Презентація "Іконопис"

Іконописrrrr

Іконопис (від ікона і писати) – іконописання, іконне писання, вид середньовічного живопису, релігійного за темами і сюжетами, культового за призначенням. У найбільш загальному значенні - створення священних зображень, призначених бути посередником між світом Божественним і земним при індивідуальній молитві або в ході християнського богослужіння, одна з форм прояву Божественної істини.

Техніка іконопису Матеріали, які використовуються в іконописі, можуть мати рослинна ( дошка), мінеральне ( фарби ) і тварина (яєчна основа темпери , рибний або міздровий клей) походження. На дерев'яну основу з обраним поглибленням - " ковчегом "(або без нього) наклеюється тканина -" паволока ". Далі наноситься крейдяний або алебастровий грунт - " левкас ". Перший етап безпосередньо мальовничій роботи - " роскриш "- прокладка основних тонів. В якості фарби використовується яєчна темпера на натуральних пігментах . Процес роботи над ликом завершує накладення " движків "- світлих крапок, плям і рис у найбільш напружених ділянках зображення. На заключній стадії слід розпис одягу, волосся і інших необхідних деталей зображення твореним золотом. По завершенні всіх робіт ікона покривається захисним шаром - натуральної оліфи .

Руські ікони візантійського типу – це ікони, що були поширені на території Київської Русі в XI-XV ст., і, яка ввібрала в себе візантійський стиль мистецтва та  слідувала візантійському канону іконописання. Як пише літопис в 989-996 роках в Києві за бажанням Володимира будується великий мурований храм Пресвятої Богородиці, званий ще Десятинною церквою. Ікони та інші предмети для Богослужіння в цьому храмі були привезені з Корсуня (що тоді належав Візантії). Так перші візантійські ікони потрапили в Київ. Далі  за правління Володимира Великого та його сина Ярослава Мудрого відбувалося так-зване «давання» ікон з Візантії, ікон з чітким каноном іконографії та художніх технік . Ікона. Вишгородська або Володимирівська Богоматір (Замилування або Єлеус)

Візантійські типи ікон. Оранта (Молиться, захищає) Влахернітісса (Знамення) Агіосорітісса (Деісусна) Нікопея (Переможна) Одигітрія(Дороговказ) Єлеуса (Замилування) Ассунта (Піднесена) Панахранта - Цариця Небесна Діва Марія, що зображена на даному типі ікон - сидить на троні. У руках Свята тримає Немовля, але вся поза та основна композиція свідчать про Її божественну царственість та досконалість.

Оранта - Марія, що молиться без немовляти на руках. Одигітрія - та, що вказує шлях до Христа. Елеуса (замилування, розчулення)- Богородиця показана, як любляча мати, яка притискає свою дитину до грудей. Любов – центральна композиція образу. Панахранта - Цариця Небесна. Діва Марія, що зображена на даному типі ікон - сидить на троні. Агіосорітісса - та що молиться Ісусу Христу

З XI ст. в Києві з’являється, власне ікономалювання, що зосереджується навколо собору святої Софії та Печерського монастиря за сприянням митрополита київського Іларіона. Першими руськими іконописцями вважають Алімпія Печерського, Григорія та його учнів. Ці живописці були досить майстерними, й вже на межі XI-XII ст. вони зуміли виробити власні прикмети іконопису – тривимірність, пряму перспективу, теплі та гармонійні тони, наближення рис святих ликів до рис місцевого населення, таким чином, виокремивши київську школу іконопису з візантійської.Ікона “Богородиця Велика Панагія” або “Знамення”Алімпій (?)

Холмська ікона Божої Матері( Луцьк)Холмська ікона Божої Матері написана темперними фарбами на кипарисових дошках у візантійському стилі. На Іконі зображено Божу Матір, яка тримає на правій руці дитину Ісуса, який правою рукою благословляє, а в лівій тримає сувій.

Ікона “Богородиця Дорогобузька”(Одигітрія)Дорогобузька ікона Божої Матері сягає часів Галицько-Волинського князівства. Написана була для Дорогобузької церкви. Аналогів такій іконі немає в жодних православних державах. Ікону відреставрували львівські фахівці.

Ікона “Ангел Золоте волосся”

Ікона “Устюзьке Благовіщення”

Ікона “Богородиця “ з Луцька(Одигітрія)«Богородиця Одигітрія» — Одигітрія- буквально перекладається як "порятунок або здоров'я" — назва візантійської ікони датованої зламом XV—XVI століть, що розташована в. Межиріцькому монастирі на Волині