З історії…Чума відома з давнини. В VI ст у Візантійській імперії чума тривала 50 літ і забрала 100 млн чоловік. В літописах середніх віків описані страшні картини панування чуми: “Города и селения опустошались. Всюду был запах трупов, жизнь замирала, на площадях и улицах можно было увидеть только могильщиков”. В VI ст від чуми в Європі загинула 1/4 частина населення - 10 млн чоловік.
З історії…На початку XIX ст з развитком світової торгівлі стала розповсюджуватися холера. Остання із 6 світових епідемій тривала з 1902 по 1926 рік. Станом на 2017 рік хвороба спричинює до 2,9 млн випадків щорічно, гине до 95 тисяч людей. Чому найстрашніші хвороби і довготривалі епідемії були небезпечні для одних людей і проходили без особливих наслідків для інших?
Засновники імунологіїЕдвард Дженер 1749-1823 Англійський лікар, який першим винайшов і застосував щеплення коров'ячої віспи людям від натуральної віспи, що була тривалий час (VI—XVIII ст.) найбільшою причиною смертності в людській популяції серед усіх інфекційних хвороб. За часів Дженнера натуральна віспа знищила близько 10 % британського населення, а у містах забирала життя 20 %, тому що там легше поширювалася. У 1796 році Дженнер відкрив і експериментально підтвердив, що щеплення коров'ячої віспи створює у людини імунітет від натуральної віспи. Луї Пастер 1822-1895 Французький вчений Луї Пастер, будучи хіміком за освітою, все своє життя присвятив вивченню і дослідженню мікроорганізмів, а також займався розробкою методів боротьби із захворюваннями. Також великі заслуги мікробіолога в сфері вивчення сказу і сибірської виразки. Він запропонував свою систему боротьби зі збудниками недуги, створивши вакцину. Луї Пастер вважається засновником вакцинопрофілактики. І в цій сфері він досяг успіху, давши тим самим поштовх до майбутнім відкриттям інших дослідників.
Ілля Ілліч Мечніков 1845-1916 Пауль Ерліх 1854-1915 Український та французький науковець, один з основоположників порівняльної палентології, еволюційної ембріолоії, імунології і мікробіології. Вагомий внесок зробив у дослідження природного захисту організму від інфекцій, основоположник теорії імунітету. Ним розроблено фагоцитарну теорію імунітету, яка пояснює складну роботу системи імунного захисту організму. Учений увів поняття «фагоцити»Німецький науковець. Лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1908 року (разом з І. Мечниковим). Відомий роботами в галузях гематології, імунології та хімієтерапії. Ерліх передбачив автоімунітет -- здатність імунної системи розпізнавати й атакувати клітини власного організму
Український мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН (1928–1929 роки), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві. Фахівець у галузі мікробіології й епідеміології, доктор медицини, почесний академік АН СРСР (1940), академік АМН СРСР (1945). У 1886 разом з І. Мечниковим організував в Одесі першу бактеріологічну станцію. Микола Федорович Гамалія 1859-1949 Данило Кирилович Заболотний 1866-1929
Імунна система – сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі.Імунна система людини складається з: Центральна Периферична. Кістковий мозок Мигдалики. Тимус Лімфатичні вузли Селезінка Апендикс
Стисла характеристика{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва ФункціїКістковий мозок. Кровотворний орган, розвиток лейкоцитів. Мигдалики Знищують мікроорганізми, утворюють антитіла і В-лімфоцити. Тимус Диференціація Т-лімфоцитів. Лімфатичні вузли. Збагачують лімфу лімфоцитами і позбавляють сторонніх часток. Селезінка Видаляє застарілі форменні елементи крові, виробляє антитіла, захоплює та знищує віруси, бактерії. Апендикс Захищає кишечник від інфекції та онкологічних захворювань, спеціалізація В-лімфоцитів. Пеєрові бляшкиневеликі лімфатичні вузлики, поодиноко розсіяні в стінці та по всій довжині тонкої кишки, крім дванадцятипалої, в яких проходять антиген-залежну спеціалізацію B-лімфоцити
Антигени — це молекули білків чи полісахаридів, здатні спричиняти імунну відповідь, що виявляється в утворенні антитіл. Антитіла — це білкові молекули, що утворюються в організмі у відповідь на дію антигенів і мають властивість вступати з ними у взаємодію. Взаємодія антигена й антитіла може завершуватися: Спосіб антитіла можуть зумовлювати аглютинацію (злипання у грудочки) мікроорганізмів. Спосіб можуть сприяти руйнуванню антигенів або випадінню їх в осад.
Імунітет. Сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами.Імунітет - здатність організму розпізнавати чужорідний матеріал та мобілізувати клітини й речовини на швидке його видалення.
Імунізація -- це відповідь на інфекційну загрозу. ВАКЦИНИ — імунобіологічні препарати з бактерій, вірусів або продуктів їх життєдіяльності, які застосовуються для активної імунізації людей і тварин з метою специфічної профілактики та лікування захворювань. СИРОВАТКА — біологічний препарат антитіл, що виробляється з крові тварин, які вже мають або яким штучно виробили імунітет до захворювання. Сироватка містить антитіла проти певних антигенів збудника, її готують з плазми крові імунізованих тварин.
Імунітет Клітинний Специфічний. Незрілі лімфоцити з кісткового мозку мігрують у тимус, де вони дозрівають, “навчаються ” розпізнавати чужеродні тіла і перетворюються у Т-лімфоцити. Знищують чужорідні білки-антигени. Без імунізації, власними силами, без антитіл виконують лізис - знищення за допомогою розчинення клітинних мембран - "мішеней". Забезпечують протипухлинний і противірусний бар'єр та трансплантаційний імунітет. Пригнічують можливість В-лімфоцитів продукувати антитіла«Помічники» розпізнають антиген і посилюють утворення антитіл В- лімфоцитами
СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), яке пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання. Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується цією хворобою.
Джерелом інфекції є безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе лише при статевому контакті з інфікованим чи при кровообміні з ним. Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина зовсім не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується аж до 6 відсотків.