Презентація Історія розвитку волейболу

Історія розвитку волейболу. Підготував: Черненко Віктор Володимировичучитель фізичної культури. Балаклійський ліцей №3

Винахідником волейболу вважають Вільяма Джона Моргана, викладача фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн (YMCA) в місті Голіок (штат Массачусетс, США). 9 лютого 1895 року в спортивному залі він підвісив тенісну сітку на висоті 197 см і його учні, число яких на майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольний м'яч. Морган назвав нову гру «мінтонет»

Подальше поширення волейбол одержаву Японії, Китаї, на Філіппінах. У Європі у волейбол уперше стали грати в Чехословаччині (1907).

У 1897 році були прописані перші правила гри в волейбол. Кількість гравців було будь-яким, торкатися м’яча можна було скільки завгодно раз, аби він не торкався площадки. Очко можна було заробити тільки на своїй подачі, а невдала спроба подати приводила до повторної подачі. Розмір майданчика становив 25 x 50 футів, висота сітки 6,5 фути, м’яч в діаметрі 25-27 дюймів і вагою 340 г. Гра в партії йшла до 21 очка. Перший волейбольний м’яч

Основні правила, які використовуються зараз, сформувалися в період з 1915 по 1925 рр. Були затверджені сучасні розміри майданчика і м’яча, висота сітки для чоловічих і жіночих змагань, визначено одночасне перебування на майданчику 6 гравців, дозволено тільки 3 торкання м’яча. Відмінностями від сучасного волейболу було те, що партія йшла до 15 очок, які зараховувалися при виграші тільки на своїй подачі. В Азії в той час волейбол проходив за своїми, відмінним від усього світу правилами.

Перші загальнонаціональні змагання були проведені в 1922 році в Брукліні. Спортивна волейбольний організація вперше була створена в Чехословаччині у вигляді Союзу і волейболу. Трохи пізніше з’являються національні волейбольні федерації в Болгарії, США, СРСР, Японії. Основні технічні прийоми (атакуючі і обманні удари, подача, передача, груповий і одиночний блок) і тактика гри формувалися методом проб і помилок.

У 1947 утворена Міжнародна федерація волейболу (ФІВБ), що поєднує 110 країн (на 1 січня 1971). Офіційними змаганнями ФІВБ для жінок і чоловіків є першості світу (з 1949), континентів, у тому числі Європи, - з 1948, а також змагання на Кубок світу - для національних команд (з 1965) і Кубок Європи - для клубних команд (з 1961). З 1964 жіночі і чоловічі змагання з волейболу включені в програму Олімпійських ігор.

Найбільше поширення волейбол одержав у колишньому СРСР, Чехословаччині, Польщі, Японії, Мексиці, Бразилії. У СРСР перші правила гри затверджені в 1926. У 1932 створена Всесоюзна секція волейболу (нині Федерація волейболу СРСР). Перша офіційна першість СРСР проведена в 1933 серед збірних команд міст. З 1938 першість країни розігрується щорічно для клубних команд. Найбільших успіхів у цих змаганнях домагалися жіночі московські команди "Спартак", "Локомотив", "Динамо", ЦСКА і чоловічі команди "Спартак" (Москва і Ленінград), "Динамо" (Москва), ЦСКА, "Калев" (Таллін), "Буревісник" (Алма-Ата).

У 1948 Федерація волейболу СРСР вступила у ФІВБ. Радянські волейболісти - багаторазові переможці найбільших міжнародних змагань. Жіноча команда СРСР вигравала першість Європи в 1949, 1950, 1951, 1958, 1963, 1967 і першість світу в 1952, 1956, 1960, 1970; радянські волейболістки - переможці Олімпійських ігор у 1968. Чоловіча збірна СРСР - чемпіон Європи в 1950, 1951, 1967 і світу в 1949, 1952, 1960, 1962, переможець Олімпійських ігор у 1964

До України ця гра завітала 1925 року. У тодішньому Харкові мешкав професор В. Блях. Це був спортивний чоловік: якось у Москві він випадково потрапив на цю гру й не на жарт зацікавився таким дійством. Щось подібне вирішив організувати в Харкові. Професора підтримали його колеги, учні. За кілька днів у місті було зведено перші волейбольні майданчики. Почалися масові змагання, які, власне, і поклали початок розвитку волейболу в Україні.

У лютому 1926 року при Губернській раді фізкультури створюють організаційну групу з розповсюдження та розвитку цього виду спорту. Всеукраїнський спортивно-технічний комітет затвердив єдині правила. На той час у Харкові вже налічувалося близько ста команд. Створюються перші колективи в Дніпропетровську, Одесі, Києві.

1927 року в Харкові розіграно першість України. У змаганнях взяли участь колективи з 11 міст. Перемогу святкували дніпропетровці. Цей турнір, висловлюючись сучасною термінологією, став доброю перевіркою сил перед стартом Всесоюзної спартакіади, яка відбулася в серпні 1928-го. У фінальному матчі українці з рахунком 2:0 переграли господарів майданчика – москвичів. Таким чином, наші гравці стали першими тріумфаторами у всесоюзних змаганнях. Жіночий колектив посів друге місце.

Нерідко саме українці визначали перемогу збірної на будь-якому престижному міжнародному турнірі. Приміром, на Олімпійських іграх 1964 року харків’яни Юрій Венгеровський, Юрій Поярков, одесит Едуард Сибіряков у складі радянської команди здобули золоті медалі. На той час, до речі, Поярков був уже дворазовим чемпіоном світу, а Венгеровський і Сибіряков мали по одному такому титулу.

Зараз матчі проводяться до перемоги в трьох партіях (максимум – 5 партій) до 25 очок, причому 5 партія або тай-брейк ведуться до 15 очок. Кількість гравців однієї команди на майданчику становить 6 осіб, причому замість блокуючого після подачі на задню лінію виходить ліберо – приймаючий гравець. Кількість торкань м’яча в розіграші не повинно перевищувати 3 разів за винятком торкання на блоці. Розмір майданчика становить 18 х 9 м. Сучасний м’яч: вага – 260-280 г, а його діаметр 65-67 см. Сучасний зал волейболу

Дякую за увагу!