Літературне життя нашого сьогодення розвивається багатьма паралельними течіями. Передовсім письменники осмислюють мистецьку спадщину, з’являються й нові художні цінності як в Україні, так і в діаспорі. Загалом літературознавці визначають основний напрям сучасної літератури, мистецтва як постмодернізм. Головне в постмодерних творах не істина, а слово, котре як елемент тексту є новою реальністю. Такі твори можна побачити, почути та відчути. Одним із представників сучасної української поезії є Анатолій Мойсієнко Ігор Павлюк, Галина Кирпа з творчістю яких ми сьогодні познайомимось.
Закінчивши з відзнакою педінститут, упродовж року Анатолій Кирилович працював учителем української мови і літератури в Криму. Потім була служба у війську на Кольському півострові. Після демобілізації Анатолій Мойсієнко працював журналістом Ріпкинської районної газети на Чернігівщині, викладачем у рідному педагогічному інституті в Ніжині, завідувачем відділу поезії у видавництві «Молодь». Відчувши смак самостійних мовознавчих досліджень, почав серйозно займатися науковою діяльністю. Зараз Анатолій Кирилович Мойсієнко – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор багатьох вагомих наукових праць.
Літературний аналіз твору. Тема: зображення дивного світу осінньої природи.Ідея: возвеличення краси осінньої природи, її неповторності, унікальності. Жанр: пейзажна лірика. Художні засоби: Епітети: жовті жолуді; золоте есе; золотий кисет; золоті пожежі; сонце обережне; золоті клешні; золоті Родощі; золотий пожежник. Персоніфікація: жовтень несе на базар; пише осінь есе; вітер набиває кисет, креше люльку, пасе пожежі; походжає дощ. Метафори: злотом люльку креше; сонця клешні. Алітерація: ж, з, с, ш.
Ігор Зиновійович Павлюк народився якраз на Новий рік. Матері через помилку лікарів рано не стало. Батько, який у юності писав вірші, працював на різних інженерних посадах у колгоспі с. Окорськ. Дитинство і юність хлопця пройшло в діда й баби по материнській лінії в с. Ужова Рожищенського району Волинської області.
Писав там вірші в „захалявну книжечку”, які пізніше стали основами його книг. Повертався в Україну в час, який збігся з початком розпаду Радянського Союзу, із воскреслою й закріпленою мрією — стати поетом. У 1986-1987 рр. І. Павлюк — кореспондент Ківерцівської районної газети на Волині.1987 р. вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакоюу 1992 р. і де відвідував легендарну літературну студію „Франкова кузня”, за період навчання „підкорив” усі найвищі вершини Карпат, освоїв Крим, східну та центральну частини України.
Нині І. Павлюк — старший науковий співробітник відділу української літератури XX століття Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України в м. Києві, професор Львівського національного університету ім. І. Франка, член кількох редколегій літературно-мистецьких часописів. Автор більше 500 публікацій у періодиці, наукових збірниках та 28 окремих книг різних жанрів.І. Павлюк — доктор наук із соціальних комунікацій. Лауреат Народної Шевченківської премії, всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя „Тріумф”.
Літературний аналіз твору. Тема: розповідь про дівчинку, яка плаче на бабусиному порозі на тлі «розчарованої осені», що «клигає по дворі». Навколо тихо і прохолодно на душі.Ідея: автор показує драму, яка вирує в душі маленької дівчинки і про суть якої ми можемо лише здогадатися з її відповіді: «Всіх». Жанр: філософська лірика. Художні засоби: персоніфікація: розчарована осінь клигає; епітети: дівчинка боса, бабусин поріг, розчарована осінь.