Презентація Факультативний курс "Філософія біології. Урок 1. Введення в курс

»вчитель біології Кириченко Т. Г.

Філософія – про що це?Філософія (φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості) — дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики та фундаментальні принципи реальності й пізнання, буття людини, відносини людини й світу, найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя. Філософом раніше позначали освічену людину взагалі. Піфагор вважав, що мудрецем може бути тільки Бог, а не людина, і філософ — це просто той, хто тягнеться до мудрості. Цей шлях не терпить догматів і ставить питання, на які немає однозначної відповіді. «Впізнай головну таємницю: ми не знаємо, який скарб ми шукаємо: той, який був заритий нашими предками, або той, який буде закопаний нашими нащадками». Давайте і ми долучимося до кагорти шукачів мудрості і спробуємо, спираючись на ті знання, що ми отримали в шкільному курсі біології, відкритися новим знанням, які виходять за межі шкільного підручника. В певному сенсі ми ж з вами всі теж трішечки філософи, - вічні мандрівники Всесвіту. Філософія формує вільне, нестандартне мислення, мислення по аналогії; виховує увагу та повагу до інакомислення; служить теоретичною базою для розумної орієнтації людини у світі; формує методику пошуку відповідей на так звані вічні питання.

Чи пов’язані між собою філософія та біологія?Давайте згадаємо, що засновники біологічної науки були філософами свого часу. Древнегрецький філософ Аристотель (384-322 р.р. до н.е.) вплинув на весь подальший розвиток наукової і філософської думки. Великий енциклопедист древності, став одним із засновників біології як науки, вперше узагальнивши біологічні знання, які були накопичені до нього людством. Найвизначніші труди Аристотеля з біології - "Історія тварин", "Про частини тварин", "Виникнення тварин". Один з найбільших лікарів, дослідників природи, філософів середньовіччя Ібн Сіна (Авіценна) (980 - 1037) зумів узагальнити і звести воєдино знання в галузі анатомії і медицини, які були накоплені людством за багато століть. До нашого часу дійшло тільки 274 з 450 трудів Ібн Сіна. Найбільшу славу приніс йому багатотомний труд "Канон лікарської науки". Французький учений Жан Батист Ламарк (1744 - 1829) став першим біологом, який спробував створити струнку і цілісну систему теорію еволюції живого світу. Не оцінена сучасниками, через півстоліття його теорія стала предметом гарячих дискусій, які не припиняються і в наш час. Найважливішою працею Ламарка стала книга "Філософія зоології", яка вийшла в 1809 році. В ній він виклав свою теорію еволюції живого світу. Володимир Іванович Вернадський (1863 - 1945) став одним із небагатьох учених ХХ ст.., які залишили свій слід в найрізноманітніших галузях науки - в тому числі геології, біології, хімії, філософії. Він став творцем учення про живу речовину і біосферу - учення, яке знаходиться на стику всіх цих наук. Вернадський став фундатором самостійних наукових шкіл у низці наук про Землю. В своїх наукових працях він писав про ґрунти і мінерали, про рослин і тварин, про людину, час, Всесвіт. Став засновником вчення про ноосферу – сферу розуму.

«Вміти відчувати божественну таємницю світу і схилятися перед нею»Так вів свої дослідження Арістотель, у якого всяке пізнання починалося з «здивування» і з «дивування». Цей дослідницький подив було передбачаючим сприйняттям таємниці світобудови і водночас живим передчуттям Божества. Воно завжди пробуджує в душі вченого ту своєрідну дослідницьку совість, без якої наука просто вироджується. Цю дослідницьку совість можна було б позначити як волю до предметності пізнання або як підвищене та загострене почуття відповідальності, як постійну готовність виявити найбільшу обережність, пристосування та враження, щоб наблизитися до споглядання великої та глибокої таємниці Всесвіту. Три душі Арістотеля. Рослинна (відповідає за споживання, ріст та розмноження)Тваринна (відповідає за відчуття, бажання, рух)Розумна (властива людині)Розум людини є безсмертним, після смерті він зливається з всесвітнім розумом. Бог, за Арістотелем, є джерело творчої активності та метою, до якої прагне все суще.

Що вивчає філософія біологіїНа підставі науково-біологічного вчення філософія біології намагається розкрити сутність живого. Її предметом виступають фундаментальні біологічні проблеми, розв’язання яких потребує концептуально-методологічних засобів філософії - проблеми сутності життя, еволюції живого, відношення спадковості і мінливості, проблеми редукції, емпіричного і теоретичного в процесі біологічного пізнання, дослідження в галузі біологічних основ усього пов’язаного з людиною, людською культурою, етикою, політикою, розробка та обгрунтування засад біополітики, біобезпеки тощо. Розгляду цих питань ми з вами і присвятимо години нашого курсу.

Філософія сучасної біології : єдність наукових, етичних і філософських ракурсів Приблизно з 60-х років людство почало активно просуватися по шляху усвідомлення суттєвого зв`язку можливості свого майбуття і стану природного довкілля. За декілька десятиліть відбулись суттєві зміни на рівні масової свідомості: екологічна проблема усвідомлена не лише на рівні наукового пізнання, а і на державно-політичному як “проблема № 1” виживання людства. В процесі розв`язання питань, пов`язаних з сучасною екологічною кризою, окреслилося коло проблем, осмислення яких вийшло за межі екології як конкретної біологічної науки і набуло нового звучання в філософії біології. Перший ракурс філософії біології обумовлений потребою оцінити особливості сучасної біології як природничої науки і пов`язаний як з осмисленням місця людини в екосистемі біосфери, так і особливостей людського впливу на хід пізнання. Другий невід`ємний напрямок філософії сучасної біології – визначення екологічного етносу, тобто необхідність орієнтації людини на морального ставлення до природи, живого. В сучасній біології спостерігається “криза світогляду”, та признається обмеженість бачення відношення "людина - природне довкілля". Отже, третій ракурс, який потрібно осмислити в філософії сучасної біології – світоглядний. Це потребує переосмислення поняття розумності людської діяльності в природі.

Бурхливий розвиток наук про життя у другій половині ХХ ст. приніс багато чудових відкриттів в області біології. Це - відкриття і розшифрування генетичного коду, основних ланок синтезу білка, багатьох метаболічних процесів у живій клітині і т.д. Почалася інтенсивна робота з розшифрування генома людини, рослин і тварин. Здавалося б, ми знаємо вже майже все про процеси в живій клітині, залишилося тільки розшифрувати геноми, зрозуміти процеси їх диференціювання та розвитку і приступити до створення нових штучних геномів, заміні дефектних ділянок геномів, взяти під контроль активність генів і т.д. Всі ці завдання поставлені об'єктивно на підставі накопичених знань. Однак повних відповідей про походження життя, її різноманітності та еволюції ми так і не отримали. Швидше навпаки, поглиблення і розширення наших знань про живі системи призводить до нових і більш складних питань. І в цьому немає нічого парадоксального - така логіка розвитку природознавства.

«Єдине, чому ми повинні навчитися – то це розумінню внутрішнього взаємозв'язку явищ життя» (Святослав Реріх)Біологія – світоглядна наука про природу, а людина суттєва її частина, тому біологія може багато про людину сказати. Закони біології (генетики, екології, цитології та інших галузей) пояснюють як світ, який поза нами, так й світ, який усередині нас. Порівняйте розміри та тривалість життя людини (мікрокосму) та вічного Всесвіту (Макрокосму). Така спроба дає можливість відчути марність порівняння. Навіщо тоді у Всесвіті живе людина – істота менша за піщинку, життя якої коротша за мить? Навіщо Великій Природі ця миттєва піщинка, який сенс її існування: прожити сто років і назавжди зникнути? Зникнути? Невже назавжди? Що ви про це думаєте?

Будь-який фізичний, біологічний або хімічний закон може звернути наш погляд на наш духовний світ, осягнути шляхи самовдосконалення, відчуття цілісность Всесвіту. Що для цього потрібно? Потрібно дотриматися чотирьох принципів:– принципу аналогії,– принципу сміливості у розширенні своєї свідомості,– принципу духовного гуманізму,- принципу прийняття «живих фактів» передової науки.

Принцип духовного гуманізму. Гуманізм – (лат. humanitas — «людяність», homo — «людина») — це філософська та етична позиція, яка надає особливого значення цінності людей та сприянні іншим (як індивідуумам, так і групам), і загалом віддає перевагу критичному мисленню та доказам (раціональним та емпіричним) над прийняттям догмату або забобонів. Гуманістичне мислення, що включає: Емпатичний компонент, що випливає з розуміння іншого як дружньої істоти, Етичний компонент, що з етичних і розуміння те, що «добре» і що «погано». Духовний гуманізм – це вимір мислення, що розширює межі звичного трьохмірного матеріалістичного сприйняття дійсності. Дух, духовний, духовність - скромний ряд слів від основного ДУХ. У нас чомусь вважають, що це слово належить церкві, і його не потрібно вживати у світському контексті. Основні духовні потреби: потреба у справедливості, гідності, добрі, любові, вірності. Це не має стосунку до релігії, чи не так? Яким словом можна замінити ДУХОВНІ? Інтелект – це не дух, це спосіб мислення і знаряддя мислення. Життєві потреби: дім, родина, праця, освіта. Фізіологічні потреби: іжа, вода, здоров’є. Матеральні: гроші і те, що за них можна купити. Ви коли-небудь чули, щоб за гроші купили любов, справедливість, честь, гідність? Отже, духовні якості – це єдине, що не можна купити за гроші чи продати. Мораль (лат. мoralitas -– моральний, від mores – звичай, воля, закон, властивість) — система неофіційних уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським схваленням чи осудом. Мораль - це те, що можна позначити одним закликом «Не зашкодь!». Це єдине правило для мислячих істот. Яке поширюється на всіх істот і на неживу матерію. І розібратися в тому, як не зашкодити допомагають духовні потреби. В сфері моралі людина діє на основі вимогливості до себе і приречена завжди робити свій власний моральний вибір. Отже, саме моральність виявляється більш надійним засобом збереження живої природи.

Принцип аналогіїПрирода розмовляє з нами мовою аналогій. Наприклад, відома математична залежність між світністю, радіусом та масою зірки. Ця та інші закономірності допомагають зрозуміти «долю» різних зірок. Світність червоних карликів – холодних та маленьких зірок, які живуть мільярди років, дуже мала, вони довго й повільно згасають – і не світять, і не гріють. Гарячі блакитні гіганти живуть коротко, «лише» мільйони років, і дуже яскраво світять. Їх існування часто закінчується великим вибухом, під час якого ці зірки перетворюються на нові чи наднові, світло яких сягає околиць Всесвіту. Порівняємо життя цих зірок із людськими життями і отримуємо дивовижну паралель: як на небі, так і на землі є можливість довго і ледве помітно «тліти» в умовах зручності та комфорту лише для себе, не зігріваючи нікого; але можна яскраво горіти, все довкола освітливши своїм світлом.

Символізм природи Природа розмовляє з нами мовою символів. Ця мова є унікальною мовою для читання та розуміння всієї логіки Світобудови, і розуміючи її символи ми розуміємо та приймаємо свою реальність. Золоте правило дослідника природи: «Чути – питати – слухатись». У своїй сукупності ці три слова становлять правило, що допомагає уявити своєрідні сходинки освоєння «мови» біології. Це алгоритм навчання будь чому. Спочатку вчимося уважно слухати. Якщо не зрозуміли, а питання не виникли, то не зосередилися, щоб справді почути. Лише засвоївши факти, вивчивши питання, які виникли і отримавши на них відповіді, зможемо зрозуміти явища, а закони Природи застосовувати практично, тобто, діяти законно: «дослухатися» до законів та жити за природними законами. Дуже важливо знати ці три сходинки вдосконалення: «чути – питати – слухатись». Коли чуємо - вміємо ставити запитання; отримуючи відповіді, стаємо свідомо слухняними, тобто, здатними діяти законно. Незнання законів (невігластво!) від відповідальності не звільняє. Але пам’ятайте: «Коли вуха учня готові чути, тоді приходять уста, щоб сповнити їх мудрістю. Уста мудрості закриті для тих, хто не розуміє…» – говорили в стародавньому Єгипті, батьківщині герметизму, тобто тайних, закритих знань.

Природа любить розумні питання, але завжди зволікає з відповіддю на них, на дурні ж вона просто не відповідає. Тому головна сила і інтелектуальне майстерність дослідника сьогодні полягають в тому, щоб правильно сформулювати і поставити питання живій природі і терпляче чекати і домагатися відповіді на неї, не забуваючи великого постулату: яке питання - така відповідь. Жива природа влаштувала себе геніально просто і мудро. У неї є єдина самовідтворююча молекула ДНК, на якій записана програма життя, а конкретніше, весь процес синтезу, структура і функція білків як основних елементів життя. Крім збереження програми життя молекула ДНК виконує ще одну важливу функцію - її самовідтворення, копіювання створюють наступність між поколіннями, безперервність нитки життя. Один раз виникнувши, життя самовідтворюється у величезному розмаїтті, яке забезпечує її стійкість, пристосованість до різноманітних умов середовища і еволюцію. Людству ж дано єдиний відтворюючий ресурс - біологічний. Всі інші ресурси вичерпуються. Саме тому пріоритети в науці на наступне тисячоліття поступово зміщуються на користь наук про життя.

Принцип сміливості у розширенні своєї свідомостіПодивіться, як витончилися наукові дослідження, скільки нових і дуже незвичайних відкриттів зроблено на стику різних наук, тому час дати космічний простір мислення. Людина є частиною Космосу, і тому кожна його думка, кожне слово та дія сприяють порушенню чи встановленню рівноваги у Космосі. Закони фізичного світу – частина Космічних законів; але без розуміння законів земних ми будемо здатні просунутися до розуміння законів Вищих;Необхідно прийняти неосяжність Всесвіту, нескінченність Матерії та форм її проявів – неприпустимо обмежуватися сьогоднішнім людським розумінням. Земні мірки не відповідають величі Космосу. Коли людина категорично відокремлює себе від Безмежності, вона починає міряти лише фізичними мірками. Потрібно розширяти горизонти мислення. Окраса людини – звільненість мислення. Свобода, про яку так люблять говорити, насамперед не може бути рабським судженням.

Прояв Космічних законів в Природі та суспільствіВся природа живе по Космічним законам. Деякі з них ми вже вивчали в курсі шкільної біології. Давайте розглянемо ці закони, щоб вміти відстежувати їх прояв. Закон Іерархії – «Кожна нижча ланка Ієрархічного ланцюга підпорядкована вищому при збереженням повної індивідуальної свободи. Кожна ланка ієрархічного ланцюга не може бути вище тієї, що стоїть над нею, але може досягти його рівня». Згадайте пираміду чисел та енергії, ланцюги живлення, правило 10% Линдермана і поміркуйте, до чого може привести порушення цього закону в природі. Як завезення кількох пар кролів зі Старої Англії до Австралії ледь не стало причиною екологічної катастрофи. Як знищення вовків у Єллоустонському національному парку в США призвело до руйнації річкових і лісових екосистем і тільки відновлення популяції вовків виправило ситуацію. Або як знищення в рамках культурної революції комуністичного Китая 1,96 млрд. горобців призвело до загибелі від голоду 20 млн. осіб населення країни. Ці приклади дають нам наглядну картину катастрофічних наслідків порушення цього закону. Що зверху, то і знизу. А тепер проведіть аналогію з нашим життям. До тих же самих негативних наслідків призведе порушення цього закону при побудові іерархічної системи керівництва країни. Коли нижчий рівень займе не своє місце в усій пираміді державності, коли «кожна кухарка зможе управляти державою»… Незнання закону не звільняє від відповідальності…

Усі ми живемо у системі: сім'я, школа, ВНЗ, компанія, де ми працюємо, країна; наше тіло – теж система. Якщо якийсь елемент системи займає не своє місце, механізм перестає функціонувати так, як це задумано. Закон ієрархії в системі: «ті, хто прийшов у систему раніше, мають перевагу». Для життя нам потрібна енергія, батьки нам дають життя і передають енергію роду. Уявіть річку, вона тече без зусиль згори донизу, так само й у нас: якщо енергія від старших тече до молодших, ми на своєму місці. Батьки старші за нас по ієрархії, вони раніше прийшли в цей світ. Таким чином, наші бабусі та дідусі мають перевагу перед батьками, а батьки — перед нами. Старші мають перевагу перед молодшими, і ми маємо їх шанувати. Що блокує надходження енергії? Образи, претензії, відсутність спілкування з нашими батьками, позиція зверхньо або на рівних - коли з мамою, як сестри чи подружки. Що таке позиція «зверхня»? Ми ставимося до батьків, як до слабких, безпорадних, тобто переводимо на позицію дитини: «Я все знаю сам, ви нічого не розумієте, ви відстали від життя». Як ви вважаєте, яка різниця між цими двома фото? І чому важливо, з якого боку від батьків знаходиться дитина? Правильне становище дитини зліва від когось з батьків, чи попереду. А тепер дістаньте свої фото із сімейного альбому та одразу можете визначити, чи порушена у вас ієрархія. Розгляньте, яке становище займали ваші батьки стосовно їхніх батьків. Старший за ієрархією завжди знаходиться праворуч від нас. Ми несвідомо займаємо часом не своє місце, це може тягтися з покоління до покоління. Важливо також, яке місце посідають ваші батьки. Розгляньте на фото, з якого боку від батька займає місце ваша мама. Часто, створюючи свою сім'ю, жінка займає місце мами для свого чоловіка, і звідси з'являються образи, претензії, конфлікти, сварки.

Закон Подібності – «Подібне притягується подібним». Основний принцип гомеопатії «Хворобу можна вилікувати тими ліками, що викликають подібні симптоми». У відповідності з цим законом процес іде на тонкому біоенергетичному рівні, коли генерується одинакова частота вібрації. Все залежить від напрямку наших думок. Якщо ви будете підживлювати себе негативними думками - утворюються низькочастотні вібрації, які викликають в організмі хвороби і життєві невдачі. Якщо ваші думки направлені на творення добра, милосердя, високу моральність, тоді вони підвищують вашу духовність, підвищують вібрації вашого організму, покращують здоров’я, тобто, що послали своїми думками, те і одержали на фізичному рівні. Люди повинні зрозуміти, що від їхніх власних енергетичних випромінювань і думок також залежить життя і здоров’я людей, які їх оточують. Наслідками цього закону є: Закон Резонансу - «багаторазове посилення ефекту від на об'єкт при збігу частоти зовнішнього впливу зі своєю частотою об'єкта»; проявляється через синергію (дію цього закону в природі ми розглянемо окремо). Закон Бумеранга – «кожна причина має своє слідство, і кожен слідство має свою причину». Закон Дзеркала – «те, що ми бачимо в інших, є проекцією того, що знаходиться всередині нас»;Дзеркало – дуже важливий інструмент усвідомлення, який дає нам можливість спочатку побачити, а згодом зрозуміти, що все те, що є поза нами, насправді є частиною нас. Життя за допомогою інших людей повідомляє нам, хто ми є насправді. Ми не усвідомлюємо, що знаходимося віч-на-віч із самим собою, а інші – це лише відображення нас самих, відображення того, що приховано в нас, того, що ми несемо в собі і на чому концентруємося. «Інший» існує для того, щоб служити нам дзеркалом, яке відображає нашу реальність і внутрішні (непроявлені, невидимі) процеси, які мають початок у минулому. Все, що відбувається у житті, — наслідок думок та вчинків людини. Слідство ніколи не перевершує причині і не передує їй. Якщо в житті переслідують невдачі, не складаються стосунки і щось ще йде не так, не шукайте причину зовні, вона завжди знаходиться всередині.

Краще зрозуміти дію цих законів нам допоможе принцип аналогії Притча про пса та дзеркальну кімнату. В давні часи жив великий хан, який наказав збудувати собі величезний палац. І була там особлива зала. Усі стіни тієї зали були оздоблені тисячами дзеркал. Одного вечора туди пробрався пес. Він зайшов до дзеркальної зали і завмер, побачивши навпроти себе кількох собак. Озирнувшись довкола, він збагнув, що вони оточили його з усіх боків. Щоб налякати їх, він вишкірив зуби. Однак, собаки не злякались, а теж вишкірилися. Тоді він загарчав – і вони, в цю ж мить, загарчали у відповідь. Пес почав нападати та сердито гавкати. Але собаки не відставляли – стрибали і гавкали не менш сердито. Що більше злився пес, то лютішими ставали його вороги. Знесилений, пес впав посеред зали, і побачив, що всі собаки теж замовкли і лягли. Тоді він невпевнено махнув хвостом, і тисяча собак замахали йому хвостом у відповідь. Вранці слуги зайшли до зали і побачили мирно сплячого пса, і тисячу мирно сплячих собак, його власних відображень в дзеркалах кімнати, з якими він так відчайдушно боровся минулої ночі.