Презентація. Інтегрований урок з історії України, всесвітньої історії, правознавства. "Господарське життя на українських землях в ХVІ столітті".

ХГРОИССПТООДФАОРРСКТОВЛОУМБ

Великі географічні відкриття. Революція цін. Знецінення золота. Кріпацтво. Фільварок. Збільшення виробництва зерна на продаж. Високі ціни на продукти харчування

План уроку:1. Фільваркове господарство2. Міста. Цехи.3. Магдебурзьке право

Фільварок – багатогалузевий господарський комплекс, що ґрунтувався на щотижневій праці кріпаків і був зорієнтований на продаж товарів на ринку Причини поширення. Наслідки поширення. Великі географічні відкриття к. ХV – поч. ХVІ ст. зумовили:зростання попиту в Європі на зерно;загальне пожвавлення господарської діяльності. Селянські наділи занепали;поширилось кріпацтво;через наступ фільварків на селянські землі скорочувались наділи селян;зріс експорт продуктів, передусім хліба, до Західної Європи.

Магістрат –____________________, який обирали заможні міщани. Засідав у ______. Складався з двох колегій, членів яких обирали довічно.___ – суд у кримінальних справах, членами якого були засідателі - ______.____ - __________________, членами якого були райці._____ очолював війт, якого обирали тільки із шляхтичів, часом він передавав посаду у спадок._____, якого обирали почергово з райців на квартал для керівництва діяльністю ради.

Магістрат – орган місцевого самоврядування, який обирали заможні міщани. Засідав у ратуші. Складався з двох колегій, членів яких обирали довічно. Лава – суд у кримінальних справах, членами якого були засідателі - лавники. Рада – адміністративний орган і суд у цивільних справах, членами якого були райці. Лаву очолював війт, якого обирали тільки із шляхтичів, часом він передавав посаду у спадок. Бурмистр, якого обирали почергово з райців на квартал для керівництва діяльністю ради.

Із Жалуваної грамоти польського короля Сигізмунда І про підтвердження місту Володимиру магдебурзького права (1509 р.)Із Жалуваної грамоти польського короля Сигізмунда І про підтвердження місту Володимиру магдебурзького права (1509 р.)Сповіщаємо цим нашим листом усім <…> кому потреба буде про це знати. Били нам чолом: війт, бурмистри, радники і всі міщани нашого міста Володимира, поклали перед нами три листи, на пергаменті писані, отця нашого, славної пам’яті Жигмонта, його милості короля. Одним листом його королівська милість <…> благоволив підтвердити їм право магдебурзьке, що мають вони за магдебурзьким правом між собою судитися і радитися, а старости володимирські та інші урядовці в те їхнє магдебурзьке право вступатися не повинні і не мають права перебирати з них на себе право судити їх. <…> І били нам чолом, щоб ми їм відповідно до цих привілеїв отця нашого і дядька це право підтвердили нашим привілеєм. То ми, вислухавши ті привілеї отця і брата нашого, у цьому їм ласку нашу вчинили. І те магдебурзьке право ми підтверджуємо цим нашим привілеєм: мають вони тепер на підставі того свого права судитися і радитися відповідно до звичаю положень магдебурзького права, як і по інших містах наших.

Із Литовського статуту про закріпачення селян (1588 р.)Із Литовського статуту про закріпачення селян (1588 р.)Якби якийсь вотчиний підданий або селянин пішов від котрогось боярина і за п’ять чи шість миль жив, не переходячи до іншого [боярина], і той, від якого піде, не шукав би того підданого або селянина десять років, — і надалі йому до нього нема діла. А коли б такий вотчиний підданий або селянин, відійшовши від свого боярина, за десять чи кільканадцять миль жив, — і тому боярину, чий він був, до двадцяти років його шукати вільно; а понад двадцяти років якби не шукав — і надалі до нього нема діла. А якби ж той боярин, від якого піде підданий або селянин, знову прийшов жити поблизу маєтку того свого колишнього боярина, хоча, проживши чи не проживши двадцять років, — і тому боярину, чий він буде, вільно йому через суд його повернути, аби тільки не замешкав часу давності, як він прийде ближче жити. А двірська челядь і полонянки та їх діти з років не виходять. [Литовский статут (в московском переводе-редакции). — Юрьев, 1916. — С. 12. — Гл. 12. — С. 354]

Із Литовського статуту про феодальне землеволодіння (1588 р.)Із Литовського статуту про феодальне землеволодіння (1588 р.)Хочемо і постановляємо, щоб усі піддані наші, як духовні, так і світські, князі й бояри і вся шляхта, які маєтки свої батьківські, куплені і яким-небудь звичаєм нажиті за прародителів наших славної пам’яті їх милостей королів і великих князів литовських, а також і за нашого щасливого [володіння] держали і володіли, щоб їм такі маєтки вічно від нинішнього часу і в прийдешні часи держати і володіти, і їм самим, і потомкам, тобто їх родові; хоч би і листів, тобто грамот і кріпосних документів ніяких не було, як вище в цій же статті у другій главі, про це досить є описано. [Хрестоматія з історії Української РСР // За ред. І. О. Гуржія. — К., 1959. — Т. 1. — С. 125—126] 

ХІІІ ст. Зі статуту паризьких виробників олов’яного посуду1. Кожен, хто хоче бути в Парижі виробником олов’яного посуду, може вільно ним бути, аби тільки добре й чесно працював, і може він мати стільки підмайстрів і учнів, скільки схоче.2. Ніхто з виробників олов’яного посуду не може працювати вночі або у святкові дні, коли все місто святкує; а хто так учинить, зобов’язаний заплатити королю 5 су штрафу, оскільки нічне освітлення недостатнє для того, щоб він міг добре й чесно виконувати своє ремесло.3. Виробник олов’яного посуду по праву повинен створювати всілякі вироби свого ремесла лише з доброякісного сплаву, як справа цього вимагає; якщо ж робить інакше, втрачає виріб і сплачує королю штраф.4. Ніхто не може і не повинен продавати старі олов’яні вироби як нові; а коли хто так учинить, винен королю 5 су штрафу.

 XV ст. Зі статуту любецьких золотарів ... Хто хоче посісти становище самостійного майстра в цеху, повинен [крім виконання багатьох інших вимог] зробити такі речі: золотий перстень ажурної роботи, англійське зап’ястя, зап’ястя, що дарується при заручинах, гравійоване і почорнене, і кільце для рукоятки кинджала. Ці речі він повинен подати старшинам і найстарішим  членам цеху...

Статут Львівського цеху музикантів (16 ст.):«... А спершу ми, музиканти італійської музики – інструменталісти й вокалісти, зобов’язуємось грати і співати без винагороди рорати (roraty) протягом усього адвенту, wotwy, всі міські solenne, reguem suchodniowe за панів райців і в октаву, а через октаву в костелі...» «... Акти і тріумфи публічні, такі, як в’їзди паперські, вибори, коронації, хрестини, перемоги короля і тому подібні громадські святкування, в кінці об’язуємо три рази на рік – на Різдво, Великдень і Зелені свята грати на шаламаях у ратуші, коли пани райці йтимуть з костьола додому після великої служби Божої»«Коли біля якогось з костьолів відбувається процесія з Божими дарами, старші брати мають призначити певних музикантів для відправи слави Божої. Хто з призначених музикантів не з’явиться туди зі своїм інструментом або запізниться – каратиметься тюрмою і внесенням півфунта воску»

Найголовніше в житті людини – зберегти свою людську гідність всупереч усьому. Тому що людина без гідності – неповноцінна людина, а народ без гідності – це вже не народ.