Розповідь про історію виникнення паперу та розвитку книг від написів первісних людей на стінах печер до сучасних електронних примірників. Історія рукописних видань та книгодрукування. Книги-сувеніри та книги-рекордсмени.
Глиняні дощечки прийшли на зміну печерному розпису. У прадавньому Вавилоні 5000 років тому з'явилися перші книжки. Їх сторінками були глиняні плитки. На глину гострими паличками наносили літери, що мали вигляд клинців. По закінченню роботи «сторінки» обпалювали на вогні. Щоб перенести одну глиняну «книгу», її власникові доводилося наймати носіїв!
Перший тваринний “папір” У ІІ ст. до нашої ери люди навчилися робити зручні і досить легкі книги з першого тваринного “паперу” — пергаменту (за назвою міста Пергам у Малій Азії). Шкури тварин мочили, старанно вишкрібали з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на спеціальні рами і сушили. Коли шкури висихали, їх знімали, і акуратно обрізували. Вичинка шкур Книга з пергаменту
Книги для багатих На пергаменті було легко і зручно писати, але такий «папір» коштував надто дорого. Адже для виготовлення однієї книги треба було забити не один десяток тварин! Обкладинки книг оздоблювали золотом, сріблом та дорогоцінним камінням. В Україні пергаментом користувалися ще порівняно недавно, 400 років тому. На ньому тогочасні правителі складали важливі документи.
Папірус – прадідусь сучасного паперу. У ранньому середньовіччі єгиптяни навчилися виробляти аркуші для письма з болотяної тростини папірусу, що сягала заввишки 5 метрів. Папірус Це була надзвичайно складна робота. Отриманий аркуш також називали папірусом. Він мав ніжний світло-бежевий колір і красиву сітчасту поверхню. Сторінка єгипетської книги
Скарбниці книг Виготовляючи книги, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово “бібліотека” означає приміщення, де зберігаються книги (“бібліо” – книга, “тека” – сховище). В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р. Давні єгиптяни називали їх “аптеками для душі”, тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним.