Презентація "Гімнастика"

Історія розвитку гімнастики. Види гімнастики.

Гімнастика

Гімнастика древніх, крім загальнорозвиваючих і військових вправ, вправ у верховій їзді, плавання, імітаційних і ритуальних танців містила і вправи, за якими проводилися публічні змагання - біг, стрибки, метання, боротьба, кулачний бій, їзда на колісницях, включалися до програм Олімпійських ігор давнини, що проводилися з 776 року до н.е. по 392 рік н.е. протягом 1168 років. 

Заняття спортом були невід’ємною частиною життя, в якому гімнастика займала особливе місце. Адже гімнастика розвивала силу, мужність, витривалість і духовну впевненість, нею починали займатися ще з дитинства. Були створені спеціальні школи – гімназії, де з дітей виховували справжніх атлетів. А викладачів гімназій того часу називали гімнасіархами. У гімнастів був свій бог-покровитель – Гермес, на честь якого щорічно влаштовувалися пишні свята. На цих святах молоді елліни здавали іспити на спритність, біг, боротьбу і метання спису. Але крім цих незаперечних вмінь, молоді люди повинні були мати гарну, пропорційно розвинену мускулатуру.

Саме з початком епохи Відродження починають більше використовуватись гімнастичні снаряди – кінь та поперечина. Фізичне виховання молоді знову вийшло на перший план системи освіти, а широке використання гімнастичних снарядів і розвиток акробатики стали основою спортивної гімнастики, розвиток і становлення якої почалися вже у XVIII-XIX сторіччях. Спочатку в Німеччині, а потім у Швеції, Франції і Росії.

Оригінальні системи гімнастики були створені: у Франції Ф. Аморосом (1770-1847), у Швеції (шведська) П.-Г. Лінгом (1776-1839), а у Чехії (сокольська) – Мирославом Тиршем (1832-1884).

Класифікація видів гімнастики

Класифікація видів гімнастики. Оздоровчагімнастика. Спортивнагімнастика

Спортивна гімнастика. Снарядова. Акробатика. Художня. Спортивний фітнес

Снарядова гімнастика. Вправи на брусах. Вправи на коніопорний стрибок. Вправи на брусах. Вправи на кільцях. Вправи на колодіВільні вправи

Художня гімнастика. Художня гімнастика — це складно-координаційний вид спорту, під музичний супровід, що виконує одна гімнастка, або команда із п'яти дівчат з кількома предметами по черзі: м'ячем, скакалками, булавою, обручем і стрічками. Художня гімнастика є олімпійським видом спорту.

Спортивна акробатика. Слово «акробат» походить від грецького «>акробатес», що означає «ходжу навшпиньки, лізу вгору». Акробатика, як вид фізичних вправ, виникла давнину. Зображення на збережених пам'ятниках, посудинах, фресках та інших виробах свідчать, що це вид спорту був відомий у древньому Єгипті за 2300 років до н. е. Спортивна акробатика — вид спорту, змагання у виконанні акробатичних вправ, пов’язаних із збереженням рівноваги (балансування) і обертом тіла з опорою та без опори. До змагань входять: акробатичні стрибки жінок та чоловіків, вправи жіночих, змішаних і чоловічих пар, групові вправи жінок (трійки) і чоловіків (четвірки).

Стрибки на батутіСтрибки на батуті — олімпійський вид спорту, в якому гімнасти виконують акробатичні трюки підстрибуючи на батуті. Стрибки на батуті вперше з'явилися в цирку. На думку фахівців, батут винайшов французький цирковий акробат середньовіччя Дю Трамполіне. Припускають, що йому спочатку вдалося створити підкидну дошку (що зараз називається трампліном), а пізніше модернізувати її в підкидну сітку. Розвиток стрибків на батуті, як виду спорту, відноситься до 1926 року і пов'язане з ім'ям американців Л. Крісвольда і Г. Ніссена. З 1928 р. Г. Ніссен почав конструювати ці снаряди. У 1939 р. він запатентував значно поліпшену модель батута і організував масове виробництво. Популярність вправ на батуті в США зросла настільки, що вони були включені в програму фізичного виховання шкіл та університетів. Масове захоплення стрибками на батуті призвело до виникнення змагань. Спочатку вони включалися в програму з гімнастики, але незабаром вправи на батуті стали культивуватися і як самостійний вид спорту. У 1948 році вперше відбулися національні та студентські чемпіонати США зі стрибків на батуті, а в 1953 році стрибки на батуті були включені в програму Панамериканських ігор.

:

Аеробіка

Аеробіка (також відома під назвою ритмічна гімнастика) — гімнастика під ритмічну музику, яка допомагає слідкувати за ритмом виконання вправ. Комплекс вправ включає в себе ходьбу, біг, стрибки, вправи на гнучкість. Результат регулярних занять аеробікою — підтримання тіла в тонусі, тренування м’язів і шкіри, загальне оздоровлення організму. Використовується в профілактичних і лікувально-оздоровчих цілях.

Види аеробіки. Класична аеробіка. Степ-аеробіка. Види аеробіки з силовим направленням. Танцювальні види аеробіки. Аквааеробіка. Фітбол-аеробіка Аеробіка з елементами бойових видів спорту. Велоаеробіка. Фітнес-аеробіка. Спортивна аеробікаstyle.colorfillcolorfill.type

оруофпйогафітнеслікувальнааеробікастретчинггігієнична. Оздоровча гімнастика

Оздоровчі та прикладні види гімнастики

Ранкова гімнастика. Ранкова гігієнічна гімнастика сприяє більш швидкому приведенню організму в робочий стан після пробудження. Підтримці високого рівня працездатності протягом робочого дня , вдосконалення координації нервово -м'язового апарату , діяльності серцево - судинної і дихальної систем . Під час ранкової гімнастики і подальших водних процедур активізується діяльність шкірних і м'язових рецепторів , вестибулярного апарату , підвищується збудливість ЦНС , що сприяє поліпшенню функцій опорно - рухового апарату і внутрішніх органів.

Виробнича гімнастика. Цей вид оздоровчої фізкультури використовується в різних формах безпосередньо на виробництвах.

Вступна гімнастика перед початком роботи сприяє активізації рухових нервових центрів і посиленню кровообігу в робочих м'язових групах.

Вона необхідна особливо в тих видах виробничої діяльності, які пов'язані з тривалим збереженням сидячої робочої пози і точністю виконання дрібних механічних операцій.

Фізкультурні паузи організуються безпосередньо під час роботи. Час їх проведення визначається фазами зміни рівня працездатності - в залежності від виду діяльності та контингенту працюючих.

Атлетична гімнастика. Заняття атлетичною гімнастикою викликають виражені морфофункціональні зміни (переважно нервово-м'язового апарату): гіпертрофію м'язових волокон і збільшення фізіологічного поперечника м'язів; ріст м'язової маси, сили і силової витривалості.

Лікувальна гімнастика. Лікувальна гімнастика, або лікувальна фізкультура — це комплекс специфічних фізичних вправ на окремі групи м’язів і суглобів, показаних при деяких захворюваннях хребта і суглобів. Вправи лікувальної гімнастики призначаються як один з методів відновної терапії. Конкретний комплекс вправ підбирається лікарем виходячи з діагнозу пацієнта і стадії розвитку захворювання.

Професійно-прикладна гімнастика. Професійно-прикладна гімнастика має своєю метою сприяти розвитку спеціальних рухових якостей і навичок, від яких залежить успішна професійна діяльність людини. Така підготовка необхідна, наприклад, монтажникові-висотникові, будівельникові-висотникові, у професійних училищах, де гімнастичні вправи різного характеру (лазаньї, перелізання, підтягування, підйоми, перевороти) виконуються не у звичайних умовах, а на височині. 

Військово-прикладна гімнастика. Військово-прикладна гімнастика сприяє формуванню вмінь і вихованню спеціалізованих якостей, необхідних для успішного оволодіння професіями. Цей вид гімнастики застосовується в роботі з юнаками допризовного віку й у системі фізичної підготовки слухачів військових навчальних закладів. До засобів даного виду гімнастики ставляться: стройові вправи, різні прикладні способи ходьби, перегони, стрибків, лазанья, переповзання, повзання, подолання всіляких перешкод, перенесення партнерів різними способами, оволодіння навичками збереження рівноваги на зменшеній площі опори, спеціальні вправи на тренажерах.

Спортивно-прикладна гімнастика. Спортивно-прикладна гімнастика застосовується в учбово-тренувальному процесі у всіх видах спорту. Вона забезпечує загальну й спеціальну фізичну підготовку спортсмена, сприяє цілеспрямованому вдосконалюванню якостей, які необхідні для досягнення найбільш високих результатів спортсменів у вибраному ними виді спорту.