Державний лад (державний устрій) — історична форма політичного устрою країни та ієрархічна структура державної політичної влади – парламент (законодавча влада), уряд (виконавча влада), суд (судова влада), суспільні організації – з іншого боку. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ФОРМИ АДМІНІСТРАТИВНО- ТЕРИРІАЛЬНОГО УСТРОЮ 1. Республіки 151 2. Монархії 29 Унітарні держави 167 2. Федеративні держави 27 Федерації; Конфедерації (Швейцарія, Боснія і Герцеговина) 1.ДЕМОКРАТИЧНИЙ 2.АВТОРИТАРНИЙ 3.ТОТАЛІТАРНИЙ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕЖИМУ
2 Монархія (від лат. monarchia – єдиновладдя) – форма правління, за якої верховна державна влада частково або повністю належить одній особі – монарху та, як правило, передається в спадок. Ознаки класичної монархії: Існування одноосібного глави держави, який править довічно. Влада зазвичай успадковується. Монарх символізує єдність нації, історичні традиції, представляє державу на міжнародній арені. Юридичний імунітет та незалежність монарха. Він підписує накази, обов'язкові для виконання. Нині не всі держави, що офіційно вважаються монархіями, задовольняють переліченим ознакам. Виникли, так звані “ виборні монархії ”. ЗАКОНОДАВЧА ВИКОНАВЧА СУДОВА ВЛАДА
2 В И Д И М О Н А Р Х І Й (за обсягом обмежень влади монарха) Абсолютні Необмежена влада монарха; Зазвичай немає Конституції, замість неї – укази монарха; Існують органів влади підзвітних монарху або дорадчі органи Конституційні 8 Саудівська Аравія; ОАЕ; Оман; Катар; Ватикан Де факто: Бруней; Бахрейн; Кувейт 21 Влада монарха Конституцією або традиціями; Дуалістичні Влада монарха обмежена Конституцією та парламентом в законодавчій сфері; Монарх має свободу прийняття рішень, але в заданих Конституцією рамках. Йорданія; Кувейт; Марокко; Монако; Ліхтенштейн… Парламентські Монарх не має влади; Законодавча влада – у парламенту; Виконавча влада в уряду; Монарх виконує лише представницьку та церемоніальну роль (“панує, але не править”). Велика Британія; Данія; Бельгія; Швеція; Норвегія; Іспанія; Андорра; Японія… Теократичні Державу очолює духовна особа Ватикан; Саудівська Аравія
2 Республіка (від лат. res publica – громадська справа) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк, з окресленими законом повноваженнями. В республіці існує поділ влади ЗАКОНОДАВЧА ВИКОНАВЧА СУДОВА на законодавчу, виконавчу та судову. ВЛАДА
Ознаки республіки: Існування одноосібного та колегіального глави держави — президента та парламенту. Парламент представляє законодавчу владу. Президент очолює виконавчу владу (але це характерно не для всіх типів республік). Виборність на певний термін голови держави та інших верховних органів державної влади. Юридична відповідальність голів держави. У парламенту є право звільнення від посади президента за тяжкі злочини проти держави – імпічмент. Президент має право виступати від імені держави. В И Д И Р Е С П У Б Л І К Президентські США, Франція, Бразилія, Аргентина, Білорусь… Парламентські Німеччина, Італія, Індія… Змішані Польща, Україна… 2
2 Унітарні держави (з латини – єдність) – це країни, що не мають у своєму складі автономних територіальних одиниць. В них існують єдині органи законодавчої та виконавчої влади, єдина для всієї країни конституція та система державних органів. Центральні органи влади керують всіма територіями країни. Це переважна більшість країн світу. Згідно з ст. 2 розділу I Конституції України, Україна є унітарною державою. Унітарні держави – майже 90% країн світу
Автономія це здатність до самоуправління на основі власного законодавства, але в рамках загальнодержавних законів або конституції. Водночас самостійність суб'єктів федерації недостатня для того, щоб вони могли визнаватися суб'єктами міжнародного права. Це пояснюється тим, що суб'єкти федерації не є державами у повному значенні цього слова: вони не мають суверенітету; не мають права сецесії – право одностороннього виходу з федерації; юридично позбавлені права самостійної участі в міжнародних відносинах. 2 Складні форми державного устрою Федерація форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність. Складові частини федерації – суб’єктами федерації: штати, землі, республіки, провінції тощо. Конфедерація міжнародно-правовий союз суверенних держав, які зберігають незалежність. Існують спільні органи влади, що координують: зовнішню політику, військові сили, транспорт, зв'язок, економічну сферу. Держава може бути членом кількох конфедерацій одночасною