Презентація "Есе як жанр літератури"

Есе як жанр літератури. У перекладі з англійської, есе (essay) означає «нарис», «твір», «спробу самостійного аналізу» та «обґрунтування теоретичної гі­потези». Есе (фр. essai «спроба, проба, нарис», від лат. exagium «зважування») — літературний жанр прозового твору невели­кого обсягу й вільної композиції.

Есе виражає індивідуальні враження й міркування автора з конкретного приводу або предмета Головна місія та мета есе – це викладення самостійного бачення учнем проблеми, питання, теми на підставі опрацьованого матеріалу та аргументів, у відповідності до обраного підходу, стилю тощо.

КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯРобота над есе не потребує придумування сюжету та вигадування персонажів, як це необхідно, скажімо, для роботи над оповіданням. Проте як і оповідання, есе дає авторові можливість «увімкнути» уяву й фантазію, його текст може містити авторські роздуми, ліричні відступи, описи (портрети, пейзажі та ін.), виклад передісторії стосунків персонажів і т. Як уже говорилося, стиль есе вирізняється яскравою образністю, афористичністю, вітається парадоксальність думки та її виразу. Автор уживає метафори, алегоричні та притчеві образи, символи, порівняння.

Я сніжинка (зразок есе) Набридло бути краплинкою…Щоразу сидіти на хмаринці, падати вниз, жити в калюжі чи річці,а потім знову випаровуватися й повертатися додому на хмаринку. …Грудневий ранок. Сьогодні мороз і…. І ось я вже сніжинка в гаптованій вишуканій сукні. Плавно спускаюся з неба на землю. Захоплено милуюся красою навколо, кружляючи у веселому танку. Як би хотілося поспостерігати за тим, як танцюють дітлахи! Аж ось мене підхоплює дужий вітер та й несе до лісу. Та хіба я, тендітна сніжинка, у змозі що вдіяти проти сили могутнього вітру ?! Довелося спуститися на гілку великої ялинки. Вона була чудова: струнка, пухнаста. Від своєї бабусі Білосніжки знала, що ялинка особливо красива в Новий рік. І мені пощастило. Доля подарувала мені на новорічне свято велику радість. Струнку ялинку зрубали й повезли до дитсадка. Там вона стала справжньою красунею. На маківці сяяла зірка, на гілках переливалися різнокольорові намиста, а нитки золотого дощу тягнулися від самої верхівки до землі. Кулі, хлопавки, ліхтарики і … я, занесена вітром, прикрашали лісове деревце. Згодом побачила не тільки танці хлопчиків та дівчаток, а й почула про себе віршики й чудові пісеньки. «Виявляється, малеча любить сніг!»- зраділа я й опустилася на щічку хлопчика. Там розтанула від тепла й любові дитини до мене. Я – найщасливіша сніжинка у світі!

Якби я була мером, то… Мер, на мою думку, людина порядна, чесна, переймається турботами й піклуванням інших. І хочеться, звісно, зробити все можливе, аби забезпечити добробут кожного матеріально та духовно. Якби я була мером, то влаштувала б у своєму місті «Свято хліба», на якому б діти спробували себе в ролі пекарів. Бо, на жаль, багато хто з них і досі не розуміють ціну хлібного виробу. Це свято влаштувала б у вересні – жовтні – гарячої пори збору нового врожаю. Це мав би бути своєрідний ярмарок хліба, калачів, короваїв тощо. Хотілося б, щоб до цього свята приєдналися приватні підприємства з хлібовипікання нашого краю, організували майстер-клас «Весела пекарня» (адже, це захід спільного відпочинку дорослих та дітей). А спрямований був би на те, щоб показати дітям, що таке хліб і як він виготовляється, аби збагнути, що випікання хліба – живий і цікавий процес. Не менш цікавим було б, якби під час цього свята розігрувалися серед відвідувачів цінні подарунки – хлібопічки, а то й навіть дріб’язкові – скажімо, дріжджі. Адже недарма ж кажуть, що дріжджі – душа хліба. Тому й хотілося б, щоб «Свято хліба» з цілою низкою цікавих майстер-класів та розваг стало традиційним не тільки для путивлян, а й гостей міста.