Презентація "Глобальне потепління"

Глобальне потепління: чи є загроза

Зміст-Глобальне потепління –-Первинні чинники зміни температури (зовнішні чинники) 0.1 Ліси 0.2 Парникові гази 0.3 Аерозолі та сажа 0.4 Сонячна активність-Наслідки глобального потепління

Глоба́льне потеплі́ння — поступове підвищення температури поверхні Землі та океану, яке тривало протягом майже півстоліття, в період з 1975 по 2023 рік

Первинні чинники зміни температури (зовнішні чинники)Кліматична система може реагувати на зміни зовнішніх чинників. Зовнішні чинники можуть «спрямувати» клімат до потепління або охолодження. До зовнішніх чинників відносяться, наприклад, зміни складу атмосфери (збільшення скупчення парникових газів), сонячна світність, виверження вулканів, та коливання орбіти Землі навколо Сонця. Орбітальні цикли змінюються повільно протягом десятків тисяч років, та на даний час підпорядковані загальній тенденції охолодження, яка б, у свою чергу, призвела до Льодовикового періоду, але, як свідчить інструментальне вимірювання температурних показників у 20 столітті, навпаки маємо стрімке підвищення глобальної температури

ЛІСИУ 2010—2019 роках бразильський басейн Амазонки виділив 16,6 мільярда тонн CO2, а поглинув 13,9 мільярда тонн. Використовуючи нові методи аналізу супутникових даних, розроблені в Університеті Оклахоми, міжнародна група дослідників вперше показала, що деградовані ліси є значнішим джерелом викидів CO2, ніж пряма вирубка лісів, що призводять до потепління планети. За той же 10-річний період деградація, викликана фрагментацією, вибіркової вирубкою або пожежами, які пошкоджують, та не знищують дерева, викликала в три рази більше викидів, ніж пряме знищення лісів. У басейні Амазонки знаходиться близько половини тропічних лісів світу, які більш ефективно поглинають і накопичують вуглець, ніж інші типи лісів. Якщо регіон стане джерелом, а не «поглиначем» CO2, боротися з кліматичною кризою буде набагато складніше. Наземні екосистеми в усьому світі були вирішальним союзником в боротьбі з викидами CO2, які в 2019 році перевищили 40 мільярдів тонн.

Парникові гази. Парниковий ефект — процес, за якого поглинання і випромінювання інфрачервоних променів газами викликає нагрівання нижніх шарів атмосфери та поверхні планети. Обсяги парникових газів, які утворюються внаслідок природних чинників, мають середній зігрівальний ефект близько 33 °C Без атмосфери Землі температура майже по всій поверхні планети була б нижче точки замерзання. Основними парниковими газами є: водяна пара, яка відповідає приблизно за 36—70 % парникового ефекту, вуглекислий газ (CO2), 9—26 %, метан (CH4) за 4—9 % та озон,3-7 %. Хмари також впливають на радіаційний баланс через хмарові чинники, які подібні до парникових газів.

З часів Промислової революції внаслідок діяльності людини в атмосфері збільшилась кількість парникових газів, що призвело до посилення радіаційного впливу від CO2, метану, тропосферного озону, фреонів та оксиду азоту (N2 O). Згідно дослідження, опублікованого 2007 року, починаючи з 1750 р. концентрації СО2 та метану збільшилися на 36 % і 148 % відповідно. Такі рівні концентрації досягнуті вперше за останні 800 тисяч років — період, для якого були отримані вірогідні дані зі зразків льодяних кернів. Менш прямі геологічні дані показують, що концентрація CO2 вище, ніж ці рівні, була близько за 20 мільйонів років тому Близько трьох чвертей всіх антропогенних викидів парникових газів за останні 20 років стали підсумком видобутку і спалювання викопного палива. Остання частина викидів викликана змінами у землекористуванні, в першу чергу вирубкою лісів. Оцінка обсягу загальних викидів CO2 в 2011 році внаслідок спалювання викопного палива, в тому числі від виробництва цементу та спалювання попутного газу, склала 34,8 млрд тонн ,що на 54 % вище обсягу викидів 1990 року. Спалювання вугілля спричинило 43 % загального обсягу викидів, нафти — 34 %, газу — 18 %, цементу — 4,9 % та спалювання попутного газу — 0,7 %В травні 2013 року, стало відомо, що значення рівня CO2, зафіксоване першою світовою еталонною площадкою в Мауна-Лоа перевищило позначку в 400 мільйонних часток. За словами професора Брайана Хоскінса, це, мабуть, вперше за 4,5 млн років такий високий рівень скупченості CO2

За останні три десятиліття 20-го століття, валовий внутрішній продукт на душу населення та зростання кількості населення стали основними чинниками збільшення викидів парникових газів. Викиди CO2 продовжують зростати внаслідок спалювання викопного палива та змін у землекористуванні. Сценарії викидів тобто прогнози змін обсягу викидів парникових газів у майбутньому, залежать від невизначеності економічного, соціологічного, технологічного та природного розвитку . В більшості сценаріїв викиди продовжують рости протягом століття, хоча в декількох, викиди скорочуються. Запасів викопного палива достатньо, щоб викиди вуглецю не скорочувались в 21-му столітті.. Щоб спрогнозувати, яким чином зміниться в майбутньому концентрація в атмосфері парникових газів використали сценарії викидів разом з моделюванням вуглецевого циклу. Відповідно до шістьох «сигнальних» сценаріїв SRES МГЕЗК очікується, що до 2100 року рівень концентрації СО2в атмосфері може становити від 541 до 970 часток на мільйон. Це на 90—250 % вище концентрації в 1750 році.

Популярні засоби масової інформації та громадськість часто плутають поняття глобальне потепління з виснаженням озонового шару, тобто, руйнування стратосферного озону хлорфторвуглеводнями Хоча вони мають деякий зв’язок між собою, але не такий сильний. Зменшення озону в стратосфері спричинило легкий охолоджувальний ефект на температуру поверхні, у той час, коли збільшення озону в тропосфері має зігрівальний ефект

Аерозолі та сажа. Глобальне затемнення — це поступове зменшення кількості прямого опромінення на поверхню Землі, яке спостерігалося з 1961 року принаймні до 1990 року. Основною причиною затемнення є зважені частинки, які утворюються внаслідок вулканічних викидів та забруднювальних речовин через діяльність людини. Ці частинки спричиняють охолоджувальний ефект за рахунок збільшення відбиття сонячного світла. За останні десятиліття вплив продуктів спалювання викопного палива — CO2 та аерозолів — значною мірою врівноважували одне одного, тому збільшення потепління відбувається через збільшення викидів невуглецевих парникових газів, таких як метан.

Радіаційний вплив через частинки (сажі, пилу) тимчасово обмежується завдяки утворенню вологого осаду внаслідок якого ці частинки залишаються в атмосфері в середньому на тиждень. Діоксид вуглецю залишається на століття або більше, і, таким чином, зміна концентрації частинок лише уповільнює зміну клімату, викликану викидами вуглекислого газу. Крім прямого впливу через розсіювання та поглинання сонячної радіації, частинки ще мають непрямий вплив на тепловий баланс Землі. Сульфати діють, як ядра конденсації хмар і, таким чином, утворюють хмари, які мають більшу кількість дрібніших крапель.

Сажа може охолоджувати або зігрівати поверхню, залежно від того, в якому стані вона знаходиться: зважена в повітрі або в осаді. Атмосферна сажа відразу поглинає сонячне випромінення, яке прогріває атмосферу та охолоджує поверхню. В окремих районах з високим рівнем викидів сажі, наприклад: сільські райони Індії, майже 50 % прогрівання поверхні парниковими газами може бути приховане атмосферними коричневими хмарами. Якщо сажа знаходиться в осадженому стані, особливо на льодовиках або на льоду в арктичних регіонах, нижня поверхня альбедо може безпосередньо нагрівати поверхню. Найбільше частинки, в тому числі й сажа, впливають в тропіках та субтропіках, особливо в Азії, у той час, як парникові гази найбільше позначаються в не тропічних районах та у Південній півкулі.

Сонячна активність. Починаючи з 1978 року за допомогою супутників можна було точно вимірювати викиди сонячної радіації. Ці дані вказують на те, що з 1978 року викиди сонячної радіації не збільшились, таким чином потепління, яке відбувається протягом останніх 30 років не пов'язано зі збільшенням сонячної енергії, що надходить на Землю. За три десятиліття з 1978 року, сонячна активність разом з вулканічною, ймовірно, спричинили невеличкий охолоджувальний ефект на клімат Землі. Для визначення ролі сонця в останній зміні клімату використали кліматичне моделювання. Якщо враховувати тільки коливання сонячної радіації та вулканічну активність, то моделі не відтворюють швидкого потепління, яке спостерігається в останні десятиліття. Однак моделі відтворюють зміни в температурі, що спостерігались в 20 столітті, з врахуванням усіх найбільш вагомих зовнішніх чинників, разом з антропогенною дією та природними чинниками.

Інший доказ того, що не сонце є причиною недавньої зміни клімату, полягає у спостереженнях за змінами температури на різних рівнях атмосфери Землі. Моделювання та спостереження показують, що потепління через парниковий ефект спричинило нагрів нижніх шарів атмосфери (тропосфери), натомість відбулося охолодження верхніх шарів атмосфери (стратосфери). Виснаження озонового шару внаслідок застосування хімічних холодоагентів також призвело до потужного охолоджувального ефекту в стратосфері. Якщо б це сонце було причиною даного потепління, то ми б мали потепління, як в тропосфері, так і в стратосфері

У вересні 2014 завідувач сектором космічних досліджень Сонця Х. Абдусаматов прокоментував дані спостережень, що проводилися в Головній (Пулковській) астрономічній обсерваторії РАН. Глобальне потепління, яке спостерігалось в XX ст., відбувалося і на Марсі, і на інших планетах Сонячної системи. Квазідвостолітня зміна потужності випромінювання Сонця призводить до зміни клімату всієї Сонячної системи. Х. Абдусаматов особливо підкреслює, що протягом останніх 17 років, з 1997 р, рівень вуглекислого газу в атмосфері зростає в тому ж темпі, що і раніше. У той же час відбувається стабілізація температур. Потужність випромінювання Сонця послідовно зменшується з 1990 року і до цих пір продовжує прискорено зменшуватися. З 1990 року Сонце не гріє Землю як раніше. Настає «сонячна осінь», яка триватиме умовно до 2060 року, потім у Сонячній системі настане «сонячна зима». А на початку XXII ст. настане «сонячна весна»

Клімат часто порівнюють з погодою, але, насправді, між цими поняттями є суттєва різниця. Погода змінюється щодня: часом іде дощ, світить сонце, падає сніг. А клімат – це характер погодних умов упродовж більш тривалого періоду для значних територій чи континентів. На сьогодні нам достеменно відомо, що за всю історію існування нашої планети клімат змінювався безліч разів. Вченим точно відомо про 7 льодовикових періодів, які змінювалися глобальним потепління і це залишило свій відбиток у житті нашої планети. Дотепер археологи знаходять кістки мамонтів, динозаврів навіть на теренах України. Між першими змінами клімату проходили мільйони років, а зараз, з розвитком новітніх технологій, все частіше відбуваються не просто зміни клімату, а їх зсуви або кліматичні кризи. Наслідки глобального потепління

Вже ні у кого немає сумнівів, що саме діяльність людини посилює зміни клімату, спричиняє все гірші наслідки, що помічають мешканці усіх куточків планети. Науковці також знаходять все більше доказів зв’язку між діяльністю людини та екстремальними погодними явищами, які вона спричиняє. Це часті та інтенсивні теплові хвилі, урагани і тайфуни, танення льодовиків, підняття рівня світового океану, його нагрівання та закислення. З підняттям глобальної температури стихійних лих стає все більше і окремі країни зазнають все сильніших збитків. Згідно зі звітом Всесвітньої метеорологічної організації, за останні 50 років через зміну клімату кількість катастроф збільшилася в 5 разів. Це призводить до збитків на суму $202 млн щоденно.

Через глобальне потепління в світі з’являється все більше посух та пилових бурь. Яскравим прикладом цього була пожежа в Австралії взимку 2019-2020 рр., під час якої постраждало понад 1 мільйона тварин. Посушлива погода загрожує не лише пожежами, а й пиловими бурями. В результаті знижується родючість земель, виникає явище опустелювання, а місцеві жителі страждають від видимості на вулицях через пил та пісок. Вчені вважають, що глобальне потепління виникло через збільшення обсягів парникових газів – обсяги вуглекислого газу в повітрі стали рекордними за останні 14 мільйонів років. При цьому атмосфера Землі пропускає сонячну енергію з космосу, але вуглекислий газ і метан не дають теплу повернутися назад. Як результат – Земля нагрівається як в парнику.

Дослідники ще з 80-х років кажуть про загрозу кліматичної катастрофи, і відтоді найгірші побоювання справдилися. За останні 70 років був порушений баланс, який зберігався протягом тисяч років, а середня температура Землі виросла більш ніж на градус і продовжує зростати прискореними темпами. PS. Ще 2 слайди залишилось)Нове дослідження показало – щорічно близько 5 млн людей у світі помирають через високу температуру, спричинену глобальним потеплінням. Також через всі ці проблеми, багато людей із різних регіонів стають кліматичними біженцями. За оцінками експертів ООН, вже до 2050 року на планеті може бути до 1 млрд кліматичних біженців.

Якщо при збільшенні середньої температури на Землі на один градус «хвилі спеки» почастішали в п’ять разів, то при зростанні температури на чотири градуси вони будуть відбуватися щорічно – тобто в 40 разів частіше, все це і зміна течії в короткостроковій перспективі висушать Європу. Також критичним наслідком глобального потепління є танення льодовиків. За останнє десятиліть втрати льодовиків збільшилися в п’ять разів. Це безпосередньо впливає на рівень світового океану – вода піднімається сьогодні в 2,5 рази вище, ніж була 10 років тому. Через це до 2050 року у світі багато населених пунктів будуть змиті водою або цілковито затоплені.

Неочевидним наслідком змін клімату стають також нові епідемії. На думку вчений глобальне потепління може «розбудити» доісторичні віруси, які є в льодовиках. А це може призвести до наслідків, що перевищуватимуть у тисячі разів результати пандемії Ковід-19. Наслідки глобального потепління – посуха, повені, засолення ґрунтів – вдарять по сільському господарству, а це може спричинити продуктову кризу та зникнення деяких продуктів. Наприклад, до 2080 року може повністю зникнути кавове дерево, і не тільки. Але є й оптимістичний сценарій: температура Землі підніметься на критичні 1,5 градуса, після чого планета почне охолоджуватися. Проте для реалізації такого сценарію люди повинні до 2030 року відмовитися від спалювання викопних енергоносіїв і припинити вирубувати ліси. Як ми розуміємо, цей сценарій малоймовірний.