ідуть у двох протилежних напрямках: на захід — до португальської колонії Анголи, і на схід — до Мозамбіку. Дуже небагато цих нещасних невільників прибувають живими до місця призначення. Звідси їх везуть на Кубу, на Мадагаскар і в арабські чи турецькі провінції в Азії — Мекку або Маскат.

Патрульні кораблі не можуть перешкодити цій торгівлі, бо дуже важко встановити пильний нагляд за такими довжелезними берегами.»

 

 

6. «То чи гоже мовчати про те, що деякі представники європейських держав у Африці ганебно потурають торгівлі людьми? Адже це — неспростовний факт. Патрульні судна крейсують уздовж африканських берегів Атлантичного й Тихого океанів, а в глибині країни, буквально на очах у європейських чиновників, провадиться торгівля людьми, тягнуться каравани невільників, відбуваються криваві облави, під час яких убивають дев'ять негрів, щоб поневолити десятого.

Такі справи в Африці й досі.»

Бліц-опитування

- Хто міг стати рабом у ХІХ столітті?

- Як зображено в романі образи торговців живим товаром, «чорним деревом»?

- Чи були знайомі раніше Негору і Гарріс?

- Яким чином герої роману, - вільні люди, американці, - потрапляють у рабство?

- Крім работорговців, хто ще полював на невільників?

- Якою людиною був Муані-Лунга? Як характеризує його фраза «піддані з нетерпінням чекали його смерті, а звістка про неї була б прийнята з радістю?

 

 

Проблемне питання

-Чи є, на вашу думку, відгомін рабства, торгівлі людьми в наші часи?   Чи існує рабство сьогодні? У яких формах?  Що вам про це відомо?

 (Чимало громадян  їдуть на заробітки до країн Європи та Азії і потрапляють там у рабство.

За оцінкою Міжнародної організації Праці, багато людей стають жертвами примусової праці, праці за борговими зобов'язаннями, примусової дитячої праці та сексуальної експлуатації.

За даними ФБР, торгівля людьми щороку приносить прибутки у розмірі приблизно $ 9,5 млрд. Вона тісно пов'язана з відмиванням грошей, наркобізнесом, підробкою документів та контрабандою).

 

 

3. Наступна зупинка – порт «Чарівність природи»

Жуль Верн змальовує різноманітність природи, її могутність та силу, показує красу за допомогою різноманітних художніх засобів.

Розділившись на дві групи, учні працюють із текстом.

1-ша група редагує уривок, в якому допущені помилки;

2-га група пояснює використання художніх засобів.

 І. На морі скрізь вирує життя: і під водою, і над водою. Пасажири "Вальдека" спостерігали, як завзято полюють на дрібних рибок зграї перелітних птахів, що відлетіли перед настанням зими з приантарктичних областей. Не раз Негору— тут, як і в усьому, гідний учень Джеймса Уелдона — доводив своє вміння чудово стріляти і з рушниці, і з револьвера, збивши кілька таких швидкокрилих літунів.

Над водою ширяли буревісники — червоні, з коричневою смугою на крилах. А високо в небі, поважно змахуючи своїми десятифутовими крилами, літали величезні альбатроси. Вряди годи вони сідали на хвилі й нишпорили дзьобами в воді, шукаючи поживи.

Часом пропливали пінгвіни, що так важко й незграбно пересуваються по землі. Проте, як сказав капітан Халл, у воді ці птахи, послуговуючись, своїми недорозвиненими крильцями, наче плавцями, можуть позмагатися з найпрудкішими рибами, і часто бувалі моряки плутають їх з бонітами.

Усі ці розмаїті картини постають як захопливе видовище, і тільки людині, геть байдужій до природи, здадуться одноманітними.

При цьому Дік Сенд не переоцінював своїх можливостей. Юнак міг залежно від обставин ставити чи прибирати вітрила з допомогою Джека та інших негрів, однак йому ще бракувало знань, потрібних для того, щоб визначати місцеперебування корабля в річці.

 

 

       ІІ. Дощ лив товстими струменями, які подеколи зливалися в широчезні потоки, що вивергались на землю справжніми водоспадами. Здавалося, бездонний небесний басейн зненацька перекинувся і вся вода ринула на землю. Від такої зливи рівнини обертаються на озера, струмки – на бурхливі потоки, річки виходять з берегів, затоплюючи величезні простори. На відміну від помірних поясів, в Африці такі грози тривають по кілька днів. Годі збагнути, як нагромаджується вгорі стільки водних випарів та накопичується стільки електрики. Мимоволі спадає на думку, що почався всесвітній потоп.

 

4. Повертаючись додому, зазирнемо на хвильку до Творчого порту.

Пам’ятаєте, місіс Уелдон виголошує тост на честь Діка Сенда. Я пропоную виголосити коротку промову у вигляді сенкана на честь цікавих мандрівок.

Подорожі                                                                                                                                                        Невідомі, чарівні                                                                                                                                             Захоплюють, дивують, вражають                                                                                                   Пізнаєш із ними світ                                                                                                                           Задоволення

ІІІ. Підбиття підсумків уроку

1. Звернення до епіграфа

Отже, чи згодні ви з Марком Твеном: чи пізнали ми краще героїв твору, помандрувавши разом з ними?

2. Вправа «Мікрофон»:

-Новим для мене було те, що...

IV. Повідомлення домашнього завдання.

1. Виписати цитати з розділу «Ярмарок» про життя африканців.

2. Позначити на контурній карті світу шлях, який пройшов «Пілігрим».