розселення. Аж поки не виникла писемність, люди зберігали пам’ять про минуле в усному слові: міфах, казках, переказах, легендах, піснях, загадках, прислів’ях та приказках. Усе це розмаїття уснорозмовних творів називають усною народною творчістю, або фольклором. Слово фольклор походить від англійського folk-lore, що означає «народна мудрість», «народні знання». Етнографія, або народознавство - історична наука, яка вивчає культуру й побут народів світу, їх походження та розселення. Людей, які професійно вивчаютьцю науку, називають етнографами й етнографинями.походженнярізних народів особливості побуту своєрідністькультура
Міф, або Міт (від грецького оповідь, розповідь) - стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, героїв, уявних істот. Слово «міф» уживається ще в одному значенні: ним називають щось вигадане, неіснуюче, фантастичне або й умисно неправдиве.
Увесь життєвий цикл селянина супроводжували обрядові пісні. Їх присвячували приходу весни, жнивам, збору врожаю, тощо. Пісня супроводжувала завжди: і коли було важко на серці, і в хвилини радості. Життєвий досвід і мудрість народу відображено у прислів’ях і приповідках (приказках). Співали на хрестинах, весіллях, голосили на похоронах.
Найціннішим надбанням усної народної творчості козацької доби були історичні пісні та думи. Думами називають уснопоетичні героїчні твори про важливі події та видатних діячів української історії, що напівпроспівувались-напівпромовлялися під музичний супровід на бандурі, кобзі чи лірі мандрівними співцями-кобзарями. Бандура