ПРЕЗЕНТАЦІЯ."Гетьманщина після смерті Б.Хмельницького".

Гетьманщина після смерті Б. Хмельницького. Презентацію підготувала Студентка ЕФС-21 Чистякова Юлія

Богдан Хмельницький. Богда́н (Зино́вій-Богда́н) Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596) — 27 липня (6 серпня) 1657) — політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань 1648—1657 років, творець Української козацької держави, гетьман Війська Запорозького

Важливий етап Перемога у Батозькій битві 1—2 червня (22—23 травня) 1652 року дала можливість вибороти Українській державі фактичну незалежність. Гетьманство Богдана Хмельницького зумовило перелом у суспільно-політичному житті Європи, на терені якої з'явилась, хоч і ненадовго, суверенна Україна з усіма атрибутами політичної та економічної влади. Були визначені кордони Української держави у межах давніх українських земель. Генеральна карта України 1658р

Битва під Батагом бій союзної армії Війська Запорозького і Кримського Ханства під проводом Богдана Хмельницького проти війська Речі Посполитої під командуванням Марціна Калиновського

Смерть Богдана Хмельницького. Богдан Хмельницький в останні роки свого життя часто хворів. Прагнув спадкової передачі влади (гетьманства) своєму синові Юрію. За даними Мирона Кордуби, звістка про бунт відділу козаків, висланого для рятунку Ракоці від нападу татар, призвела до апоплексі у вже хворого гетьмана, через що він утратив дар мови. Упокоївся вранці 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 року в Чигирині й 25 серпня був похований у Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Вона мала стати родовою усипальницею Хмельницьких«Богданова церква у Суботові», малюнок Т. Г. Шевченка. Юрій Хмельницький

Хмельницький Юрій(бл. 1641 - після 1681) - гетьман України в 1657 р. та в 1659-1663 р. Син гетьмана Б. Хмельницького. Отримав добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії. На посаді гетьмана прагнув продовжити справу, започатковану батьком, шукаючи союзника, який гарантував би цілісність і незалежність України.

27 жовтня 1659 р. Він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Української держави.  17 жовтня 1660 р. під тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський договір. Не маючи видатних здібностей і реальних можливостей реалізувати свою програму, в 1663 р. відмовився від гетьманства і на деякий час постригся в ченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Юрій Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошенка, а влітку 1669 р. взяв бік його супротивників П. Суховія та М. Ханенка. У жовтні 1669 р. потрапив до рук татар І був відісланий до Стамбула. На початку 1677 р. призначається Портою володарем Руського князівства" зі столицею в Немирові. Робив невдалі спроби об'єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського договору 1681 р. був відкликаний до Стамбула.

Доба Руїни60-80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України. На жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот.

Іва́н Виго́вський Український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657-1659), Великий гетьман Руський (1658—1659). Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк.

Наприкінці 1657 р. проти політики І. Виговського активно виступили народні маси Боротьба велася під гаслом повернення козацьких вольностей - вести лови і рибальство, вільно переходити на Запорожжя, а також вибирати гетьмана "чорною радою". Повстання швидко охопило насамперед Полтавський полк і Запорожжя. Під час виступу з'явилися й нові претенденти на булаву - полтавський полковник Мартин Пушкар та запорозький отаман Яків Барабаш, які вели таємні переговори з Москвою, звинувачуючи Виговського в пропольській орієнтації. Тому боротьба поступово переросла в громадянську війну. Зібравши 20-тисячне військо та найнявши волохів, німців й татар, І. Виговський зумів перемогти військо повстанців у вирішальній битві під Полтавою (травень 1658 р.). Проте це була надзвичайно дорога перемога, адже у братовбивчому протистоянні загинуло майже 50 тис. українців. Чудово розуміючи, що за умов, які склалися, початок війни з Росією є лише питанням часу, І. Виговський йде на рішуче зближення з Польщею.

16 вересня 1658 р. він уклав з польським урядом Гадяцький договір. Згідно з цим договором, Україна поверталася під владу Речі Посполитої, але не як проста провінція, а як окрема автономна структура, подібна до Великого князівства Литовського. За його умовами Україна як формально незалежна держава під назвою Велике Князівство Руське на рівних правах з Польщею та Литвою ставала третім членом федерації - Речі Посполитої. Територія князівства охоплювала Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства. Верховна влада належала гетьманові, який обирався довічно та затверджувався королем..

Укладення Гадяцького договору прискорило хід подій. Невдовзі російський цар Олексій Михайлович видав грамоту до українського народу, у якій Виговського було названо зрадником, та містився заклик до народу чинити непокору гетьманові. У листопаді 1658 р. російське військо на чолі з Г. Ромодановським перейшло кордон України. Після того, як навесні наступного року під Путивлем до нього приєдналися князі О. Трубецькой та С. Пожарський, чисельність армії вторгнення сягала 100 тис. осіб. Розпочалися активні дії. Початок агресії був вдалим для росіян. Козацькі загони зазнали поразки під Ромнами та Лохвицею.

Вирішальна битва відбулася в червні 1659 р. під Конотопом. Вона тривала три дні й закінчилася цілковитою перемогою І. Виговського. Москву охопила паніка, царський двір збирався втікати до Ярославля.

Новий Переяславський договір. Однак уже на початку свого другого гетьманування Юрій припустився фатальної помилки: він прибув для переговорів з російською стороною до Переяслава, де стояв з великим військом О. Трубецькой. Пізніше юний гетьман згадував: "Я два тижні був в'язнем; що хотіли, те й робили зі мною". Отже, до шантажу вдалася не українська сторона, а російська.

Новий Переяславський договір, ухвалений 27 жовтня 1659 р., фактично перетворював Україну на автономну частину Росії:переобрання гетьмана мало здійснюватися лише з дозволу царя;гетьман втрачав право призначати і звільняти полковників, карати без суду смертю старшин, виступати в похід без царського дозволу;заборонялися відносини з іншими країнами;у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані мали право розташовуватися російські залоги;Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріархатові.

18 жовтня 1660 р. було укладено Слободищенський трактат відповідно до якого Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на правах автономії. Хоча ця угода і нагадувала Гадяцьку, однак у ній обмеження політичної незалежності українських земель були більш значними: усунено статтю про Велике князівство Руське; гетьман не тільки позбавлявся права зовнішньополітичних зносин, а й зобов'язувався подавати військову допомогу Польщі у війнах з іншими державами; польській шляхті і магнатам поверталися всі маєтності в Україні. Найтрагічнішим наслідком Слободищенського трактату став початок територіального розколу України

Дякую увагу