Презентація "Художні стилі ХVІІІ ст. ілюструє художні стилі, які застосовували у своїй діяльності європейських митці. Використання презентації доцільне при вивчення теми "Просвітництво і промислова революція".
У Іспанії, Італії, Польщі, німецьких державах продовжувало домінувати бароко -позначене тяжінням до: Прагнення вразити читача пишним оздобленням твору;Відтворенням постійного руху, пишності, вихору часу;Алегоризм;Різкий контраст;Тенденції життєствердного сприйняття дійсності;Вираження просвітницької тематики;Церква Св. Сусанни у Римі, один з перших зразків римського бароко, 1603 рік. Арх. Карло Мадерно. Михайлівський Золотоверхий собор у Києві (1113 — типовий приклад стилю українського бароко.
Визначальні риси класицизму:раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);наслідування зразків античного мистецтва;нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).
Творчим рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було еспрі на противагу чуттєвості бароко чи рації класицизму Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її мінливих, на той час, смаків і примх. Майже головним словом доби рококо було слово«примха» У мистецтві визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо).
У Франції «неокласицизмом» називали стиль Людовіка XVIна противагу «класицизму» — стилю Людовіка XIV. Характерні риси неокласицизму: На відміну від класицизму, не вступав в протиріччя з романтизмом;Носив демократичний, інтернаціональний, просвітницький характер (класицизм стрерджував перемогу абсолютної влади). У XVIII ст. на формування неокласицизму вплинули археологічні розкопки в Італії (1748— початок розкопок Помпеї) та діальність філософів-енциклопедистів;Естетика поєднується з філософією просвітництва та утопічними соціальними ідеями;Пуризм — вимога очистити мистецтво від впливу бароко й рококо.
У 1754 р. гравер Шарль-Ніколя Кошен Молодший опублікував памфлет «Заклик ювелірів», що призначався для паризької гілдії ювелірів. Він вимагав простоти форм, слідування правилам, які продиктовані здоровим ґлуздом, створив девіз «Не змінювати природній стан речей». Йохан Йоахім Вінкельман (1717–1768) поєднав ідеї Просвітництва з зверненням до античності. Він намагався систематизувати велику кількість пам'ятників та скласти історію античного мистецтва, відокремив її від загальної історії. В книжці «Історія мистецтва древності», 1764 («нім. Geschichte der Kunst des Altertums») він стверджував, що «Єдиний шлях зробитися великими … — це наслідувати древніх»
В живописі останньої чверті XVIII ст. лідером неокласицизму, або революційного класицизму став Жак-Луї Давід. Цей напрям створив новий образ художника-борця, що виховує в глядачів високі моральні ідеали та громадянські чесноти. Для його творів 1780-х рр. характерно втілення ідеалів передреволюційної епохи в образах античної історії — «Смерть Сократа», 1782.