Презентація-подорож 8 Запорозьких Січей

Робота вчителя історії ЗЗОШ“ОСНОВА” Журавльової Олександри Миколаївни Запоріжжя

Презентація використовується на уроках історії рідного краю у 8 класі.

Підготовка до експедиції почалась з вивчення літератури, консультацій з фахівцями-істориками, планування маршрута, який мав проходити трьома областями України – Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської (загалом -380 км). Ми звернулися за консультацією до фахівців Національного заповідника «Хортиця». Нашими консультантами були: Лисенко Тетяна Миколаївна – заступник генерального директора Національного заповідника «Хортиця» з наукової роботи , Жуковський Мирослав Петрович - заступник директора краєзнавчого музея м.Нікополь Дніпропетровської області, кандідат історичних наук, Бакуров Костянтин Дмитрович – директор краєзнавчого музея м.Марганець,кандідат історичних наук.

:

За свідченням Д.Яворницького, існували 8 січей: Хортицька Базавлуцька Томаківська Микитинська Чортомлицька Олешківська Кам'янська Нова (Підпільненська)

с.Покровьке(Нікопольський р-н),

— укріплення запорозьких козаків на острові Томаківці на Дніпрі поблизу сучасного міста Марганця, ймовірно з 1540 до 1593 року, коли її зруйВеликого Лугу. Січовики брали нували татари. Томаківська Січ найраніша з відомих січей активну участь у найбільшому в Україні повстанні 1591—1593 років під проводом Криштофа Косинського. Після зруйнування січі татарами козаки переселилися на острів Базавлук і там заснували Базавлуцьку Січ. У 50-х роках ХХ століття більша частина острова Томаківка була затоплена водами Каховського водосховища, а на незатопленій частині острова встановлено пам'ятний камінь.

— адміністративний і військовий центр запорозького козацтва у 1638—1652 роках. Розташовувалася на Микитиному Розі, біля стародавньої переправи через Дніпро (поблизу сучасного міста Нікополя). Перенесена сюди польським урядом після придушення козацько-селянських повстань 1637—1638 років зі встановленням польської залоги. Микитинська Січ була початковим вогнищем Визвольної війни: тут Богдана Хмельницького обрали гетьманом, звідси 22 квітня 1648 року він на чолі козацького загону вирушив проти поляків. У 1652 році запорожці перенесли свою Січ з Микитиного Рогу на ріку Чортомлик, улаштувавши там Чортомлицьку Січ.причина перенесення Січі з Микитиного Рогу в гирло Чортомлика - Стратегічні недоліки(висока місцевість і з трьох боків майже зовсім відкрита). У 30-х роках XIX століття під час великої весняної повені місце Микитинської Січі було відрізане від берега і знесене вниз за течією Дніпра.

Січовий вал

Зустріч з заступником директора Нікопольського краєзнавчого музея, кандидатом історичниї наук,автором багатьох робіт з історії Запорізьких Січей

Чортомлицька Січ(також Базавлуцька або Стара Січ) — осередок Запорізької Січі з кінця 16 століття, що знаходився на острові Чортомлик або Базавлук при впадінні в Дніпро приток: Чортомлик, Підпільна і Скарбна (тепер біля села Капулівки Нікопольського району). Січ була заснована 1593 року, після зруйнування татарами Томаківської Січі, і проіснувала до 25 травня 1709 року, коли її зруйнувало російське військо порядком репресії за підтримку запорожцями на чолі з Костем Гордієнком самостійницької політики гетьмана Івана Мазепи. Після 1709 року запорожці намагалися відновити Січ на річці Кам'янці, але при ворожому наставленні Петра І відступили на територію Кримського ханства і 1711 року заснували Олешківську Січ.

Базавлуцька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1593—1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Місцевість навколо Базавлуцької Січі була вкрита лісом, поросла високою травою та очеретом, перетиналась безліччю річок, лиманів та озер, що утруднювало дії татарської кінноти, а турецькі галери легко знищувались козаками в лабіринтах річок і протоків. Укріплювалась січ валом, палями, вежами з встановленими на них гарматами. В центрі Базавлуцької Січі розміщувався майдан. Поблизу майдану стояли церква, будинок кошового, козацькі курені і пушкарня. На початку на січі були курені зі стінками, сплетеними з лози і накритими від дощу кінськими шкірами. Звідси організовувалися найбільші й найважливіші морські походи запорожців, в тому числі під проводом Петра Сагайдачного та Михайла Дорошенка.

— адміністративний і військовий центр запорозького козацтва у 1709—1711 роках та 1728—1734 роках. Розташовувалася в гирлі річки Кам'янка на правому березі Дніпра (нині село Республіканець Бериславського району Херсонської області). Заснована після зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі. Після тимчасового перебування Січі у володінні Кримського ханства відроджується біля міста Олешки (1711—1728 роки). У 1734 році запорожці переселилися з Кам'янської Січі на р.Підпільну

У травні 1728 року в Олешківській Січі виникло повстання. Козаки скинули кошового отамана Костя Гордієнка й рушили вверх по Дніпру. Олешківська Січ проіснувала до 1734 р, коли козаки переселилися з турецьких володінь в українські землі і заснували Нову Січ.

Вілінов Ю.А. «На шляхах від порогів до синіх морів» - «Творча група «Майстер», Запоріжжя, 2005 Голобуцький В.А. «Запорозьке козацтво», Київ, 1994 Мицик Ю.А. «Запорозька Січ»//Тої слави козацької повік не забудем – Дніпропетровськ, 1989 Новицкий Я.П. «Народная память о Запорожье. Предания и рассказы собранные в Екатеринославщине – 1875-1905 гг.» - Рига, 1990 Науково-краєзнавча експедиція «Олешківській Січі – 300 років: історичні та сучасні інтерпретації», присвячена 300-річчю від заснування Олешківської Січі 2011 р. Олійник О.Л. «Запорозький зимівник часів Нової Січі (1734-1775)» - «Дике Поле», Запоріжжя, 2005 Чайковський А.Я. «Запорізька Січ» - «Чумацький шлях», Тернопіль, 1991