Презентація "Ф.Петрарка "Книга пісень"

Франческо Петрарка-видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість почуттів, оспівування кохання у «Книзі пісень»

Яку епоху називають Відродженням?Яку другу назву має епоха Відродження?Де зародилося Відродження? Які етапи пройшла епоха Відродження у своєму розвитку?Як мистецтві Відродження зображує людину? Назвіть письменників доби Відродження. Які основні риси доби Відродження?Бесіда

Італійський поет, голова старшого покоління гуманістів, один з найвидатніших діячів італійського Проторенесансу. Франческо Петрарка(1304-1374)

Народився Франческо Петрарка 20 липня 1304 року в м. Ареццо в родині флорентійського нотаріуса Петракколо ді Паренцо й Елетти КаніджаніБудиинок , в якому народився Петракка

Свій перший вірш Франческо написав у дев’ятирічному віці та присвятив його своїй матері – Елетті Каніджані, яка дуже рано померла. Вірш складався із 38 рядків – саме стільки років доля відвела прожити на світі жінці, яку він назвав «найкращою із матерів»

На початку 1312 вся сім'я переїхала в Авіньйон (Франція). Після чотирьох років занять з приватним учителем Франческо віддали в юридичну школу в Монпельє. У 1320 разом з братом він відправився в Болонью продовжити вивчення юриспруденції. У квітні 1326, після смерті батька, обидва брати повернулися в Авіньйон. До того часу Петрарка вже виявляв безсумнівну схильність до літературних занять. Болонський університет

Петрарка вступив в духовне звання і зблизився з могутнім родом Колона В 1327році - вперше побачив Лауру. У 1341 році - листи Петрарки і його літературні твори зробили його знаменитістю, і він майже одночасно отримав запрошення з Парижа, Неаполя та Риму прийняти коронування лавровим вінком. Петрарка обрав Рим і був урочисто увінчаний на Капітолії лавровим вінком. Авіньйон , де Петрарка зустрів Лауру. Лаура

Коронування Петрарка

Laure De Noves6 квітня 1327 - в Авіньйонській церкві Петрарка зустрічає дівчину на ім'я Лаура.

Канцоньєре – в перекладі з італійської означає «пісні». Цю збірку називають ліричною сповіддю Петрарки. Словникова робота

«Канцоньєре» або «Книга пісень» – це ліричнийщоденник Ф. Петрарки. «Канцоньєре»366 творів, з них 317 сонетів, 29 канцон, 9 секстин, 7 балад, 4 мадригали«На життя донни Лаури»«На смерть донни Лаури»

Історія сонета починається з ХІІІ ст. Його батьківщина – Італія. Відоме навіть ім’я творця сонета – поет Джакомо да Лентіно, який жив у Палермо.

Сонет від італійського sonetto, sonoro – дзвеніти, звучати. Канонічна форма вірша з 14 рядків: двох катренів на дві рими та двох терцетів на три рими, написана найчастіше п’ятистопним ямбом

14 – рядковий ліричний вірш, який складається здвох катренів (4 рядки) і двох терцетів (3 рядки)2 катрени - головна тезаІ терцет - почуттяІІ терцет – висновок, підведення підсумкуІталійський сонет За формою розрізняють сонети - роздум, сповідь, портрет, гімн, ода.

Ліричний герой – особа, від імені якої ведеться розповідь, з переживаннями, почуттями та думками якої ми знайомимося. Словникова робота

Кохання – це…Добро. Зло

Благословенні місяць, день і рік,Пора, година, край, містина мила,Коли краса її очей сп’янила. Мене, і став я бранцем їх повік. Благословенні: біль, що в душу вник,Що об’явилась ним Ерота сила. Лук і стріла, що серце проразила,І рана, що пройшла в його тайник. Благословенні всі рази, коли яІм’я моєї пані називав,Мої зітхання, порив, плач і мрія. Благословенні і рядки, що склав. Я їй на честь, і мисль моя: до неїВона іде, до неї однієї. Переклад Дмитра Павличка. Сонет 61

Яке враження справив на вас сонет? Який настрій твору?Визначте тему сонету. Яка ідея сонету?Як описує автор свою кохану?Які художні засоби використавує автор?

Тема – уславлення краси коханої ліричного героя.Ідея – кохання – благотворна сила та найвища цінність.

Художні засоби “Сонет 61”Анафора: благословенні. Епітети: сяйливі очі, ясний потік, солодкий біль, ім’я ніжне і кохане. Метафори: лук Амура, серця рани, зав’язали світ;звертання;окличні речення – Й ти, неподільна радосте моя!Оксюморони: «Але ж муки ці солодкі…»; «Живлюща смерте…»; «Втіхо навісна…»; «Палаю в стужу…»; «В спеку весь дрижу…»

Окси́моро́н, оксюморо́н — літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які разом дають нове уявлення. З точки зору мовознавства оксиморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Теорія літератури

Цей сонет своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки. Петрарко сприймав любов, то як найвище благо, то як гріховне почуття. Ці суперечливі погляди на кохання позначилися на вірші. Кохання – це найвища цінність , а водночас і «солодкий біль», «серця рана». Але ліричний герой приймає все це й не відмовляється від кохання. Він по лицарські милується прекрасною Лаурою. Жодної зухвалої думки немає в нього. Це поклоніння коханій. Думки про кохану виливаються у гімн цьому високому почуттю. Він говорить про Лауру з піднесенням, схиляється перед нею. Серце Петрарки обпалене вогнем кохання, покрите ранами благоговенними, тому увінчене трояндами кохання, які як стріли Амура пронизують його серце, але це не завдає йому смертельних ран, а наповнює солодким болем кохання.

Як не любов, то що це бути може?А як любов, то що таке вона?Добро? – Таж в ній скорбота нищівна. Зло? – Але ж муки ці солодкі, Боже!Горіти хочу? Бідкатись негоже. Не хочу? То даремна скарг луна. Живлюща смерте, втіхо навісна,Хто твій тягар здолати допоможе?Чужій чи власній волі я служу?Неначе в просторінь морську безкраю,В човні хисткому рушив без керма;Про мудрість тут і думати дарма –Чого я хочу – й сам уже не знаю: Палаю в стужу, в спеку – весь дрижу. Переклад Григорія Кочура. Сонет 132

Яке враження справив на вас сонет? Який настрій твору?Як говорить про кохання автор у цьому творі? Яка ідея сонету?Які художні засоби використавує Ф. Петрарка?

Тема – Природа кохання Кохання – це добор чи зло?Ідея – Людина в коханні пізнає земне щастя. Образи-протиставлення: “живлюща смерть”, “втіха навісна”.

Художні засоби “Сонет 132”Порівняння: Неначе в просторінь морську безкраю;Епітети: скорбота нищівна, морську безкраю. Риторичні запитання: Як не любов, то що це бути може?, А як любов, то що таке вона?, Добро?,  Зло?, Горіти хочу?,Не хочу?,  Хто твій тягар здолати допоможе?, Чужій чи власній волі я служу?звертання;окличні речення – Й ти, неподільна радосте моя!Риторичні питання: Але ж муки ці солодкі, боже!, Бідкатись негоже, То даремна скарг луна, Живлюща смерте, втіхо навісна!Оксюморони: муки солодкі, живлюща смерте, втіхо навісна!, палаю в стужу, в спеку весь дрижу. Антитеза: добро –  чи зло, горіти хочу – не хочу?, власна воля – воля чужа, але ж муки ці солодкі – та в ній скорбота нищівна, Як не любов, то що це бути може? – А як любов, то що таке вона?

В сонеті відбилася суперечка Петрарки зі самим собою про природу його кохання. Якщо любов – це благо, то чому воно несе журбу? А якщо зло, то чому кохання таке солодке? Якщо  закоханий образ «зло», то чому він скаржиться на свою долю. А якщо «добро», то звідки його скарги. Петрарка підкреслює суперечливий, подвійний характер земного кохання. Земна любов ставить перед людиною низку моральних проблем. Тож людина, яка не керується у своїх пристрастях розумом, подібна до човна без керма. Петрарко- поет благословляє все, що пов’язане з Лаурою, що пробудило в ньому кохання, що зранило його серце і водночас принесло неподільну радість. В основі композиції протиріччя, які хвилюють поета. Це і свіча кохання, яка яскраво горить, але оповита смутком. Це й ніжні квіти саккури, які символізують чисте, непорочне почуття, але смуток і тягар, який крає серце поета, очорнює їх білосніжні пелюстки. Не зважаючи на без відповідне кохання, Петрарка обожнює свою кохану, тому що у кохання немає мудрості, а є лише пристрасть, розчарування і сумніви. Але вогонь кохання затьмарює все.

Ні зоряних небес мандрівні хори,Ні вітрокрилі в морі байдаки. Ні в полі збройних лицарів полки. Ні звіра красного глибокі нори,Ні вісті, що приходять через море,Ні строф любовних точені рядки,Ні в ароматах свіжої луки. Співання дам, що тішать наші зори, –Ніщо мого вже серця не торкне: Свій день і сонце втратило, трудне.І все для нього мороком укрите. Журбою стали довгі дні мої: Я кличу смерть, бо прагну ту зустріти,Що був би краще не стрівав її. Переклад Григорія Кочура Сонет 312

Яке враження справив на вас сонет? Який настрій твору?Як говорить про кохання автор у цьому творі? Яка ідея сонету?Які художні засоби використавує Ф. Петрарка?

Тема – розповідь про страждання від втрати коханої людини.Ідея – Втрата кохання – втратасенсу життя.

Художні засоби “Сонет 312”Епітети: зоряних небес, строфи любовні, глибокі нори. Метафори: журбою стали довгі дні мої. Анафора: ні.

Ана́фора, або єдинопоча́ток — одна зі стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Як стилістичний прийом градації анафора подеколи близька до анаколуфа.

Напис на надгробку Петрарки. Тут його немає, шукайте його серед живих, серед тих, хто шанує його ім’я