Презентація "Формування комп'ютерної грамотності на уроках інформатики та перспективи її удосконалення."

Формування комп'ютерної грамотності на уроках інформатики та перспективи її удосконалення. ХГ №169 Найденко І. Д.25.02.2020

Метою базової загальної середньої освіти є:розвиток і соціалізація особистості учнів,формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки,творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів. Формування комп'ютерної грамотності25.02.2020

Мета базової загальної середньої освіти досягається шляхом реалізації таких завдань інформатичної освіти:визначати й формулювати у різноманітних життєвих ситуаціях задачі, для розв’язання яких можна залучити цифрові пристрої та інформаційні технології;знаходити, подавати, перетворювати, аналізувати, узагальнювати та систематизувати дані, необхідні для розв’язання життєвих задач;Формування комп'ютерної грамотності25.02.2020

застосовувати алгоритмічний та системний підходи, створювати та аналізувати інформаційні моделі для ефективного розв’язання задач, що постають у житті, навчальній та професійній діяльності; вільно, відповідально й безпечно використовувати сучасні інформаційні технології та цифрові пристрої, а також самостійно опановувати нові;створювати інформаційні продукти, працюючи індивідуально або в команді;Формування комп'ютерної грамотності25.02.2020

критично оцінювати інформацію та її вплив на людину і суспільство, переваги та ризики використання ІТ для себе, суспільства й довкілля;усвідомлювати етичні, суспільні, культурні та правові норми й дотримуватися їх під час роботи з інформацією та використання інформаційних технологій. Формування комп'ютерної грамотності25.02.2020

Формування ключових компетентностей учнів на уроках інформатики. Формування компетентності учнів на уроках інформатики25.02.2020 В основу навчального курсу «Інформатика» для 5–9 класів покладено розвивально-компетентнісний підхід, що передбачає формування предметних та ключових компетентностей, а також розвиток певних мисленнєвих навичок.

Компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. Компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.25.02.2020

Інформатика - шкільний предмет, що орієнтований на форми, методи роботи, притаманні компетентнісному підходу. Інтерактивні форми навчання є невід’ємною частиною роботи вчителів інформатики. Індивідуальна робота кожного учня на персональному комп’ютері поєднується з груповою роботою під час вивчення нового матеріалу, роботи над проектами, роботи в мережі Інтернет. Використання комп’ютерної техніки та мультимедійних засобів, які рекомендовані на інших предметах, є звичайними засобами навчання на уроках інформатики. Однією з ключових компетенцій є інформаційна компетенція, яка водночас для предмета «Інформатика» є предметною.25.02.2020

Формування всіх ключових компетенцій здійснюється на кожному уроці. Учитель спрямовує процес навчання на формування певної компетенції.25.02.2020

Через зміст та форми роботи на окремих уроках ми формуємо предметні компетентності, а через них – надпредметні та ключові.25.02.2020

Ключова компетентність— спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів. 25.02.2020

Схеми формування ключових компетентностей на уроках інформатики Соціальна компетентність Комунікативна компетентність Компетентність творчої діяльності Компетентність самоосвіти25.02.2020

25.02.2020

25.02.2020

25.02.2020

25.02.2020

Завданнями навчання інформатики в школі є формування в учнів навичок і вмінь проводити основні операції з інформаційними об’єктами.25.02.2020

25.02.2020

Діяльнісний підхід — спрямованість освітнього процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти.25.02.2020

Групова робота. Урок-семінар. Урок-конференція. Урок-подорож25.02.2020

Компетентнісний підхід — спрямованість освітнього процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності.25.02.2020

Підготовка рефератів, брошур, презентацій та відеороликів25.02.2020

Особистісно зорієнтований підхід — спрямованість освітнього процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні.25.02.2020

Підготовка та участь в різноманітних конкурсах, олімпіадах, турнірах.25.02.2020

Причини низької успішностіСлабка мотивація

Мотивація - внутрішнє спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, який керує поведінкою людини, визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

«Не забувайте, що грунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, - у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це - бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей грунт, без нього немає школи.» В. О. Сухомлинський

Формула мотивації

Групи мотивів:

Успіх - головне джерело мотивації учня до навчання. Тільки успіх дає задоволення від навчання і розвиває наступну внутрішню мотивацію. Ресурси (мотиви)діїУспіх

Ознаки внутрішньої мотивації:відчуття повного (розумового і фізичного) включення у діяльність; повна концентрація уваги, думок, відчуттів на справі; чітке усвідомлення цілей, уявлення про способи їх досягнення; відсутність страху за можливі помилки і невдачі; втрата звичайного відчуття усвідомлення себе і оточення, „розчинення” у власній справі.

Методи зовнішньої мотивації: Прохання;Порада;Переконання;Навіювання;Маніпуляція;Примушення;Наслідування. Стимул — спонукання до дії. Він виступає причиною, яка зацікавлює людину у здійсненні певної діяльності.

Причини демотивації: Навчальні:неготовність до навчання, запущеність;низький рівень опанування навчального матеріалу;формальне ставлення до навчання. Соціально-економічні:економічна криза, безробіття;бурхливий розвиток технологій;навчання не гарантує добробут;у ВНЗ навчаються за гроші.

Виховні: Зневага родини до навчання;Зневага друзів до навчання;Знижена повага до навчання у соціумі. Профільні: Помилка у визначенні профілю навчання;Учень або не хоче вивчати матеріал на необхідному рівні, або вивчає лише те, що сам вважає необхідним. Причини демотивації:

Кілька фактів про наш мозок: Позитивні емоції = ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ (гормон дофамін)10 хв. – час концентрації уваги мозку ( далі перерва)СТРЕС (адреналін) – ослаблення імунітету, зниження здатності навчатися, депресія Т. Чернігівська, Дж. Медіна

ДЕНІЕЛ СІГЕЛ ТА ТІНА БРАЙСОН: СЕКРЕТИ МОЗКУ. 12 СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ДИТИНИ Інтегрована робота лімбічної системи та префронтальної кори забезпечує формування наступних якостей особистості:прийняття обгрунтованих рішень та планування,контроль над емоціями та тілом,самопізнання,співпереживання,мораль.

Дитина йде в школу з мотивацією:Ігровою – “гратися” у навчанні;Соціальною – дружити із іншими дітьми;Досягнень – за гарними оцінками;Навчальною – усвідомлене бажання вчитися.

Мотивація знижується, або зникає? Можливо…Дитині страшно: боїться вчителя, пропустити матеріал, зробити помилку, боїться однокласників, здатися неуспішною;Учень втомився;Має місце медичний діагноз (дислексія, дисграфія, синдром дефіциту уваги і гіперактивності, різновиди мінімальної мозгової дисфункції);Дитина проявляє опір:шкільній системі, авторитарному вчителю, “мстить” за те, що у нього нема вільного часу, за образи, протистоїть батькам. Внутрішні причини: не вірить у себе, не бачить сенсу в тому, що робить, не може адаптуватися в групі, привертає увагу неуспішністю, проявляє ревнощі.

Способи формування мотивації під час навчання повідомлення учням теоретичної значущості навчального матеріалу;практичне спрямування знань та можливість їх застосування у повсякденному житті;створення проблемних ситуацій; створення ситуації успіху;постановка близьких і далеких перспектив у навчанні.                                               

Засоби формування в учнів мотивів і пізнавальних інтересів: чітка організація процесу навчання;авторитет учителя;стиль спілкування;самостійна пізнавальна діяльність учнів.                                                               

Методи стимулювання інтересу до учіння:створення ситуацій пізнавальної новизни;створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань;створення ситуації успіху; метод здивування;опора на життєвий досвід учнів;навчальні дискусії;заохочення;пізнавальні ігри.

Педагог – майстер мотивації: Підтримує рівний стиль стосунків між усіма учасниками педагогічного процесу;Підбадьорює учнів, коли вони зустрічаються із труднощами;Підтримує позитивний зворотній зв’язок;Піклується про різноманітність методів викладання навчального матеріалу;Привчає учнів до напруженої пізнавальної праці, розвиває їхню наполегливість, силу волі, цілеспрямованість;Заохочує виконання завдань підвищеної складності;Учить чітко визначати цілі, завдання, форми звітності, критерії оцінки;Формує почуття обов’язку і відповідальності; Учить висувати вимоги насамперед до самого себе.