Презентація "Герой у часі"

Герой у часі

Історія і сучасність України, українського народу – це твір героїв України, це діло людей, які віддали всі свої сили, і своє життя для добра українського народу: його свободи і державності, могутності і процвітання. Україна – це діло героїв, які поставили добро рідного народу понад свої особисті та будь-які інші інтереси і були вірними своїй ідеї до останнього подиху. 

Герой... За цим словом ховається не одне значення і тим більше не один портрет – видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в труді; людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи тощо.

В голові мільйонів українців сьогодні вималюється досить чіткий образ чоловіка у воєнній формі, який боронить свою землю від ворога-сепаратиста. Чоловік-воїн був героєм не лише у період війни, цей образ був завжди улюбленим у народі, бо був символом захисту, оборони, заступництва. Відвагу, самовідданість і хоробрість зуміли виявити герої Небесної Сотні, що, безперечно, були нагородженні цим високим званням. Це герої, що не вмирають, а вічно живуть у людській пам’яті та серцях. І вони — найголовніша, найвпливовіша сотня за період незалежності України. А вигукуючи «Героям слава!», ми ідентифікуємо «своїх» — мужів-захисників волі, незалежності, гідності.

От переді мною сидить хлопець, мій односелець Євген Ярмак, спокійно і неспішно розповідає свою історію життя. Йому 27 років, народився у селі Северинівка, тут провів своє дитинство, ходив у дитсадок, потім до школи. Улюбленим заняттям взимку були лижі, санчата, катання на мішках набитих соломою, влітку – туристичний гурток, спортивне орієнтування (навіть за команду села Северинівки виступав на змаганнях, з такою назвою як «Север»), футбол, велосипеди, купання у ставку. Навчався на трійки, не переймався особливо наявністю підручника з потрібного предмету, полюбляв історію України і захоплювався розповідями вчителя історії про єгипетські піраміди, скіфів та сарматів. Легкі і дружні відносини з однокласниками, так пролетіло 9 класів школи. Потім рік навчання у коледжі Сумського національного аграрного університету, чотири роки Сумської філії Київської академії статистики і диплом бакалавра. У 2010 річна строкова служба в армії у Сумах і на полігоні поблизу Сум. Після однорічної строкової служби, фізично розвинений, але як за його словами, інтелектуально незбагаченим, Євген прагне навчатись і стає слухачем Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти і здобуває повну вищу освіту за спеціальністю «адміністративний менеджмент». Після, працює менеджером з постачання три роки, будуючи в голові можливі перспективні для невеличкого містечка плани. Ці плани вимальовували якісь чудернацькі візерунки, змінюючи щоразу структуру, аж ось у березні 2014 року прийшла повістка з військомату про участь у військових зборах на 45 діб (півтора місяця). Три доби їхали до селища Гончарівського Чернігівської області, в якому проходили навчальні збори. Через два тижні через місто Ізюм Харківської області 8 батарею, в якій був Євген, направляють у зону проведення антитерористичної операції. Кожному видали зброю і боєприпаси, знеболювальне і бронежилети. До весни 2015 року 8 батарея відчула на собі стрільбу з мінометів, БМ-21 «Град» та БМ-9К58 «Смерч», побувала неподалік Лисичанська Луганської області, Дебальцеве (місто на Україні, з 19 лютого 2015 року контролюється збройними формуваннями «ДНР»), втратила чотирьох бійців. Після Мінських домовленостей, восени Президент України підписав Указ про демобілізацію. Так пройшов рік.

Зараз Євген працює менеджером з постачання у селі Хотінь Сумського району Сумської області, живе в селі Северинівка, на державні свята зустрічається з друзями з 8 батареї, має два нагрудні знаки -  учасника бойових дій ,  за сумлінне виконання військових обов’язків. Молодий, гарний і привітний хлопець, підтверджуються слова з відомої пісні: «Війна – справа молодих, ліки проти зморшок»…

Наше життя постійно змінюється. Діти після шкільної підготовки можуть одразу іти працювати, вчені, відкрили і вивчили все, що можливо – ми можемо майже повністю замінити нашу працю на машини: посудомийні і пральні машини – замість минулих тазиків з водою, автомобілі – замість кінних трійок, електронна пошта витісняє паперову, мережа Інтернет і телевізор – замість газет і радіо. Ми маємо легке і безтурботне життя, але більшість з нас не має уявлення як жити, як приймати рішення у складних і відповідальних ситуаціях. Сьогодні складно назвати «великих» вчених, які полегшують нам життя героям. Сьогодні взагалі складно визначитись з героями.

Україна ніколи сама не розпочинала війну. Війна – це кров, це смерть синів, у яких є матері. Після стількох років цивілізації, при такому розвитку культури, при наявності такої історії, протиприродно і антигуманно, що у світі відбуваються війни.

Наш герой, Євген Ярмак, не має офіцерського звання, не є видатним українським військовим діячем як то Богдан Хмельницький чи Іван Мазепа, не відіграв, поки що, визначну роль у переломному моменті становлення нашої країни як розвиненої, правової держави, не давав вказівок, за якими його можна ідентифікувати як реформатора чи новатора українського суспільства. Він простий, звичайний, один з тисячі таких самих як і він. Але він був на війні, він відчув на собі всі її прояви, а не прочитав про неї в книгах.

Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема залежить, чи звучатимуть гордо і могутньо «Україна» і «Український народ» в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кануть у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.

Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крови на чорну українську землю. Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.

З метою належного вшанування пам'яті загиблих учасників Антитерористичної операції в Україні, українських військовослужбовців та учасників добровольчих батальйонів, утвердження високої патріотичної культури у суспільстві, виховання у молоді поваги до полеглих за незалежність Батьківщини Верховна Рада України постановляє проголосити в Україні 29 серпня Днем вшанування пам’яті загиблих учасників Антитерористичної операції. Також проектом пропонується рекомендувати Кабінету міністрів створити організаційний комітет з питань щорічного відзначення Дня вшанування пам’яті загиблих учасників АТО та розробити і затвердити план заходів з цього приводу.

 Чи потрібно нам визначати героїв такою ціною?