. Електричні коливання низької частоти Електромагнітні хвилі завдовжки більш як 10 км називаються низькочастотними. Електричні коливання низької частоти створюються генераторами в електричних мережах (50 Гц), машинними генераторами підвищеної частоти (до 200 Гц,а також у телефонних мережах (5000 Гц).
Генріх Рудольф Герц (22 лютого 1857 - 01 січня 1894) Основне досягнення - експериментальне підтвердження електромагнітної теорії світла Джеймса Максвелла. Герц довів існування електромагнітних хвиль. Він докладно дослідив відображення, інтерференцію, дифракцію і поляризацію електромагнітних хвиль, довів що швидкість їх поширення збігається зі швидкістю поширення світла, і що світло являє собою не що інше, як різновид електромагнітних хвиль. Він побудував електродинаміку рухомих тіл, виходячи з гіпотези про те, що ефір захоплюється рухомими тілами. Проте його електродинаміка опинилася в суперечності з досвідом і пізніше поступилася місцем електронній теорії Лоренца. Результати, отримані Герцем, лягли в основу розвитку радіо. У 1886-87 рр. Герц вперше спостерігав і дав опис зовнішнього фотоефекту. Герц розробляв теорію резонаторного контуру, вивчав властивості катодних променів, досліджував вплив ультрафіолетових променів на електричний розряд. У ряді робіт з механіки дав теорію удару пружних куль, розрахував час зіткнення і т.д. У книзі «Принципи механіки» (1894) дав висновок загальних теорем механіки та її математичного апарату, виходячи з єдиного принципу (принцип Герца). Ім'ям Герца з 1933 року називається одиниця вимірювання частоти Герц, яка входить в міжнародну метричну систему одиниць СІ.
Діапазони радіохвиль Діапазон Довжина хвилі Частота коливань, Гц Наддовгі хвилі Більша 10 км Менша 30 КГц Довгі хвилі 10 км – 1 км 30 – 300 КГц Середні хвилі 1 км – 100 м 30 – 3000КГц Короткі хвилі 100 м – 10 м 3 – 30 МГц Метрові хвилі 10 м – 1 м 30 – 300 МГц Дециметрові хвилі 10 дм 300 – 3000МГц Сантиметрові хвилі 100 см – 10 см 3 – 30 ГГц Міліметрові хвилі 100 мм – 10 мм 30 Мгц – 300 ГГц Субміліметрові хвилі 10 мм – 0.1 мм 300 – 3000 ГГц
Застосування інфрачервоного випромінювання: 1) фотографування земних об'єктів у тумані й темряві; 2) прогрівання тканин живого організму; 3) сушіння деревини, пофарбованих поверхонь, підігрівання матеріалів; 4) встановлення охоронної сигналізації у приміщеннях; 5) застосування у сфері медицини, геодезії, криміналістики 6) у військовій справі (прилади нічного бачення тощо)."
Перші поняття - Індійський філософ Shri Madhvacharya ( XIII ст.) 1801р. – німецький фізик Йоганн Вільгельм Риттер: хлорид срібла швидше розкладається за межами фіолетової області спектру. Висновок: Світло складається з 3-х компонентів: 1. Теплового (Інфрачервоного) світла 2. Видимого світла 3. Ультрафіолетового
Властивості ультрафіолетового випромінювання: 1) викликає люмінесценцію; 2) викликає фотоефект; 3) спричиняє фотохімічні реакції; 4) справляє бактерицидну дію; 5) впливає на центральну нервову систему, стимулюючи багато важливих життєвих функцій в організмі; 6) різні дози ультрафіолетового випромінювання, діючи на тканини шкіри, спричиняють утворення захисного пігменту — засмаги (вітамін D).
Застосування ультрафіолетового випромінювання: 1) в люмінесцентних лампах; люмінесцентному аналізі та дефектоскопії; 2) у промисловій електроніці й автоматиці; 3) у текстильному виробництві; відіграє важливу роль у фізіології тварин і рослин; 4) для стерилізації повітря в промислових приміщеннях; 5) у медичній практиці 6) захист інформації
Рентге́нівське випромі́нювання, пулюївське випромінювання або Х-промені (рос. рентгеновское излучение, англ. X-ray emission, roentgen radiation, нім. Rцntgenstrahlung f) — короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 10 нм до 0.01 нм. В електромагнітному спектрі діапазон частот рентгенівського випромінювання лежить між ультрафіолетом та гамма-променями.
На самому початку 1896 року всі університети і академії світу були розбурхані сенсаційною новиною: якийсь Вільгельм Конрад Рентген, мало кому відомий німецький професор, відкрив якесь нове проміння, яке володіло чудовими властивостями. Людське око не помічало їх, але вони діяли на фотографічну пластинку, і з їх допомогою вдавалося робити знімки навіть в цілковитій темряві. Крім того, про присутність цього проміння можна було дізнатися ще от яким чином: якщо на їх шляху ставили паперовий або скляний екран, покритий особливим хімічним складом, то екран починав яскраво світитися — фосфоресціювати. А найдивніше було те, що нове проміння більш чи менш вільно проходило через будь-які предмети, як світло через скло. Вони проникали крізь щільно закриті двері, крізь глухі перегородки, крізь одяг і людське тіло.
Першовідкривачем випромінювання є Іван Пулюй. Його працями користався пізніше і Вільям Рентген, котрому було особисто Пулюєм презентовані свої праці. Рентген назвав ці промені невідомої природи X-променями. Ця назва збереглася донині в англомовній та франкомовній науковій літературі, ввійшовши в мови багатьох народів світу.
Властивості рентгенівського випромінювання: 1) має високу проникаючу й іонізуючу здатність; 2) не відхиляється електричним і магнітним полями; 3) викликає люмінесценцію; 4) справляє фотохімічну дію; 5) справляє досить сильну біологічну дію на живі клітини, тканини й організм у цілому; , 6) поширення, відбивання, заломлення, інтерференція та дифракція відбуваються аналогічно видимому випромінюванню
Висновок Шкала електромагнітних хвиль – неперервна послідовність частот і довжин хвиль електромагнітних випромінювань, які являють собою змінне електромагнітне поле, що поширюється у просторі. Принципової різниці між всіма видами випромінювання не має. Все це електромагнітні хвилі , які збуджуються зарядженими частинками і поширюються в просторі з швидкістю 3 ·108 м/с Кількісні характеристики хвиль, довжина й частота, визначають їх властивості