Презентація «Григорій Савич Сковорода»

Григорій Савич Сковорода(1722-1794)Робота Какалюк Олени Леонідівни, вчителя української мови та літератури Теплівського ліцею

Григорій Савич Сковорода- український філософ, український просвітитель -гуманіст,  богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики.

Г. Сковорода є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом. Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи). Він писав твори переважно староукраїнською та латинською. Саме Григорія Сковороду вважають основоположником жанру байки в українській літературі. 

Народився 22 листопада1722 року у с. Чорнухи, Лубенський полк, Гетьманщина. Батько – Сава Сковорода, був рядовим козаком, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина в Чорнухах; помер наприкінці 1730-х або на початку 1740-х років. Саме через те, що Сковорода народився у вільній козацькій родині, дух свободи він відчував змалечку. Мати – Пелагея Сковорода. Меморіальна садиба батьків. Григорія Сковороди в Чорнухах.

Не мав вищої освіти, але був розумакою. Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. У сім років Григорія віддали до чотирирічної дяківської школи в Чорнухах. Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії, першого вишу в Україні, де вивчав церковнослов’янську й латину. Проте вищої освіти він так і не здобув (хоча й згодом не раз намагався навчатися у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави), але сам досконало оволодів багатьма мовами, такими, як латинською, старогрецькою, староєврейською, російською, польською, німецькою.

Не мав вищої освіти, але був розумакою. Г. Сковорода мав ще й музикальний талант – прекрасно грав на флейті та органі, сопілці, скрипці, гуслях, лірі та бандурі. Під час своїх мандрів був нерозлучний з сопілкою.

Придворна капела (1742-1744)У 1741 році, не завершивши клас філософії, Сковорода у Глухові пройшов конкурсний відбір до придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни і вирушив до Санкт-Петербурга. У придворній капелі в Санкт-Петербурзі та Москві виконував партії альта в операх, літургіях, різних урочистостях. Зокрема, співав на коронації Єлизавети в Москві.

З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші. У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт. Він відвідував лекції як вільний слухач у різних закордонних університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках. Завдяки знанню мов, міг легко спілкуватися із викладачами та заводити нові знайомства. Наприкінці серпня 1744 року разом з почтом імператриці Єлизавети прибув до Києва і повернувся до Києво-Могилянської академії, аби завершити курс філософії.

Був неординарним вчителем У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі, вчителював у Харківському колегіумі. За часів вчителювання у Харківському колегіумі Сковорода мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав таке: «туповат», «вельми туп», «туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «напевно понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту. Сковорода писав байки, викладав стародавні мови, написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум, через доноси на нього за нетрадиційні методи викладання поетики. Залишившись без роботи, Сковорода бідував, приходилось жити у друзів.

У Переяславі один із класів колегіуму з фігурою Сковороди. Тепер тут Меморіальний музей.

Улітку 1753 року київський митрополит Тимофій Щербацький, на прохання свого приятеля  Степана Томари (1719—1794) знайти гувернанта («інспектора») для навчання старшого сина Василя (1746—1819), порекомендував йому Григорія Сковороду як найкращого студента. Восени 1753 року Сковорода прибув у село Каврай і почав працювати домашнім учителем у поміщика Степана Томари. У Томари Сковорода мешкавблизько шести років. Восени 1754 року стався конфлікт, через який виховання Василя перервалося на кілька місяців: хлопець дав кепську відповідь на поставлене запитання, за що запальний Сковорода назвав його «свинячою головою». Про це стало відомо матері Ганні, і вона наполягла на тім, аби покарати «інспектора». Томара не зміг відмовити дружині і звільнив Сковороду.

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

Спав він не більше чотирьох годин на добу. Був завжди веселий, бадьорий, активний та добродушний. З однією сумкою через плече, з Біблією і сопілкою він мандрував по селах і маєтках. Сковорода ніколи не мав сім’ї, власного дому й постійного доходу. Він жив то в одних, то в інших знайомих. Все його майно було завжди з ним: рукописи, книжки, за поясом – сопілка, у руках – посох, на плечах – селянська свита.

У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

Видатний український філософ, мандрівник, педагог, поет відійшов у вічність 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (сьогодні Сковородинівка, що на Харківщині) в домі Андрія Ковалівського. На надгробку, як і заповідав Сковорода, викарбували напис: “Світ ловив мене, та не спіймав”. Прожив Сковорода 71 рік. Похований у Сковородинівці – село в Україні, у Золочівському районі Харківської області.

Словникова робота. Філософ -  фахівець із філософії; мислитель, що розробляє питання світогляду. Людина, схильна до абстрактних міркувань, роздумів. Людина, що розумно ставиться до життя, спокійно й стійко терпить злигодні, мінливість долі. Просвітитель -  прихильник просвітительства.  Пропагандист прогресивних ідей, знань, культури . (Академічний тлумачний словник )

Філософські погляди Сковороди“Пізнавай себе, а пізнавши – удосконалюй”, – у цьому, за Сковородою, полягає ідея “сродної” праці.“Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена праця”.

Афоризми Григорія Сковороди“З усіх утрат втрата часу найтяжча”,“Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю”,“Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий”.“Сопілка і вівця дорожча царського вінця”.«Бери вершину і матимеш середину»«Більше думай і тоді вирішуй»«З видимого пізнавай невидиме.»«Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче.»

Вшанування пам`яті Г. Сковороди Ім'ям Сковороди названо: - село Сковородинівка, Золочівського району на Харківщині; - вулиці у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Чернігові, Хмельницькому, Дрогобичі, Мелітополі, Фастові, Золочеві, Конотопі, Кропивницькому, Ковелі та інших населених пунктах. Ім'я Григорія Савича Сковороди мають наукові та освітні заклади: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України в Києві, Харківський національний педагогічний університет, університет Григорія Сковороди в Переяславі. На його честь названо астероїд 2431 Сковорода.

21 червня 1996 року Національний банк України  випустив срібну ювілейну монету номіналом 1 000 000 карбованців з посвятою великому українському філософу і вченому XVIII століття Григорію Сковороді (1722—1794 рр.)15 вересня 2006 року Національний банк України випустив банкноту номіналом 500 гривень, на аверсі якої зображено Григорія Сковороду.

Музей Сковороди на Харківщині німці пограбували у роки Другої світової війни, а у ніч 7 травня 2022 року російські окупанти обстріляли приміщення, але вони не знищать нашої пам'яті!І це символ нашої нескореності!

Правила життя Г. Сковороди. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Коли не зможу нічим любій вітчизніприслужитись, в усякому разі з усієї силинамагатимусь ніколи ні в чому не шкодити.

Григорій Сковорода - символ духовної культури. Він показує нам, що люди, які несуть вічні цінності, залишатимуться в пам’яті завжди. Сковорода, невловимий «український Будда», завжди з нами, на сторожі нашої душі.