Презентація "Індійський океан"

Загальна характеристика Індійського океану Виконала Якименко І.А.

Загальні дані Площа океану – 76,2 млн.км2. Максимальна глибина – 7729 м (Зондський жолоб). Середня глибина – 3897 м. Кількість морів – 11. Найбільші моря – Аравійське, Червоне. Найбільше затока – Бенгальська. Найбільші острови і групи островів – Мадагаскар, Шрі-Ланка. Найпотужніші течії – Південна Пасатна, Мусонна (теплі); Західних Вітрів, Сомалійська (холодні).

Географічне положення Індійський океан посідає третє місце за розмірами. Він більшою своєю частиною лежить в Південній півкулі. Має найменшу кількість мо-рів та островів в по-рівнянні з іншими океанами .

З історії дослідження Окремі знання про Ін-дійський океан були нагромаджені ще за 3 тис. років до нашої ери індійськими, єгипетськи-ми, фінікійськими мо-реплавцями. Європейці почали освоювати Індійський океан після відкриття Індії Васко да Гамою.

Першими дослідни-ками рельєфу дна Індійсь-кого океану були капітани суден, які прокладали телеграфні кабелі у середині ХІХ століття. Упродовж першої по-ловини ХХ ст. Завдяки дослідженням німецьких, датських, британських та інших вчених був відкри-тий найглибший жолоб Індійського океану – Зондський.

1960 року розпочала роботу Міжнародна індо-океанська експедиція, що тривала 6 років. У ній взяло участь понад 20 країн. Учені завершили дослідження серединно-океанічного океану, зав-дяки чому довели існу-вання у світовому океані єдиної системи середин-них хребтів.

Берегова лінія Береги на північному Заході і Сході корінні, на північному Сході і Заході переважно наносні. Берегова лінія порізана слабо, за винятком північної частини Індійського океану. Тут розташовані майже всі моря і крупні затоки (Аденський, Оманський, Бенгальський). У південній частині знаходяться затока Карпентарія, Велика Австралійська затока і затоки Спенсер, Сент-Вінсент та інші. Бенгальська затока Велика Австралійська затока

Острови Островів порівняно мало. Найбільш великі з них мате-рикового походження і зна-ходяться поблизу берегів: Мадагаскар, Шрі-Ланка, Сокотра. У відкритій частині океану зустрічаються вулканічні остро-ви - Маскаренські, Крозе, Принс-Едуард та інші. У тропічних широтах на вулканічних конусах розташо-вуються коралові острови - Мальдівські, Лаккадівські, Чагос, Кокосові, більшість Андаманських та інші. Мадагаскар Шрі-Ланка Мальдівські о-ви

Тектонічна будова Індійський океан утво-рився в результаті розколу давнього материка Гондва-на на окремі частини. Він знаходиться в межах трьох літосферних плит – Індо-Австралійської, Африкансь-кої та Антарктичної. Се-рединно-океанічні хребти Аравійсько-індійський, За-хідно-індійський та Австра-ло-Антарктичний – є ме-жами між цими плитами.

Рельєф дна Уздовж берегів простя-гається вузька (до 100 км.) материкова мілина (шельф), зовнішній край якої має глибину 50-200 м (лише у Антарктиди і північно-західної Австралії до 300-500 м). Материковий схил є крутий (до 10-30°) уступ, місцями розчлено-ваний підводними долинами річок Інд, Ганг і інших.

Система серединно - океанічних хребтів У межах Індійського океану вздовж берегів материків простягаються їх підводні континентальні околиці, в межах яких континентальна кора межує з океанічною. В ложі Інд. океану виділяється система серединно-океаніч. хребтів (Аравійсько-Індійський, Західно-Індійський, Африкансько - Антарктичний, Центральноіндійський, Австрало-Антарктичний), яка в районі Аденської зат. і Червоного м, з’єднується з внутрішньоконти-нентальними системами рифтів. Широко представлені на ложі океану вулкани (р. Бардіна, р. Щербакова, р. Олена та інші), які місцями утворюють крупні масиви (на північ від Мадагаскару) і ланцюги (на схід від Кокосових островів).

Розколини серединно-океанічного хребта У північній частині серединно-океанічного хребта існує рифт, розчленований глибокими поперечними роз-колинами. Зона розколин серединно-океанічного хребта Індійського океану є “живою” ділянкою земної кори. Про це свідчать наявність тут гарячих джерел і часті землетруси.

Глибоководні улоговини та акумулятивні рівнини Серединно-Індійський хребет розділяє ложе океану на три сегменти, в межах яких розташовані бл. 20 глибоководних улоговин. У півн.-сх. секторі розташовані улоговини: Оманська, Аравійська, Центральна, Кокосова, Півн.-Австралійська, Західно-Австралійська, Натураліста, Півд.-Австралійська; в зах. секторі - Сомалійська, Амірантська, Маскаренська, Мадагас-карська, Коморська, Мозамбікська і Агульяс; в приантарктич. секторі - Крозе, Африкансько-Антарктична, Австрало-Антарктична. На півні величезні простори займають акумулятивні рівнини, формування яких пов'язане з надходженням на дно великої кількості осадового матеріалу, що виноситься ріками з Азіатського материка.

Характеристика осадів Вздовж континентів по периферії океанів розвинені теригенні осади. У пелагіалі океану на глибині менше 4000 м майже повсюдно поширені карбонатні фора-мініферові і кокколітові мули. На більших глибинах у високопродуктивних еква-торіальних і антарктич. зонах вони змінюються крем'янис-тими (діатомовими і радіо-лярієво-діатомовими) мулами, а в низькопродуктивних (аридних) - червоними гли-боководними глинами.

Висновки Індійський океан посідає третє місце за розмірами. Своєю більшою частиною лежить в Південній півкулі. Дослідження океану продовжується і в наш час. Берегова лінія порізана слабо, за винятком північної частини. Островів порівняно мало. Він знаходиться в межах трьох літосферних плит – Індо-Австралійської, Африканської та Антарктичної. В ложі Інд. океану виділяється система серединно-океанічних хребтів. Серединно-Індійський хребет розділяє ложе океану на три сегменти, в межах яких розташовані бл. 20 глибоководних улоговин. Донні осідання Індійського океану представлені теригенними осадами, крем'янистими мулами, червоними глибоководними глинами.