Г. Тютюнник згадував : «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки,котра дуже любила мого батька. Жінка була набагато старша за маму,старша за батька.але обоє,батько й мати,ніколи не посміли зневажити ту любов,велику,безвзаємну.коли у нас сталося нещастя ,мама в горі кинулася саме до неї...марія пекла коржики ,збирала все необхідне,бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька,не знаючи,що слід його загубився вже навіки ...яке благородство й краса обох жінок,самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами...І якщо доля дасть мені таланту-воздам хвалу жінці Й красі».
У народі існувала віра не лише у приворотне зілля й приворотні замовляння,а й про відворотне зілля й відворотне замов. Ляння. Щоб позбавити мук людину,якій не могли відповісти взаємністю,через старця чи малу дитину їй передавали своєрідне привітання: «Три зозулі з поклоном»,що означало:забудь,покинь,відпусти. Оскільки зозуля гнізда не мостить,то таким чином людина мала зрозуміти,що її кохання приречене,тому треба забути, розлюбити. Зозуля-це символ туги,тривоги,провіщення нещастя.