презентація Громадянська війна в Іспанії.

Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 рр.

Громадя́нська війна́ в Іспа́нії 193-1939  війна від липня 1936 до березня 1939 року між лівореспубліканським урядом Іспанської республіки та правими силами країни.

Title

Довготривалому та кривавому характеру громадянської війни сприяла інтервенція СРСР (на боці урядових сил) та Німеччини і Італії (на боці правих сил). Війна закінчилась встановленням авторитарного (диктаторського) режимугенерала Франко.

Передумови війни  Наприкінці 1935 р. активізував свою діяльність Народний фронт Іспанії, керований комуністами. В лютому 1936 р. партії Народного фронту перемогли на виборах в кортеси (парламент) і створили республіканський уряд єдиного фронту. Представники правих сил і військового командування на чолі з генералом Франко почали готувати військовий переворот. Характерно, що посольства США, Англії та Франції в Мадриді знали про це й за 3-4 дні до заколоту повідомляли свої міністерства про дії заколотників. Прапор Народного Фронту

Початок  Використовуючи як привід убивство поліцією депутата-монархіста Сотело, заколотники після спеціального кодового заклику однієї з радіостанцій міста Сеута — «Над усією Іспанією безхмарне небо» розпочали 17 липня 1936 р. заколот в Іспанському Марокко та на Канарських островах, а 18 липня  в самій Іспанії. Республіканський уряд розраховував придушити повстання заколотників за декілька тижнів. Вважалось, що це чисто внутрішня боротьба, яка мусить завершитися за кілька тижнів і не матиме значного впливу на міжнародне становище. Заколот спочатку було придушено, але уряди Німеччини та Італії одразу ж втрутилися, надали широку військову допомогу націоналістам та надіслали своїх вояків та інструкторів до Іспанії.

Франциско Франко Франциско Франко (повне ім'я Франциско Пауліно Ерменегілдо Теодуло Франко і Баамонде Салгадо Пардо де Андраде, 4 грудня 1892 — 20 листопада 1975) — військовий і політичний діяч Іспанії, фактичний диктатор від 1939 до своєї смерті у 1975 році, генералісимус. Також відомий під титулом Каудільо, (Caudillo de Espaсa por la gracia de Dios, глава Іспанії милістю Божою). Прийшов до влади після перемоги антиреспубліканських сил в громадянській війні 1936—1939 років.

Політика невтручання  Франція побоюючись потрапити в оточення з двох боків диктаторськими режимами, спочатку навіть допомагала республіканському урядові Іспанії. Та згодом французький уряд став потурати націоналістам. 25 липня 1936 року французький уряд (прем'єр-міністр Леон Блюм) прийняв рішення про політику суворого нейтралітету та заборону вивезення зброї до Іспанії. Він запропонував іншим державам взяти на себе такі ж зобов'язання. Відразу відповів згодою уряд Великобританії. Уряд Радянського Союзу прийняв пропозицію, але з вимогою обов'язкової участі Португалії, через територію якої йшло постачання зброєю заколотників, і негайного припинення допомоги заколотникам з боку Італії та Німеччини.

Італо-німецька військова інтервенція Італо-німецька військова інтервенція змінила характер війни. З війни громадянської вона перетворилася для республіканців у війну національно-революційну, а для франкістів - консервативно-реставраційну. Більш того, з цього моменту війна набула міжнародного характеру. Політичні, економічні, а також військово-стратегічні цілі німецького та італійського фашизму були спрямовані на перетворення Іспанії у досвідчений полігон і використання її для реалізації планів завоювання світового панування. Дії Німеччини й Італії не зустріли серйозного опору з боку західноєвропейських урядів. Побоюючись переростання війни в загальноєвропейську, Великобританія і Франція проголосили політику невтручання в іспанські справи. Однак, різнопланова боротьба навколо Громадянської війни в Іспанії не сприяла ні рішенням іспанського питання, ні пом'якшення загальноєвропейських проблем. Більше того, саме італо-німецька інтервенція створила безпосередній вогнище війни в Європі. Дотримання елементарних норм міжнародного права з боку Англії, Франції та США могло б припинити італо-німецьку інтервенцію ще на початковому етапі війни. Однак, політика невтручання, по суті, привела лише до того, що Іспанська республіка опинилася в кільці економічної блокади.

Перебіг війни Іспанські заколотники зазнали поразки під Мадридом. Але Італія та Німеччина посилили свою допомогу Франко. Німецька авіація бомбардувала іспанські міста. Західні держави негласно підтримували режим Франко. В 1937 р. лише одна Англія надала таємну позику Франко на суму в 1 млн ф. ст. Франція передала йому золотий фонд Іспанії. 27 лютого 1939 р. уряди Франції та Англії офіційно визнали режим в Іспанії. Французьким послом при Франко був призначений маршал А. Петен — майбутній глава капітулянтської Франції. У війні брали участь деякі українці, при чому з обох боків фронту. Республіканців підтримали бл. 1 тисячі осіб із Західної України; ймовірно, це було пов'язано з тим, що Західна України в той час перебувала у складі Польщі, де при владі були націоналісти. Натомість іспанських націоналістів підтримували колишні військові УНР, які раніше зазнали поразки у боротьбі з комуністами в Україні

Іспанський хрест відзнака для німців, що брали участь в Громадянської війні в Іспанії (липні 1936 — березні 1939); заснований 14 квітня 1939. Під час громадянської війни в Іспанії 1936-39 років, німецькі військові та цивільні фахівці служили в легіоні «Кондор», що воював на стороні генерала Франко проти іспанських лівих. Легіон, який діяв в Іспанії з листопада 1936 року, складався з бомбардувального полку, винищувального полку, розвідувальної ескадрильї, батальйону зенітної артилерії, батальйону зв'язку, транспортного батальйону та батальйону постачання. У легіоні також було танковий підрозділ, в якому німецькі інструктори навчали іспанські танкові екіпажі. Оскільки в легіоні фактично проходили бойові випробування нових моделей літаків, в «Кондорі» було велике число цивільних технічних фахівців. Ступені ордена Іспанська хрест май чотири ступені — бронзовий, срібний, золотий та золотий з діамантами. Бронзові та срібні хрести були двох категорій — з мечами (для військових, які брали участь в бойових діях) і без мечів (для тих хто служив в допоміжних підрозділах, медперсоналу та цивільних осіб). Золотими та золотими з діамантами хрестами (з мечами) нагороджувалися лише особи, що брали участь у бойових діях.

Наслідки війни Громадянська війна була породжена складним комплексом соціальних, протиріч, економічних, політичних, культурних та інших причин і стала найбільшим лихом для Іспанії. На іспанській землі вирішувалася доля не тільки Іспанії, там визначалося майбутнє Європи. Громадянська війна в Іспанії, була найбільшою сутичкою сил тоталітаризму в особі фашистів і чинили опір їм республіканців, чиє законний уряд, утворене з представників входять до складу Народного фронту партій, виступало в ролі захисника демократії. Ця війна вибухнула в період глибокого розколу в Європі, коли, здавалося, наближалося вирішальне зіткнення фашизму, демократії і комунізму. По всьому світу розгорнувся масовий рух на захист Іспанської республіки.

З жовтня 1936 року Радянський Союз також став надавати республіканцям військову допомогу, відправляючи в Іспанію військову техніку і радників. (Таким чином, і німецьке, і радянське втручання в іспанську війну виразилося у формі прямої військової підтримки протиборчих сторін конфлікту.) Іспанія перетворилася на справжній випробувальний полігон для нової військової техніки світових держав. Безумовно, важливою причиною поразки була інтервенція фашистських держав і політика «невтручання», розв'язана руки Німеччини та Італії. Але не менш важливу роль зіграло і відсутність єдності між партіями народного фронту, постійного зіткнення у боротьбі за владу і вплив. Боротьба всередині Народного фронту дискредитувала владу республіканців і звужувала соціальну базу республіки. Поразка республіки мало тяжкі міжнародні наслідки і сприяло розв'язанню Другої світової війни. Але героїчна боротьба іспанського народу сприяла згуртуванню всіх антифашистських сил в міжнародному масштабі, підготовці їх до вирішальної сутички з фашизмом.