Презентація "Італія після Другої світової війни"

Італія. Дидактичний матеріал до уроків з всесвітньої історії

Італія вийшла з Першої світової війни сильно послабленою. Правлячі кола Італії не зуміли домогтися здійснення своїх територіальних вимог.Італія після Першої світової війни. Кириченко В. А.“Плоди війни”. Карикатура з італійської газети “Аванті!”. 1918 р .

Кириченко В. А.значні людські втрати (460 тис загиблих, поранено та скалічено близько 500 тис осіб, понад 1,5 млн полонених);значні матеріальні збитки, викликані військовими витратами;падіння промислового і сільськогосподарського виробництва;суттєве ростання державного боргу;розлад фінансової системи, посилення інфляції;загострення відносин з союзниками;територіальний конфлікт з сусідами;порушення традиційних зовнішньоторговельних зв'язків;загострення соціальних протиріч;піднесення робітничого руху. Наслідки Першої світової війни для ІталіїІталія після Першої світової війни

За умов, коли в результаті війни зазнали краху наймогутніші світові монархії, в Італії король утримався при владі. Проте йому довелося піти на серйозні поступки: повноваження короля були суттєво скорочені. У цілому вага монархії в політичному житті країни впала до критичної межі. Кириченко В. А. Віктор Еммануїл ІІІІталія після Першої світової війни

Настрої реваншу й ураженого національного самолюбства стали важливим чинником розвитку післявоєнного політичного життя в країні. Криза італійського парламентаризму. Кириченко В. А.

Кириченко В. А. Реванш – (фр. revanche — помста, відплата) — прагнення “помсти у відповідь” за уявлену або реальну несправедливість чи поразку. Криза італійського парламентаризму

Соціальна напруженість у суспільстві спричинила загострення боротьби між політичними партіями, які репрезентували інтереси різних верств населення. Криза італійського парламентаризму. Кириченко В. А.

Політичні партії з калейдоскопічною швидкістю змінювали одна одну при владі, але становище в країні погіршувалося. Парламент перетворювався в дискусійний клуб, нездатний запропонувати народу конкретні шляхи виходу з кризи. Криза італійського парламентаризму. Кириченко В. А.

На цьому тлі відбулося піднесення робітничого руху. Визначальна роль у ньому належала елементам, які висували гасла про встановлення диктатури пролетаріату радянського зразка. Робітничий і селянський рух. Кириченко В. А. Охорона зайнятого робітниками заводу. Мілан, 1920 р.

Робітничий і селянський рух. Кириченко В. А. Чинники піднесення робітничого і селянського рухузагострення економічних і соціальних проблем;падіння довіри до уряду. Особливості робітничого і селянського рухуу робітничому русі домінували радикальні напрямки;переважали соціально-економічні вимоги, а у періоди криз – політичні;селянські виступи охопили всю країну;під час інтервенції в Росію проявився інтернаціоналізм з російськими більшовиками. Червоний прапор як символ робітничого руху

Зневірившись у монархії та демократії, тисячі знедолених і невдоволених результатами війни італійців звернули свої погляди до новонародженої політичної сили - фашизму. Зародження італійського фашизму. Кириченко В. А.

Кириченко В. А. Відзнакичорні сорочки, жовті та червоні смужки на зап'ясті (кольори Риму). Символфасція — давньоримський символ влади. Основні ціліборотьба з комуністами і робітничими страйками. Зародження італійського фашизмуІталійський союз боротьби23 березня1919 Мілан. Спочатку фашистські, як, власне, й більшовицькі групи в Росії та націонал-соціалістичні - у Німеччині, були малочисельними й малопомітними в політичному житті Італії. Беніто Муссоліні,керівник Італійського союзу боротьби

У 1921 “Союз боротьби” був перетворений на Національну фашистську партію для реалізаціі ідеології фашизму.Італійський фашизм. Кириченко В. А. Емблема національної фашистської партії

Кириченко В. А. Фашизм – (від італ. fascio — в’язка хмизу) — соціально-політичний рух, ідеологія та державний режим диктаторського типу; протилежність демократії.Італійський фашизм

Кириченко В. А. Причини зародженнярізке розшарування у суспільстві, строкатість політичних сил, відсутність їх конструктивної єдності;зневіра у демократичних устоях суспільно-політичного ладу, криза парламентаризму;як противага піднесенню революційного руху. Соціальна база та опорабізнесмени, землевласники та державні чиновники – прагнули сильного уряду;студенти, дрібні й середні підприємці – прагнули миру і стабільності;ветерани війни, військові, націоналісти – прагнули реваншу за результати війни. Особливостіфашисти проголосили у програмних засадах загальнодемократичні вимоги;фашизм підтримувала католицька церква та монархічні інститути;приходу фашистів до влади передували силові дії, лише потім це було закріплено конституцією;італійські фашисти не притримувалися расової теорії.Італійський фашизм

Італійський фашизм. Кириченко В. А. Символ італійського фашизму. Провідні ідеїіталійці повинні пишатися своєю країною;заборона усіх політичних партій, крім фашистської;місце італійської жінки - вдома. Італійки повинні мати багато дітей — майбутніх вояків;демократія не потрібна. Італія потребує сильного лідера, який дасть народу те, чого він хоче;комунізм і соціалізм - вороги фашизму;війна є благом для країни. Італійська молодь повинна бути готовою до боротьби;Італія повинна утвердитись як імперія в Африці;потрібно збити пиху самовпевненості з великих держав.

Готуючись до захоплення влади, фашисти створили бойові групи – сквадри. Як форму одягу сквадристи запровадили чорні сорочки (звідси їхня назва “чорносорочечники”). Зародження італійського фашизму. Кириченко В. А. Офіційна символіка італійських сквадр1923 – 1943 рр.

Увірувавши у свою зірку, Б. Муссоліні на одному з мітингів погрожував королю й уряду тим, що фашисти підуть на Рим і захоплять владу, якщо їх не допустять до неї.27 – 30 жовтня 1922 р. він організував “похід на Рим” – демонстрацію сили та прагнення захопити владу.Італійський фашизм. Кириченко В. А. Муссоліні серед “чорносорочечників”під час “походу на Рим” 27–30 жовтня 1922 р.

29 жовтня 1922 р. король призначив Муссоліні головою уряду Італії. Так в Італії було відкрито шлях до ліквідації ліберальної демократії та встановлення фашистської диктатури.Італійський фашизм: зірковий час МуссолініКириченко В. А. Зустріч Муссоліні з королем Віктором Еммануїлом перед призначенням прем'єр-міністром Італії

У 1925 р. Муссоліні висунув вимогу суцільної фашизації країни. Усі без винятку італійці мали поділяти фашистський світогляд і фашистську поведінку. Фашизація ІталіїКириченко В. А. Фашистська мода

Значну роль Муссоліні приділяв ідеології. 9 травня 1936 р. Італію проголосили імперією. Почалося масове військово-патріотичне виховання дітей із чотирьох років. Створювалися нові молодіжні організації, що мали прищеплювати культ сили і волі. Насаджувався культ особи Муссоліні.Ідеологія на службі диктатури Кириченко В. А. Військовий вишкіл італійських школярів.1930-ті рр.

Новітня історія не знала таких масштабів культу особи правителя, який виник в Італії: поступово обмежуючи повноваження короля, Муссоліні присвоїв собі титул ”дуче” (вождь) і правив Італією майже одноосібно. Культ особи МуссолініКириченко В. А. Муссоліні на одному з мітингів

Поза контролем фашистів залишалася лише церква, на конфлікт із якою дуче не наважувався, усвідомлюючи, що більшість італійців є ревними католиками. У 1929 р. Муссоліні уклав із Папою Римським “Латеранський конкордат” про взаємне визнання Ватикану та Італійського королівства суверенними державами. Церква зберігала свій вплив на сімейні відносини та освіту. Фашизм і церква. Кириченко В. А. Підписання Латеранської угоди.11 лютого 1929 р.

Проміжний підсумокІталійський фашизм як форма державного правління став різновидом тоталітарної диктатури. Його ідеологія склалася на основі поєднання засад націоналізму, соціалізму, католицизму і традиціоналізму. Кириченко В. А.

За основу економічної політики італійські фашисти взяли ідею корпоративної держави на засадах “класового миру”. Cуть полягала в тому, що соціальний мир нібито настане тоді, коли в італійській економіці почнуть діяти фашистські картелі й синдикати, об'єднані в корпорації. Корпоративна держава. Кириченко В. А. Муссоліні виступає на зборах фермерів.1935 р.

Кириченко В. А. Корпоративна держава – одна із форм авторитарного політичного режиму, ідеологи якого розглядають державу як сукупність корпорацій, що виконують повні соціальні функції. Корпоративна держава

Кириченко В. А. створення в економіці фашистських синдикатів і корпорацій (всього 22), що об’єднували робітників і підприємців кожної галузі виробництва, фашистських профспілок і функціонерів фашистської партії;головою усіх корпорацій був Муссоліні в якості міністра корпорацій;уряд був замінений Великою фашистською радою, а парламент - палатою корпорацій. Кандидатів до парламенту могли висувати тільки корпорації;нечисленна опозиція втратила будь-яку можливість для протиборства фашизму парламентськими методами. Особливості корпоративної держави МуссолініКорпоративна держава. Король Віктор Еммануїл урочисто відкриває Палату фасцій і корпорацій. 1939 р.

Проміжний підсумок. Корпоративна система стала специфічною формою запровадження державного регулювання економікою в поєднанні з фашистською владою. Пряме втручання корпоративної держави в економіку дало змогу мобілізувати ресурси, подолати кризові явища, модернізувати економіку й досягти економічної незалежності Італії. Кириченко В. А.

Зовнішньополітичний курс фашистів у 1920-х рр. був досить обережним. У 1930-х рр. дуче перейшов до відверто агресивної зовнішньої політики боротьби за “національне розширення”. Фашисти заявляли, що прагнуть відродити Римську імперію й перетворити Середземне море на “mare nostrum” (“наше море”), як казали давні римляни. Реалізувати ці плани вони збиралися через загарбницькі війни. Зовнішня політика. Кириченко В. А. Б. Муссоліні та А. Гітлер. 1937 р.

Свою “цивілізаторську місію” в Африці фашисти розпочали з Ефіопії, яку окупували в 1935 -1936 рр. Однак агресія проти Ефіопії унаочнила слабкість Італії, що й підштовхнуло її до зближення з ідеологічно близькою Німеччиною. Зовнішня політика. Кириченко В. А. Плакат, присвячений італо-ефіопській війні 1935 – 1936 рр.

Загальний підсумок. Фашизм в Італії набув характеру тоталітарної диктатури: придушення опозиції, насильницький корпоративізм, культ шовінізму, насилля і війни. Фашистські профспілки залишились єдиними в Італії профспілковими організаціями. Готуючись до світової війни, італійський фашизм накинувся з посиленими репресіями на своїх політичних ворогів. Кириченко В. А.