Презентація "Хто така Люко Дашвар?"

Люко Дашвар — українська письменниця, сценарист, журналіст

Ірина Іванівна Чернова народилася 2 травня 1954 у місті Херсон

Після отримання першої вищої освіти (технічної), працювала за інженерною спеціальністю, вийшла заміж, народила дітей. У журналістиці з 1986 року. З 1991 року — головний редактор херсонської молодіжної газети. З 2001 року головний редактор газети «Селянська зоря». Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. З 2006 року займається виключно літературною та сценаристською діяльністю. Почала з написання сценаріїв для кіно: «Луна. Одесса» і «Время — это все».

Її перший роман «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007»

Катерина з роману "Село не люди" - молоде дівча, яке покохало одруженого чоловіка, наразилося на сільський самосуд. Утекла до міста, пережила приниження у професорській родині, де її ледь на зґвалтував господар, і врешті повернулася в село, щоб стати місцевою відункою.

роман «Молоко з кров'ю» став дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі – 2008»

Вони присяглися одне одному. Пішов до війська, вона вийшла заміж за іншого. Людина присвятила все життя, аби довести цій Марусі, що та помилилася. Одружився з іншою, купив хату поруч, щоб весь час Маруся його бачила. Коли вже чоловік у неї помер і вона, старенька, сидить у дворі на лавці, він з паличкою йде повз, підходить до неї й каже: "Марусю, хоч тепер ти розумієш, що помилилася?"

Третій роман авторки «РАЙ. Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців»

Свиря й Микишка - духи козаків, які літають над Києвом і витягують Любу з Дніпра у романі "РАЙ.центр". Зрештою виявляється, що не врятували, дівчина загинула, і вони тепер із нею перебувають в одному вимірі. Україна мені здається містичною країною. Тут повно чудес. Просто ми їх не помічаємо.

2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все»

У період з 2011 по 2012 р.р. авторка презентує трилогію «Биті є»

"Биті є" - про долі трьох хлопців із "РАЙ. центру" після того, як загинула Люба. Макар - пристосовується. Максові начебто не треба підладжуватися, у нього все є. А Гоцик має свої принципи, він цього не робитиме. Це три типажі сучасного українського підростаючого покоління.

У 2013 році світ побачила її книга «На запах м'яса»

У 2012 році Люко Дашвар отримала відзнаку «Золотий письменник України»

2010 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці офіційний статус «Золотого автора» — автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників

ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

Що означає Ваш псевдонім?

Псевдонім зібраний зі складів і літер імен дорогих мені людей. Так вийшло, і мені це подобається, що за ним не проглядаються ані національність, ані стать. Люко – західне ім’я, а Дашвар – абсолютно східне звучання.

Розкажіть про Ваші книжкові вподобання.

Мені подобаються Веллер, Бродський, Моем. Улюблена книга – «Етногенез і біосфера Землі» Льва Гумільова.

Діти і чоловік читають Ваші твори?

Зять, дівчина мого сина і її батьки читають, а от домашні – ні. Але я на них не ображаюся. Якби я все життя плела постоли, а потом сіла й написала – тоді би було образливо, що їм нецікаво. А я все життя пишу, вони уже стільки моїх розповідей і історій перечитали в газетах і журналах.

Яка риса найважливіша для письменника?

На мою думку, спостережливість. Завжди маю при собі блокнот і ручку, щоб записати і не втратити якийсь цікавий випадок, деталь, смішний діалог, газетний заголовок – там зазвичай пишуть стільки приголомшливих сенсаційних нісенітниць, із яких можна розвинути карколомний сюжет!

Якими уявляєте своїх читачів?

Зовсім не уявляю, тому подобається з ними зустрічатися — душею відпочиваю. Не бачила жодного тупого обличчя. Багато молодих дівчаток, зовсім ще наївних, але не дурненьких, очі ж ніколи не брешуть. Юнаки, молоді пари... У них такі чисті, світлі обличчя. Я дуже люблю своїх читачів і рада їх бачити.