Презентація "Герої не вмирають", присвячена Дню пам'яті Небесної Сотні.

(до дня пам'яті Героїв «Небесної Сотні») ШЛЯХ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ Підготувала, вчитель Кацило Н. В.

20 лютого 2014 року стало найчорнішим днем в історії незалежної Української держави: цього дня у центрі столиці загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодішнього президента.

На початку революційних подій люди мирно вийшли на майдан… Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей… Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній землі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти.

Мета — висловити незгоду з позицією тодішнього президента, який цілеспрямовано здавав Росії національні інтереси України, обравши не європейський шлях розвитку, як обіцяв, а російський. Люди згуртувалися на майдані

ПОДІЇ 2013 – 2014 РОКІВ Розгони євромайдану Акції супротиву Били дзвони всіх церков За це їх розігнав «Беркут», жорстоко побивши — у лікарні потрапили десятки людей.

МАЙДАН СТАВ СИМВОЛОМ БОРОТЬБИ

РАДІСТЬ І ГОРЕ… І БУЛА ПЕРЕМОГА!!!

ПОВАГА І ГОРДІСТЬ БІЛЬ

ХТО Ж ВОНИ , СПРАВЖНІ ПАТРІОТИ І ГЕРОЇ ? Вірність і мужність аж до смерті «Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих учасників акцій протесту (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року. Це протестувальники, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Майдану

ХТО Ж ВОНИ , СПРАВЖНІ ПАТРІОТИ І ГЕРОЇ ?

Красиві мужчини в розквіті сил часто лишали рідних і коханих та їхали на заробітки в Європу, але завжди поверталися, бо знали, що країни, кращої за Батьківщину, немає. За неї й вийшли на Майдан. Серед них були прекрасні сім’янини, добрі господарі, надійні годувальники, майстри – золоті руки, які вже збудували свої садиби, народили дітей і понад усе любили Україну.

КОЖЕН З НИХ МАВ СВОЮ РОДИНУ, ДРУЗІВ, СВОЇ ЗАХОПЛЕННЯ, СВОЇ НАГАЛЬНІ СПРАВИ… І БАТЬКІВЩИНУ – ОДНУ НА ВСІХ.

НЕЗЛАМНІ УКРАЇНЦІ ТА ПОБРАТИМИ ІНШИХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Найстаршому — Іванові Наконечному — тоді виповнилося 82 роки, а наймолодшому — Назарові Войтовичу — лише 17.

ПЕРШИЙ ГЕРОЙ МАЙДАНУ Першою жертвою став 21-річний Сергій Нігоян, який загинув від поранення картеччю у серце. Того, хто стріляв, так і не знайшли… Народився Сергій та проживав у селі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім’ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикордонного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Сергій був єдиним сином.

Після закінчення 11 класу поступив у Дніпродзержинський технікум фізкультури. Як розповідають, він сам поїхав на Майдан, оскільки мав український паспорт і вважав Україну своєю справжньою батьківщиною. Сергій Нігоян

ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ БУЛИ ПРОСТИМИ ЛЮДЬМИ Волинянину Сергію Байдовському було всього 23 роки, він навчався у Луцькому університеті, працював. А ось киянину Олександру Бадері тоді виповнилося 66 років. Велика родина, четверо дітей… Під час масових протестів Олександр допомагав пораненим і застудженим, готуючи відвари та настої з трав. Сильно застудився, коли його облили крижаною водою з водомета, зазнав отруєння газами. У сутичках його так побили, що додому привезли у тяжкому стані. Але до лікарні він не звернувся, боячись арешту.

* ОЛЕКСІЙ БРАТУШКА. Народився у місті Суми. Працював столяром. Займався приватною підприємницькою діяльністю (вантажеперевезенням). Багато приділяв уваги громадській роботі, благоустрою району. У 1998 р. одружився, а 2002р. народилася донечка. Устимові Голоднюку, жителю міста Збараж, що на Тернопільщині, на той час ледь виповнилося 19. Тільки-но дізнався про побиття студентів, одразу виїхав до Києва. Богдан Ільків був галичанином. Богдан охороняв барикади, ніс нічні патрулювання як член Стрийської сотні Самооборони. І дуже хвалив побратимів, медиків. Снайпер влучив у Богдана Ількова на Інститутській кулею, не залишивши жодного шансу на виживання….

ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ БУЛИ ПРОСТИМИ ЛЮДЬМИ Володимир Чаплінський уперше поїхав на Майдан 2 грудня: хотів підтримати й захистити тих, хто протестував. Він не був прихильником ані Європейського, ані Митного союзів. Завжди казав, що українці — дуже мудрий народ. Несправедливо, що ми так бідно живемо. — Після побиття студентів мовчати вже не було сил. Тоді чоловік сказав, що настав час устати з колін і поїхав на Майдан, — згадує дружина Володимира Світлана. Журналіст В’ячеслав Веремій не дожив три дні до 34-річчя. У ніч на 19 лютого він з колегою їхав з роботи на таксі додому. На розі Володимирської та Великої Житомирської В’ячеслав помітив озброєних «тітушок» у камуфляжі та масках і намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди тут же напали на авто, почали його трощити, витягнули водія і пасажирів, вистрелили в груди, залишили стікати кров’ю. У В’ячеслава залишилися дружина і син.

Людина не вмирає. Вона живе стільки, скільки її пам’ятають…

Сьогодні вся країна схиляє голову перед Героями Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби зі злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя

За вільну демократичну Україну боролися за покликом душі, мужньо, як лицарі. За неї, єдину, й полягли. Під прапором стояли, під прапором спочили

АНГЕЛИ МАЙДАНУ. Держава не забула тих, хто поліг у січнево-лютневі дні 2014-го: всім їм надано звання Героя України, засновано орден Героїв Небесної Сотні, їхніми іменами названі вулиці, сквери. 26 червня 2014 року Президентом України було ініційовано заснування нової державної нагороди — Орден Героїв Небесної Сотні.

22 ЛЮТОГО 2022РОКУ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД СТАВ НА ЗАХИСТ ЗАВОЮВАНЬ МАЙДАНУ, СВОБОДИ ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Нажаль випробування для нашої країни не завершилися. Злому сусіду не сподобалися наше життя, наші мрії…..

Україна не схилила голову перед ворогом, який посягнув на нашу свободу. Боремся і поборемо. Пам'ятаємо, що в єдності наша сила.