“Недалеко від одного привітного села біля самого шляху … лежала бідна, обідрана селянка”. Вона збирала хмиз та втомилась Поряд сидів її синок 2,5 років “Те, що на перший погляд можна було прийняти за химерно скрючений цурпалок дерева, було не що інше, як потворний малюк якихось дві п'яді на зріст, що досі впоперек лежав у коробі, а тепер виліз і борсався та вурчав у траві”. (с.378)
“Голова у потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку. На обличчі… можна було помітити довгий гострий ніс, що витикався з-під довгого розкошланого чуба, пару маленьких чорних очиць… проява, та й годі”. (с.378)
Міністр каже: “Перше ніж розпочнемо освіту, себто перше ніж вирубаємо навколишні ліси, зробимо річку судоплавною, розведемо картоплю, полагодимо школи, понасаджуємо тополь та акацій, молодь навчимо співати на два голоси вранішніх та вечірніх пісень, прокладемо дороги та накажемо прищепити віспу, треба буде вигнати з країни всіх людей небезпечних настроїв…”
Вигнали фей та чаклунів, залишивши лише кількох: “вони зможуть десь під суворим наглядом робити якусь корисну роботу– плести на армію шкарпетки під час війни абощо. …Голуби та лебеді, як коштовна печеня, підуть на князівську кухню. А крилатим коням ми обріжемо крила…“(с.383) Залишилась в країні й панна Рожа-Гожа…
Пройшло багато років… Ми потрапляємо до міста Керепес, в якому є університет. В університеті викладає професор природничих наук Мош Терпін. “Він убгав всю природу в коротенький зграбний курс, а тому дуже легко за всякої нагоди міг витягти звідти, наче з якоїсь шуфляди, відповіді на всі питання. …Йому після багатьох дослідів довелось довести, чому настає темрява: головним чином через брак світла”. (с.384)
Балтазар з другом Фабіаном прогулювались у лісі і побачили, як з коня впала маленька потвора. “Великий кінь став, наче вкопаний, і, витягнувши шию, почав обнюхувати свого маленького господаря… Голова в малюка ховалась між високими плечима, а великий горб на спині і грудях, довгі павучі ніжки надавали йому вигляду настромленого на виделку яблука, на якому вирізано чудернацьку пику”. (с.385)
Проспер Альпанус розповів Балтазарові, що Цахес – звичайна почвара, якій допомагає чарівна сила. Він має здатність привласнювати собі все накраще, що роблять люди довкола нього. А знаходиться ця здатність в трьох золотих волосинках, що їх розчісує раз на 7 днів чарівним гребнем Рожа-Гожа
“Бальтазар… вихоплює з кишені Просперів лорнет і пильно дивиться крізь нього на Циноберову голову. Ніби від дотику електричного струму Цинобер пронизливо нявчить… Бальтазар чітко бачить вогненно-блискуче пасемце волосся, підскакує до Цинобера, хапає його… миттю вириває з голови…” (с.398) І всі перестають захоплюватись Цахесом: “Звідки взявся цей курдупель? Чого треба цій малій почварі?” Цахес біжить додому
Біля мертвого Цинобера з’явилась Рожа-Гожа. “Мертвий Цинобер здавався тепер кращим, ніж будь-коли в житті. Маленькі очиці були заплющені, носик білий, на вустах застигла легенька лагідна усмішка”. (с.402) Рожа-Гожа думає: “Я бажала тобі добра!” Вона надіялась, що, перейнявши чужі чесноти, Цахес буде намагатись справді стати кращим. Але вона помилилась…
Бальтазар одружився з Кандідою та оселився на віллі Проспера Альпануса. У садибі є все, щоб жінка почувала себе щасливою: Найкраща городина для салатів, найкраща огода для білизни, найкращі килими, що не псуються та не плямуються, найкращий посуд, що ніколи не розбивається. Кандіда ніколи не дратувалась, бо ніколи не знімала чарівного намиста, що подарувала їй Рожа-Гожа.
Висновки Автор висміює прагнення людей сягнути висот, не доклавши зусиль Звертає увагу на те, що нерідко до влади приходять не найбільш гідні Висміює готовність обивателя захоплюватись тим, чим йому пропонують захоплюватись, не аналізуючи його цінність Висміює людей, що не мають власної думки Висміює безглуздість та бездіяльність влади Висміює приземлених обивателів, позбавлених уяви та фантазії Як тільки людина зупиняється у своєму розвитку, її дух мертвіє