презентація "Геологічна історія території України "

ГЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

ГЕОХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ В основі геологічного літочислення лежить установлення відносного та абсолютного віку гірських порід. Поділ геологічної історії па певні проміжки часу — ери, періоди, епохи горотворення — відображає геохронологічна таблиця.

АРХЕЙСЬКА ЕРА Це найдавніший, самий ранній період історії земної кори. Виникли перші живі організми. Вони були гетеротрофами і в якості їжі використовували органічні сполуки. Кінець архейської ери - час формування земного ядра і сильного зниження вулканічної активності, що дозволило розвиватися життя на планеті.

В архейську еру континентальна земна кора в межах нашої країни складалася з кристалічних порід магматичного і метаморфічного походження. Вона була тонкою й досить пластичною. Внаслідок дії внутрішніх сил планети земна кора зазнавала різних рухів: вертикальних і горизонтальних, плавних і розривних. В одних місцях вона вигиналася у складки, утворюючи складчасті гірські споруди, в інших – розламувалася на окремі блоки. Вздовж розломів проявлявся магматизм. Інколи гаряча магма пропікала тонку земну кору і заливала великі площі на її поверхні. Наприкінці ери окремі великі частини земної кори втратили пластичність і перетворилися на цупкі стверділі ділянки. Так почалося формування давньої Східноєвропейської платформи, в межах якої лежить більша частина території України. 

ПРОТЕРОЗОЙСЬКА ЕРАУ протерозої сталася киснева катастрофа, внаслідок якої на планеті почали домінувати аеробні організми, які витіснили анаеробів. Під час протерозою відбулися значні деформації земної кори (докембрійські епохи складчастості), з якими пов'язані процеси магматизму й метаморфізму

У протерозойську еру внутрішні сили Землі розбили кристалічну основу платформи на блоки різної величини. Одні з них залишилися на поверхні чи припіднялися, їх породи постійно руйнувалися і зносилися під дією зовнішніх сил. Інші блоки опустилися вниз і над ними нагромаджувалися осадові відклади. Особливо активно це відбувалося в морських басейнах, які то наступали на суходіл, то відступали з нього залежно від напрямку вертикальних рухів земної кори. На відміну від платформи земна кора на півдні і південному заході України залишалася пластичною та нестійкою. Це частина Середземноморського рухомого поясу планети, який проліг через південь сучасної Євразії. Там упродовж всієї геологічної історії земна кора то опускалася, то піднімалася. При опусканні неодноразово з’являлися прогини земної поверхні з глибинними розломами. Прогини затоплювалися морем і в них нагромаджувалися потужні товщі осадів. Коли прогин зазнавав підняття, утворювалися складчасті гори (епоха гороутворення або складчастість). У тріщини розломів з надр проникала магма, формуючи окремі вулканічні масиви або цілі хребти.

ПАЛЕОЗОЙСЬКА ЕРАВнаслідок тектонічних рухів палеозойської ери відбулися значні трансгресії й регресії моря. В результаті каледонської та герцинської складчастості утворилися гірські хребти (Аппалачі, Урал, Алтай, Саяни, Центральна Європа, Донецький кряж та ін.). На початку палеозойської ери у Південній півкулі виник материк Гондвана. З завершенням герцинської складчастості, як вважають, усі північні платформи були спаяні в єдиний континент Лавразію, який відділявся від Гондвани субмеридіональним поясом океану Тетіс.

У палеозойську еру центральна частина території України здебільшого була суходолом. На інших територіях континентальні та морські умови змінювали одні одних. Максимальний наступ моря внаслідок опускання земної кори відбувся в середині ери. В палеозої мали місце дві гороутворюючі епохи, які вплинули на формування земної кори України. У каледонську складчастість виникли гірські споруди на місці сучасних Карпат – Пракарпати, які островами виступали з води. У герцинську складчастість (наприкінці ери) вони зникли під водаммілководного моря Тетіс, що зайняло прогин в Середземноморському рухомому поясі. Натомість нова складчаста споруда з’явилася на сході країни на місці Донецького прогину. Клімат був близьким до субтропічного: переважно жарким, змінювався від сухого до вологого. Кембрійський період

У кам’яновугільному періоді панувала пишна рослинність: гігантські плауни, хвощі, деревоподібні папороті, що сприяло утворенню значних товщ вугілля. КАМЯНОВУГІЛЬНИЙ ПЕРІОДДЕВОНСЬКИЙ ПЕРІОДПЕРМСЬКИЙ ПЕРІОД

МЕЗОЗОЙСЬКА ЕРАВідбувається формування основних контурів сучасних материків і гороутворення на периферії Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Клімат був теплим протягом усього часового періоду, що також зіграло важливу роль в еволюції і формуванні нових видів тварин. До кінця епохи основна маса видового різноманіття життя наблизилася до свого сучасного стану. Починаючи з тріасово-юрського вимирання і до кінця епохи, динозаври були домінуючими наземними хребетними, через що мезозой часто називають віком динозаврів або віком плазунів. До кінця мезозою материки практично прийняли сучасний вигляд. Лавразия була розділена на Євразію і Північну Америку, Гондвана - на Південну Америку, Африку, Австралію, Антарктиду Зіткнення Євразійської плити з Індо – австралійською викликало інтенсивний підйом Гімалайських гір.

ТРІАСОВИЙ ПЕРІОД

ЮРСЬКИЙ ПЕРІОД

КРЕЙДОВИЙ ПЕРІОД

КАЙНОЗОЙСЬКА ЕРА найновіша ера в геологічній історії Землі. Настала 66,0 млн років тому, триває й досіУ середині палеогену відбулися значні трансгресії моря, пізніше — інтенсивне гороутворення. У кайнозої сформувались у сучасних обрисах материки й океани. Орографічні зміни зумовили зміни клімату і ландшафтів. На початку антропогену внаслідок похолодання значного розвитку набуло материкове зледеніння. Найважливішою подією пізнього кайнозою стало похолодання клімату Північної півкулі, яке почалося близько 1, 5 млн років тому. Це призвело до утворення покривних льодовиків в Європі і Північній Америці і утворення вічної мерзлоти ( «підземного заледеніння») в Північній Азії..

ПАЛЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОДНЕОГЕНОВИЙ ПЕРІОД

ЧЕТВЕРТИННИЙ ПЕРІОДВиділяють два центри дніпровського зледеніння. Найпотужніший знаходився на території сучасної Скандинавії, інший охоплював Нову Землю і Полярний Урал. Льодовик покривав і північну частину сучасної України. Під час найбільшого поширення (максимальної фази) скандинавський льодовик був представлений дніпровським язиком, що вкривав територію Полісся й рухався Придніпровською низиною, по долині Дніпра до порогів. Південніше панували сухі степи з перигляціальним кліматом.

ГЕОЛОГІЧНА КАРТА УКРАЇНИІснує думка, що на теренах нашої країни поширені майже всі відомі на Землі гірські породи. Кожна з них має свою «біографію» - геологічну історію, упродовж якої певні групи гірських порід брали участь у формуванні внутрішньої будови території країни. Відображення головних рис цієї будови - у вигляді своєрідного каркаса природи - рельєфу. Геологічна історія нашої території дозволяє науковцям навести чимало прикладів, коли на місці суходолу з’являлися моря, які пізніше зникали, там, де були западини, - виникали гори, що із часом втрачали свою первинну висоту, а гірські породи повністю видозмінювалися й набували властивостей, притаманних мінеральним ресурсам. У геологічній будові території України беруть участь гірські породи від найбільш давніх (архейських) до сучасних (четвертинних). Особливості поширення гірських порід різного віку на території України відображає геологічна карта.

Давайте порівняємо поверхню сучасної території України в різні ери та періоди

Чи думали ви колись про те, що насправді живете на дні моря? На дні Сарматського моря, яке ще дві тисячі років тому аж-аж плюскало, вирувало і лоскотало своїми хвилями береги землі української? Про те, що на місці ваших домівок і офісів протягом сотень тисяч років народжувалися і відмирали гігантські колонії коралів, водоростей і молюсків? Про те, що наша кров така ж солона, як і води океану? Про те, що постійні дощі Поділля й Галичини — це туга землі за водою? Чи не тому, можливо, символом України є тризуб бога морів і океанів?ЦІКАВО

Тетіс — система давніх морських басейнів, що простягалась через Північно-Західну Африку, Південну Європу, Малу Азію, Кавказ, Індокитай і існувала в мезозої і палеогеновому періоді кайнозою (тобто в період від 320 до 66,5 млн років тому). Вважають, що Середземне, Чорне і Каспійське моря є залишками Тетісу. Близько 25 мільйонів років тому на місці океану Тетіс виник Альпійсько-Гімалайський гірський пояс, утворилися Карпатські гори. Паратетіс — доісторичне велике мілководне море, яке простягалося від регіону на північ від Альп на заході до Аральського моря на сході. Було відокремлено від океану Тетіс на півдні Альпійським орогенезом: утворенням Карпат, Динарських Альп, Тавру і Ельбурсу.14-10 мільйонів років тому (міоцен) Паратетіс замкнувся і перетворився на ізольоване Сарматське море (від Австрії до Туркменії). В доісторичні часи Сарматське море простягалося від сучасного Відня до гірського пасма Тянь-Шань, що у Китаї. ТАЄМНИЦІ САРМАТСЬКОГО МОРЯ ТЕТІСПАРАТЕТІССАРМАТСЬКЕ МОРЕ

Сарматське море, утворилося внаслідок з’єднання двох морських басейнів – Прикарпатського і Причорноморського. 14-10 мільйонів років тому це «море» вкривало великі простори – від Кременецького кряжу, Вороняків (на південь від смт Підкамінь) і Карпат до сучасного Аральського моря, з островами Крим та Кавказ.  Воно було внутрішньоконтинентальною неглибокою і теплою водоймою. Близько 10 млн років тому Сарматське море відновлює зв'язок зі Світовим океаном в районі протоки Босфор. Цей період отримав назву МЕОТИЧНОГО моря, яке являло собою Чорне і Каспійське моря, пов'язані північнокавказькою протокою.6 млн років тому Чорне і Каспійське море розділилися. Розпад морів частково пов'язують з підняттям гір Кавказу, почасти зі зниженням рівня Середземного моря.5-4 млн років тому рівень Чорного моря знову підвищився і воно знову злилося з Каспієм. ТАЄМНИЦІ САРМАТСЬКОГО МОРЯ САРМАТСЬКЕ МОРЕПАРАТЕТІС

. Відступало море повільно, кілька мільйонів років, і на початку антропогенового періоду набрало обрисів сучасних Чорного, Азовського і Каспійського морів. Поступово під дією тектонічних процесів, море відійшло з території Поділля. Про часи існування неглибокого та доволі теплого моря, нагадує така осадова гірська порода, як – черепашник. Він утворився внаслідок нагромадження органічних решток - переважно мушель молюсків. Сарматське море було порівняно теплим, неглибоким і слабосолоним басейном. На території Україні відклади його поширені на Півдні, Закарпатті й Прикарпатті. Саме із висиханням залишків Тетісу – Сарматського моря пов’язані поклади кам’яної солі на Прикарпатті.

Коли море поступово відходило, на його місці утворювались долини й русла рік, що нині впадають у Чорне та Азовське моря. Деякі з них (притоки Дніпра, Південний Буг та інші) в результаті вертикальних рухів кристалічної платформи й окремих блоків змінювали напрямки своїх течій, а Дністер і нині тече тією долиною, яку він розробив понад мільйон років тому.

Коли Сарматське море відступило з Прикарпаття, і Середнє Подністров'я стало суходолом, товтрове пасмо мало вигляд валоподібного підвищення. Сучасних обрисів Товтри набули, мабуть, під час дніпровського зледеніння в результаті знесення вітрами і водами потужного піщано-глинистого покрову, яке залишило після себе Сарматське море в останні тисячоліття свого існування. Саме нашарування скелетів живих організмів, які мешкали в Сарматському морі протягом мільйонів років (коралів, молюсків, моховаток), і утворило єдиний у світі гірський кряж органічного походження. Карпати, нехай і не родичі Товтрам, цьому дещо посприяли: саме завдяки тектонічним змінам під час народження Карпат, Сарматське море відступило на південний схід. Море пішло, а довжелезний кораловий риф завширшки в 5 км залишився.

2500 років тому знаменитий давньогрецький історик Геродот писав, що на території сучасного Полісся розміщувалося тоді велике озеро (море), яке прийнято називати морем Геродота. Ще історики писали, що селяни в заплаві Прип'яті знаходять якорі і цілі кораблі. Морем Геродота, країною вод і туманів, називає Дарій Гістасл долину Прип'яті в своєму поході на скіфів. ГЕРОДОТОВЕ МОРЕ

Про Старуню світ дізнався в 1907 році, коли в місцевій шахті озокеритового промислу знайшли добре збережені залишки скелетів мамонта, трьох шестерних носорогів, оленя та інших тварин. Вік знахідок оцінювався в 23 тис років, але вони добре збереглися завдяки тривалій консервації в породах насичених нафтою, нині зберігаються в Краківському зоологічному музеї. ЗНАХІДКИ НА ПРИКАРПАТТІ : вулкан Старуня