Презентація. "Іван Семенович Нечуй-Левицький та його Кайдаші"

«Кайдашева сім'я»Іван Семенович. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ25.11.1838 - 02.04.1918

Всеобіймаюче око України. Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя "Думи про Нечуя", яку дуже любив. Вічно нежонатий відлюдник нашої літератури. Дивував киян своєю пунктуальністю: за його розпорядком можна було звіряти годинники. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним і тим самим маршрутом завжди під парасолькою. Спиртного не пив зовсім. Суперечок не любив: хворів по два тижні, коли доводилося з кимось посваритися.

Спати лягав точно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов. Один драматург згадував, як читав свою п”єсу в домі Нечуя. Той слухав, а потім у хаті щось клацало й він підстрибував на стільці з криком “Є!” Виявляється, то клацала мишоловка — господар полював на мишей. Про нього ходили анекдоти: що журнали читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів. Казав: “Ах, як шкода, що такий-то помер, добрий був чоловік!”. А той пішов з життя ще рік тому, про нього вже й думати всі забули.

ст. 4 Надрукував восьмитомне видання своїх творів. Він також разом з Іваном Пулюєм завершив задуманий Тарасом Шевченком і здійснюваний Пантелеймоном Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою. Він вірив, що “в кожній людині, одколи світ животіє, сидить трохи чорта, трохи й Бога, або в декого й багато Бога, і отой Бог вижене колись чорта та й прожене його на очерета та болота”.І. Баштовий, А. Глаголь, О. Криницький, Іван Нечуй - такими були літературні маски для однієї-єдиної людини в світі - владного батька. Тож перші твори молодий автор підписував саме псевдонімом Нечуй - аби отець Стефан (Семен)  не знав (не чув). Лише після смерті батька, в 1874 р. прозаїк обережно узявся підписуватися подвійним прізвищем - Нечуй-Левицький. 

Писати треба так, як люди говорять! – казав Нечуй-Левицький. Ось чому літератор заперечував літеру “ї”, писав не “їх”, а “йих”. Навіть у заповіті вимагав, щоб так його твори й друкували… “на віки вічні”.Інколи нагадував собою безжалісного щодо стилю інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде єресь. Так і заявляв:- Хай краще згорять, аніж з отаким правописом!Іван Левицький — се великий артист зору, се колосальне, усеобіймаюче око України” (Іван Франко);“Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя!” (Михайло Коцюбинський)Особливу "любов" він відчував до літер "і" та "й", а також до апострофу. Наприклад, слово "сім'я" він писав як "сімя", а в прикметниках у місцевому відмінку ігнорував закінчення, тож виходили у нього "на зелені траві", "у сиві шапці". Письменник вважав, що саме так говорить більшість населення України.

ст. 6 Залишки будинку на Бехтеревському провулку. Тут була остання квартира Нечуя. Самотній, у голоді та холоді, І. Нечуй-Левицький помер у 1918 р., на 80-му році життя, у будинку для літніх людей. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Спадщина: Крім повістей та романів, у творчій спадщині письменника також існують драматичні твори (комедія «На кожум'яках», історичної драми «Маруся Богуславка», «В диму та в полум'ї») та літературно-критичні статті (наприклад: «Сьогочасне літературне спрямування», «Світогляд українського народу від давнини до сучасності»)

Була у Івана Семеновича п’єса про життя на Подолі – “На Кожум’яках” називається. Прочитав її інший наш великий класик – Михайло Старицький, і був вражений. Але він відразу зрозумів, що для сцени ця п’єса задовга – шість дій аж. І звернувся до Нечуя-Левицького. М. Старицький: «Драматичний комітет мені доручив переглянути Ваші “Кожум’яки” і виробити план, як би їх пририхтувати до сцени. Я зробив це і читав свій план, і його дуже хвалили: отож тепер засилаю його до Вас на санкцію. Будьте ласкаві, прочитавши, найшвидше його повертайте назад з відповіддю”.

Згоду на це Нечуй-Левицький дав, і п’єса з подвійною назвою “Панська губа, та зубів нема («За двома зайцями)” вперше 1890 році була опублікована у збірці творів “Малороссийский театр” за двома підписами: Левицький-Старицький – такою була згода і воля письменників. За радянських часів із авторів популярної п’єси “За двома зайцями” Івана Семеновича викинули, залишивши лише Старицького. І навіть Вікіпедія називає автором Михайла Старицького. Також Старицький просив, щоб і його прізвище додали, як співавтора: “Щоб було написано: “Комедія Левицького-Старицького”.

 Реалістична соціально-побутова повість Івана Семеновича Нечуя-Левицького, написана 1878 року та вперше надрукована 1879 року у львівському журналі «Правда».«Кайдашева сім'я» складає єдиний цикл творів разом із гуморесками«Не можна бабі Парасці вдержатися на селі» (вперше надруковано в 1874), «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» (вперше надруковано в 1875), та оповіданням «Приятелі» (1881). Разом вони вперше вийшли друком у 1887 році. Тематично з гуморесками перегукуються пізніші оповідання Нечуя-Левицького «Біда бабі Парасці Гришисі» та «Біда бабі Палажці Солов'їсі», обидва надруковані окремими виданнями в 1909 році.

«Кайдашева сім'я» (1993—1996) - 2-серійний мінісеріал, знятий режисером Володимиром Городьком для кінооб'єднання «Консорціум Козак».https://youtu.be/N1 OI-_nm. OUM?si=Wcbwp. V6faj. Zd. YJ6c

ст. 12«Кайдашева сім'я проти зомбі» (2021) — містична повість-мешап Олексія Деканя«Сага про Кайдашів» (2016) — віршований переказ за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького, виконаний Олексієм Кононенком

«Спіймати Кайдаша» (2020) - 12-серійна телесеріальна осучаснена адаптація Наталки Ворожбит знята режисером Олександром Тіменком для телеканалу «СТБ». АУДІОКНИГАНечуй-Левицький Іван Семеновч «Кайдашева сім’я» https://youtu.be/J5uu. O8aca. OE?si=x. R_n-0rp. Jo. HKx. Bt0

Домашнє завдання: прочитати «Кайдашеву сім'ю»p 15 ДАЛІ БУДЕ…