Презентація "Формування соціально-активної, компетентної особистості вихованця, здатної успішно орієнтуватися в суспільстві та адаптуватися до самостійного життя"

Формування соціально-активної, компетентної особистості вихованця, здатної успішно орієнтуватися в суспільстві та адаптуватися до самостійного життя

Успішність людини, як показує досвід, залежить, насамперед, від її компетентності. Актуальним є твердження англійського філософа Едмунда Берка: «Людина народжена не для того, щоб бути весь час щасливою – це неможливо. Вона народжена, щоб бути Людиною. Потрібно вступати в життя так, як ідуть в бій: хоробро і підготовлено».

Актуальність роботи психологічної служби дитячого будинку щодо проблеми особистісного саморозвитку вихованців закладу Головною та першочерговою метою в діяльності психологічної служби дитячого будинку є виховання високоморальної особистості та надання допомоги дитині у досягненні гармонії внутрішнього світу, в розвитку її здатності до самореалізації. Тому робота психологічної служби спрямована на формування соціально – активної, компетентної особистості вихованця, здатного успішно орієнтуватися в суспільстві та адаптуватися до самостійного життя в майбутньому. Психологічна служба розглядає соціальну компетентність особистості вихованця, як сукупність знань і навичок, необхідних для соціальної діяльності, й особистісних рис, пов’язаних із можливістю брати на себе відповідальність, забезпечує адаптацію особистості в суспільстві та сприяє її самореалізації. Актуальність даної проблеми пов'язана із специфікою діяльності нашого закладу. Наші вихованці – діти, які в силу обставин що склалися – виховуються поза родиною і тому мають певні особистісні особливості .

Особливості особистості дитини, що виховується поза родиною. Проблеми інтелектуального розвитку вихованців. Повільний темп психічного розвитку, низька пізнавальна активність, відставання в розвитку мовлення, низький рівень загального інтелектуального розвитку, незбалансованість видів мислення з переважанням наочно-образного мислення, недорозвиненість невербального інтелекту, низький рівень розвитку сприйняття та уяви.

Проблеми емоційно-вольового розвитку вихованців. Знижений фон настрою: бідність емоцій схильність до швидкої зміни настрою (пожвавлення переходить у плач, крик, піднесений настрій — у насупленість та агресію): емоційна бідність, яка зменшує негативні переживання та сприяє швидкому забуванню, неадекватні форми емоційного реагування на зауваження та заохочення, підвищена схильність до страхів та тривожності; спрямованість позитивних емоцій отримання все нових і нових задоволень; надмірна імпульсивність, неврівноваженість одноманітність емоційно-експресивних засобів спілкування; нерозуміння емоційно стану іншої людини.

Сфера спілкування з дорослими. Загалом спілкування з дорослими зміщено із сфери практичної діяльності в дисциплінарну. Це формально утворює цінність дитячої особистості (позитивне ставлення дорослого не існує саме по собі, на нього треба заслужи) сприяє формуванню підвищеної емоційної залежності дитини від оцінок дорослого, що, в свою чергу, блокує розвиток автономності та ініціативності.

Сфера спілкування з ровесниками. Емоційна збідненість контактів з дорослими визначає особливе напруження потреби в увазі та доброзичливості. Це ускладнює засвоєння дітьми-сиротами соціально - рольових позицій друга, партнера, конкурента. В умовах дитячого будинку дитина постійно перебуває у вузькій закритій групі ровесників, не маючи можливості обрати іншу. Така безумовність часто призводить до розвитку невротичного механізму злиття з групою (феномен «ми»).

Сфера самосвідомості. Розвиток усіх аспектів самосвідомості (пізнавального — образ Я, емоційного — самооцінка, поведінкового — схема поведінки) має певну специфіку. Для дітей-сиріт характерне ситуативне «сьогочасне» проживання життя. Це призводить до відкидання досвіду, коли окремо пережиті епізоди не стають подіями життя, не присвоюються та не входять в особистий психологічний досвід, що перешкоджає розвитку адекватної самооцінки та рівня домагань. Вихованцям дитячих будинків притаманне порушення статевої ідентифікації у вигляді компенсаторної гіпермаскулінної чи гіперфемінної поведінки. Відсутні зразки для засвоєння таких соціальних ролей, як дружина, чоловік, батько, мати, партнер.

Проблеми морального розвитку особистості вихованців. Моральний розвиток є однієї з основних проблем повноцінного особистісного росту вихованців. Проблеми морального розвитку починаються з молодшого шкільного віку й проявляються найчастіше в крадіжках, безвідповідальності, придушенні й образі більше слабких, у зниженні емпатії, здатності до співчуття, співпереживанню й, у цілому, у недостатнім розумінні або неприйнятті моральних норм, правил й обмежень. Якщо вихованці молодшого віку роблять ті або інші аморальні вчинки найчастіше по недомислі, імпульсивному бажанню одержати бажане, слабко розуміючи почуття й бажання навколишніх, або через імпульсивне бажання помститися кривдникові, то проблеми морального розвитку вихованців старшого віку мають більше серйозний характер. Більшість вихованців-підлітків мають низьку моральну стійкість, що виражається в досить усвідомленому терпимому відношенні до осіб, що роблять аморальні вчинки й діяння, у нечесності, зниженні соціальної відповідальності й відсутності каяттів совісті як внутрішнього індикатора відхилення від моральних норм.

Проблеми соціалізації дітей - сиріт. До однієї з найбільш актуальних проблем вихованців дитячих будинків відносяться й труднощі соціалізації дітей. Під труднощами соціалізації мається на увазі комплекс утруднень дитини при оволодінні тією або іншою соціальною роллю. Народившись, дитина відразу попадає у світ соціальних відносин - світ відносин між людьми, у якому кожен грає безліч ролей: сім'янина, друга, сусіда, політика, жителя міста, села й т.д. Освоюючи ці ролі, людина соціалізується, стає особистістю. Відсутність же нормальних для звичайної дитини контактів (родина, друзі, сусіди й т.п.) унеможливлює засвоєння соціального досвіду батьків шляхом наслідування зразків їхньої поведінки і способів подолання життєвих труднощів, або ж цей досвід має негативне асоціальне спрямування. У зв'язку із цим часто виникає ілюзорний "образ" соціальної ролі. Формується неправильне уявлення про свою соціальну роль як сироти. У вихованців дитячого будинку простежується не просто відставання чи недорозвиток особистісних утворень, а інтенсивне формування деяких принципово інших механізмів, що замінюють особистість і дозволяють дитині пристосуватись до життя в особливих умовах. Невідповідність цих механізмів соціальним нормам, які висуває суспільство, призводить до відхилень у поведінці вихованців дитячого будинку.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, підліток повинен володіти такими якостями:знати своє життєве кредо, мати ціль у життіздійснювати відповідальний життєвий вибірсамостійно і критично мислитибути комунікабельною, контактною у різних соціальних групахвміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелектуприймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію. Таким чином, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

Саме тому значна увага у роботі психологічної служби приділяється індивідуальній та груповій роботі з вихованцями. Можна виділити такі основні напрями цієї роботи :вивчення індивідуальних особливостей вихованців;надання індивідуальної допомоги вихованцям, які мають проблеми в адаптації до життєдіяльності класу у школі та групи у дитячому будинку, у відносинах з учителями, вихователями та іншими членами колективу закладу освіти, виконанні норм і правил поведінки;профілактична та корекційна робота з вихованцями;взаємодія з адміністрацією, педколективом та родичами з метою корекції відхилень в інтелектуальному, моральному становленні особистості дитини;діагностика результатів навчання, виховання і розвитку кожного вихованця, облік їхніх особистих досягнень.

доброти: будь чуйним і уважним до людей;радості: геть нудьгу, посмішка на обличчях дорослих і дітейдружби: хочеш мати друга – будь ним;поваги: якщо хочеш, щоб тебе поважали, – поважай інших;ввічливості й толерантності: кожний твій вчинок відображається на інших людях; відповідальності: кожний повинен бачити наслідки своїх вчинків і відповідати за них. ПРАВИЛА РОБОТИ В ГРУПІ:

Висновки: Результати психологічних обстежень і спостережень свідчать про значні проблеми розвитку особистості більшості вихованців дитячого будинку у всіх вікових групах та вказують на наявність дефекту особистості, який виявляється майже у всіх компонентах психічного розвитку та поведінки дітей-сиріт, а саме: залежність від ситуації, відсутність самоконтролю, імпульсивність, реактивність, безпосередність поведінкових реакцій, низький рівень загального інтелектуального розвитку, низький творчий потенціал тощо. Найбільші труднощі й відхилення від нормального становлення особистості спостерігаються в емоційно-вольовій сфері, порушенні соціальної взаємодії, непевності в собі, у зниженні самоорганізованості й цілеспрямованості, що приводить до значного ослаблення "сили особистості". Негативні тенденції розвитку особистості вихованців зберігаються у всіх вікових групах й у старшій віковій групі проявляються, зокрема , у зниженні професійної придатності до багатьом видам професійної діяльності, особливо інтелектуального характеру й соціальної взаємодії. Отже, формальне дисциплінування дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, таїть у собі небезпеку ще однієї хвилі відчуження у взаєминах з дорослими. Тому вихованці дитячого будинку мають потребу в особливому гуманістичному ставленні до них і професійному супроводі. Дітям потрібне оточення , здатне до розуміння, - ті люди, що допоможуть правильно зорієнтуватися в житті. Отож, піклувальна, психологічно обґрунтована допомога, супровід повинні складатися й в умінні створити в дітей правильну позицію стосовно людей, в умінні зняти позицію споживача, негативізму, відчуження не тільки до добре відомих дорослих й дітей, але й до людей взагалі.

Дякую за увагу !