Презентація "Індія в Ранньому середньовіччі"

Індія в ранньому середньовіччі

Індійське суспільство доби Раннього середньовіччяІндійське суспільство ще в стародавні часи поділялося на чотири суспільні стани — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) управляли та воювали, а нижчі (вайш’ї та шудри) — працювали на полях і в майстернях. Поступово в цьому поділі відбулися зміни. У варнах формувалися групи людей (касти) за професіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, учителі тощо, серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. До X ст. кількість каст в Індії зросла до декількох тисяч. Кожна з них мала особливі знаки, прикраси, правила поведінки тощо. Як і варни, касти поділялися на нижчі й вищі. Тільки представники вищих каст могли читати та слухати священні тексти. За межами всіх каст перебували «недоторкані», або даліти, які виконували брудні роботи. Вони вважалися «ритуально нечистими», і спілкування з ними оскверняло представників усіх каст.

Представники різних каст об’єднувалися в громади, які становили основу індійського суспільства. Майже всі питання громада вирішувала самостійно: обирала раду, суддів, збирала податки, виділяла людей для громадських робіт. За порушення правил життя в громаді було передбачено покарання, найсуворішим із яких було вигнання. Населення Індії вірило в переселення душ після смерті. Якщо людина за життя суворо дотримувалася кастових традицій, то в наступному житті вона могла народитися у вищій касті. Якщо людина відступала від традицій, то перероджувалася в нижчій касті або у вигляді тварини, рослини, каміння тощо.

Становище жінки в індійському суспільствіСтановище жінок в індійському суспільстві визначалося релігійними текстами, які містили норми права й моралі. Вони захищали права жінок на отримання спадку і володіння майном. Проте при цьому жінка впродовж усього життя перебувала під опікою батька, а після одруження — чоловіка. Жінка обов’язково мала бути у шлюбі. Традиції давати посаг різнилися залежно від касти, до якої належала жінка. У вищих кастах його давала родина нареченої, а в нижчих — родина нареченого. Жінці дозволяли розлучитися, якщо чоловік вчинив зраду, став самітником, зник безвісти або його вигнали з громади. В інших випадках розлучення відбувалося лише за взаємною згодою сторін. Повторний шлюб не забороняли, але ставлення до нього було негативним.

Індія у «раджпутський період»Наприкінці VI ст. відома вам держава Гуптів в Індії припинила своє існування. Добу VII—XII ст. в історії країни називають «раджпутським періодом». За повідомленнями тогочасних китайських джерел, у VII ст. в Північній Індії існувало близько 70 окремих князівств, які постійно воювали між собою. Правителі князівств мали титул раджів. Вони видавали закони, встановлювали податки, очолювали війська, здійснювали судочинство. Заможність раджів дозволяла їм зводити пишні споруди. Наприклад, правителі держави Чола в IX ст. збудували храм Брахадісвара. У цей час у складі варни кшатріїв сформувалася каста раджпутів («синів раджів»), відомих своєю хоробрістю і войовничістю. Навіть найбідніші раджпути не мали права братися за плуг (обробляти землю могли тільки представники інших каст). Гідними заняттями для них вважалися лише полювання та війна.

У VII—IX ст. відбулося декілька спроб об’єднати князівства Північної Індії в єдину державу. Проте після нетривалого періоду існування вона знову розпалася на окремі князівства, де правили раджпутські династії. У першій половині VIII ст. загони раджпутів захистили Індію від вторгнення арабських завойовників. На початку IX ст. араби ще раз спробували підкорити Індію, але зазнали поразки. У 736 р. раджпути заснували поселення, яке започаткувало сучасну столицю держави місто Делі.

Розвиток культури Індії в Ранньому середньовіччіУ VII ст. більшість нових центрів розвитку культури з’явилася в південній частині країни, оскільки північ постійно зазнавала вторгнень. У VII—VIII ст. розпочалася друга хвиля печерного будівництва храмових комплексів, присвячених богам індуїзму (найбільші храми Еллори та острова Елефант). У скелях вирубували дво- і триповерхові зали, галереї, тераси тощо. Їхні стіни прикрашали вирізьблені зображення божеств і героїв епосу. Зводили також і наземні храмові споруди. Таким є храм Кайласанатх в Еллорі, присвячений богу Шиві.

Індійські мислителі намагалися зрозуміти світобудову й створити її картину на основі індуїзму. Так, у цей час виник тантризм, який ототожнював світобудову з тілом людини. Вважають, що в «раджпутський період» індійська філософія вперше виокремилася в самостійну галузь знань. Її особливістю стала інтелектуальна терпимість. Індійські мудреці намагалися не спростовувати, а доповнювати один одного. Продовжували розвиватися математика, астрономія, медицина. Математики Брамагупта, Махавіра та Браскера вперше почали добувати квадратний і кубічний корені, розкрили значення понять «нуль», «нескінченність» тощо. У «раджпутський період» індійці започаткували напрям аюрведа, у якому чільне місце належало гігієні, правилам харчування та профілактиці хвороб. Успішно розвивалися також хірургія і ветеринарія. У літературі популярності набув жанр невеликих розповідей, пов’язаних єдиним сюжетом і героями. Найбільш відомою стала збірка «Гітопадеша» («Добре навчання»).

Домашнє завдання. Прочитати §9 Відповісти усно на питання. Опрацювати презентацію, виписавши основні дати та події, терміни та поняття. Виконати завдання за посиланням:https://learningapps.org/display?v=pctkfxrva25