Презентація "Історія бального танцю"

Історія зародження та розвиток бального танцю Підготувала керівник гуртка Народного ансамблю бального танцю “Веселка” Палацу дітей та юнацтва Жосан Я.Г.

ЄВРОПЕЙСЬКА ПРОГРАМА Європейські танці (Стандарт):  Повільний вальс  Танго  Віденський вальс  Повільний фокстрот  Квік степ (Швидкий фокстрот) 

Латино-американська програма Латиноамериканські танці (Латіна):  Самба  Ча ча ча  Румба  Пасодобль  Джайв 

Повільний вальс Історія Вальсу починалася приблизно в 1770-их роках. Вальс утворився від танців декількох різних народів в Європі, але його головним попередником був танець «Matenick». Трохи змінившись, назвавшись «Furiant», цей танець виконувався в програмі сільських фестивалів в Чеській республіці. Французький танець «Walt», і австрійський «Lindler» є найбільш схожими на сучасний Вальс серед його попередників. Вальс став популярним на початку 19-го сторіччя у Відні, а звідти він поширювався по всьому світу. Такім чином, з'явився англійський вальс, угорський Вальс, і Вальс-Мазурка. З Вальсом не можна конкурувати в його тривалій історичній популярності. Музична форма Вальсу отримала свій розвиток протягом 1920-их років, внаслідок цього з'явилися: Бостонський Вальс і Повільний Вальс. Ці танці були попередниками сучасного Вальсу, який тепер виповнюється на змаганнях. 

Танго Хореографічні джерела Танго - аргентинські і іспанські народні танці. У 19-му сторіччі, Танго широко поширився в Південній Америці, а в Європі вперше з'явився на початку 20-ого століття. Відомий французький хореограф і постановник Каміль де Ріналь удосконалював танець, роблячи його більш простим. Так він створив танець Танго, який ми знаємо і по сей день. Цей танець не був популярним у всьому світі, так як Римський папа заборонив його, поставивши клеймо «непристойний». Після його первинного успіху в Парижі в 1909, Танго поширився по всій Європі і знайшов найвищу популярність у період між 1910-1915 роками. Він вийшов з моди з 1930-их по 60-ті, але в даний час Танго відродив колишню популярність. Сміливість і рішення, раптові паузи, несподівані пози і зміни напрямків, це і є характер справжнього Танго. 

Віденський вальс Флекер - одне з рухів Віденського Вальсу, яке виконується на сучасних змаганнях. Цей рух запозичений у народних танців Австрії та Німеччини. Протягом декількох сторіч пари танцювали, обертаючись на одному місці, перебуваючи дуже близько один до одного. В кінці 18-го і початку 19-го століття ці танці, кочували від міста до міста. Замість того, щоб танцювати в тавернах, пари перемістилися в великі танцювальні зали Відня. Стрибання та штампування були перетворені в гладке ковзання по просторим і наполірованним майданчикам. Темп музики був збільшений до 60-70-ти ударів в хвилину (в даний час зазвичай 60 ударів на хвилину). Музика віденського Вальсу витончена і сповнена Пристрасті. Творці цих чарівних мелодій були Strauss, батько з сином, Legar, Waldteifel та інші великі композитори, такі як: Schubert, Chopin, Berlios, Tchaikovsky, Sibelius, Weber, Ravel. 

ФОКСТРОТ Фокстрот з'явився в Європі на початку 20-ого століття і досяг піку своєї популярності в 20-их. Такий швидкий ріст відбувся з вини талановитих американських танцюристів Вернона і Ірен Касл. За ці роки з'явилося кілька варіантів Фокстроту, найпопулярніші з них, це повільний фокстрот і квікстеп. Повільний Фокстрот характеризується довгими лініями, безперервними і швидкими прогресивними рухами. Це передбачає сохраняющуюся силу і політ. Танець досить складний, оскільки вимагає балансу та постійного контролю протягом кожного руху. Щоб виконувати це граціозно,танцюристам, особливо партнеркам, необхідні постійні тренування. Повільний Фокстрот вимагає значного простору і не можебути виконаний, якщо танцзал переповнений. 

Квікстеп Квікстеп (англ. Quickstep – швидкий фокстрот). Якщо термін “фокстрот” образний і в буквальному перекладі означає “крок лисиці”, то термін “квікстеп” точніший, тобто “швидкий крок”. Дійсно, йдеться мова про танець, який відповідно до його живого ритму вимагає від виконавця легкості, рухливості. Багатий варіаціями квікстеп прийнято вважати “малою граматикою” стандартних танців. Рух швидкий, легкий, повітряний, стрімкий, швидкісний. Музичний розмір: 4/4. Тактів в хвилину: 50. Акцент: на 1 і 3 удари. Змагання: 1,5 – 2 хвилини. Підйом і зниження: починається підйом в кінці 1 продовжується протягом 2 і 3, верх/низ в кінці 4.

Самба Са́мба — бразильський танець, один з п’яти танців латиноамериканської програми бальних танців. Музика самби має характерний ритм, що створюється барабанами і маракамі, зазвичай має 50-52 такти в хвилину (розмір 2/4). 

Ча – ча - ча Ча-ча-ча (ісп. cha cha cha) — музичний стиль і танець Куби, що набув також широкого поширення в латиноамериканських країнах Карибського басейну, а також в латиноамериканських общинах США, де переважають вихідці з цих країн. Ча-ча-ча виник в процесі еволюції і експериментів кубинського композитора Енріке Хорріна (Enrique Jorrin, 1926-1987) з Дансоном, в 50-х роках 20 століть. Виконується на змаганнях, починаючи з Hobby класу. Музичний розмір 4/4, темп – 30 тактів в хвилину. Це також один з п’яти танців латиноамериканської програми бальних танців.

Румба Румба — парний кубинський танець африканського походження. Серед усіх бальних танців румба характеризується найбільш глибоким Емоційним змістом. У ході своєї еволюції румба набула багатьох ознак, характерних для блюзу. Існує несправедлива думка, що «румба — танець кохання». Слід підкреслити, що насправді румба, швидше, танець нещасного кохання, танець самотності. Нечисленні сучасні музичні оформлення румби, написані в мажорі, мають свою родзинку, але не залишають такого глибокого враження.

Пасодобль Пасодобль (ісп. Paso Doble — «два кроки») — іспанський танець, що імітує кориду. Перша назва танцю — «один іспанський крок» («Spanish One Step»), оскільки кроки робляться на кожен рахунок. Пасодобль був одним з багатьох іспанських народних танців, пов’язаних з різними аспектами іспанського життя. Частково пасодобль заснований на бою биків. Партнер змальовує тореро, а партнерка — його плащ (мулета), іноді — другого тореро, і зовсім рідко — бика, як правило, враженого фінальним ударом. Характер музики відповідає процесії Перед коридою. Основна відмінність пасодобля від інших танців — це позиція корпусу з високо піднятими грудьми, широкі і опущені плечі, жорстко фіксована голова, в деяких рухах нахилена вперед і вниз. Це єдиний танець, в якому для надання додаткового акценту використовуються удари каблуками по паркету.

Джайв Джайв (англ. jive) — танець афро-американського походження, що з’явився в США на початку 1940-х. Джайв є різновидом свінгу з швидкими і вільними рухами. Сучасний джайв сильно відрізняється від свінгу манерою, хоча в ньому часто використовують ті ж фігури і рухи. У бальних танцях джайв — один з п’яти танців латиноамериканської програми. Музичний розмір 4/4, темп — 44 такти в хвилину.