а) субєкт - ініціатор спілкування; б) субєкт - партнер, якому адресована ініціатива; в) норми – визначають як організується спілкування; г) цілі, - те, що планують участники спілкування; д) ситуація – де здійснюється взаємодія. Спілкування. Кожен акт спілкування являє собою алгоритм взаємоповязаних комінікативних дій.
Масове спілкування - це вид спілкування, яке спрямоване не на конкретну людину, а на масу людей. Опосередковане спілкування - передбачає повний психологічний контакт - по теле-фону, через Інтернет, у письмовій формі і т.д. Безпосереднє (пряме) - спілкування "обличчям до обличчя", при контакті візуально-му. Формальне спілкування - ділове, рольове, функціональне. Це спілкування завжди передбачає виконання певної соціальної ролі, наприклад, спілкування за типом "експерт - атестується"Неформальне спілкування - довірче, товариське, інтимне. Діалогічне спілкування - спілкування між двома людьми. Групове - спілкування в групі людей. ВИДИ СПІЛКУВАННЯДілове (офіційне) спілкування - регламентується усталеними нормами та має стереотипний характер. Сторони спілкування виконують, як правило, певні суспільні ролі: керівник – підлеглий; банкір – підприємець; вчитель – учень.
ТИПИ СПІЛКУВАННЯ1) Ділове – спілкування, метою якого є досягнення будь-якої чіткої угоди або домовленості (керівник – підлеглий).2) Виховне або менторське – цілеспрямований вплив одного із учасників на іншого з досить чітким уявленням бажаного результату. Підкорення одного співрозмовника іншому (вчитель – учень; батьки - діти).3) Діагностичне – спілкування, метою якого є формулювання певного уявлення про співрозмовника або отримання від нього будь-якої інформації (спілкування лікаря і пацієнта).4) Інтимно-особистісне – спілкування можливе за умови зацікавленості партнерів у встановленні та підтримці довірливого й глибокого контакту (спілкування між близькими людьми).
Вербальна комунікація - здійснюється за допомогою слів. Процес двостороннього мовного обміну інформацією. Мова – це сукупність слів і систем для їх використання, загальних для людей одного і того самого мовного співавторства. Невербальна комунікація - засобом передачі інформації є несловесні знаки (пози, жести, міміка обличчя, інтонації, погляди, рухи, просторове розташування, а також парамова – невербальне звучання повідомлень, манера передачі інформації). Обмін невербальними сигналами, які супроводжують мовні повідомлення. Зазвичай невербальні сигнали (засоби) однаково інтерпретуються в певній культурі або мовному співтоваристві. ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯЗадоволення потреби в спілкуванніУточнення уявлення про себе. Демонстра-ція поваги до іншого. Розбудова стосунків. Обмінінформа-цією. Впливна інших. Усі люди – соціальні істоти. Ми маємо потребу в інших людях, в людському спілкуванні. За допомогою комунікації ми дізнаємося, якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку. Ми показуємо, що вирізняємо людину серед інших, коли при зустрічі говоримо «Привіт!», «Як справи?». Не говорячи нічого, ми можемо заслужити ре-путацію нетак-товної людини. Через спілку-вання ми знайо-мимося з іншими людьми, встановлюємо нові стосунки, які можуть або розвиватися або псуватися і заморожуватися. Частину інформації ми отримуємо шляхом спосте-режегня, читан-ня, перегляду ТВ, а частину – через пряме спілкування з людьми – обмін повідомлення-ми, отримання порад тощо. Навряд чи ми не намагаємося впливати на чиюсь поведін-ку – переконати друзів в чомусь, змусити близьку людину кинути палити або умовити вчителя поставити нам кращу оцінку.
Використані ресурси. Гісем О. О., Мартинюк О. О. Громадянська освіта. Інтегрований курс, рівень стандарту : підручн. Для 10 кл. закладів загальної середньої освіти. – Харків, 2018. С.52-55 Валентій Л.І. Громадянська освіта. Інтегрований курс, рівень стандарту : підручн. Для 10 кл. закладів загальної середньої освіти. – Харків: ВГ «Основа», 2019. С.69-70.вікіпедія