Презентація із зарубіжної літератури для 9 класу на тему"Життя і творчість М.Ю.Лєрмонтова. Композиція роману "Герой нашого часу""

МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧЛЄРМОНТОВ1814-1841

«Щастя тільки там, де люблять нас, де вірять нам…» Марія Михайлівна Лєрмонтова (1795-1817)Юрій Петрович Лєрмонтов (1787-1831)МИХАЙЛО ЛЄРМОНТОВ(1814-1841)Я сын страданья. Мой отец Не знал покоя … В слезах угасла мать моя; От них остался только я… «Стансы». 1831

МОСКВА. МУЗЕЙ ЛЄРМОНТОВА

С. ТАРХАНИЄ. Арсеньєва(1773-1845)

Влітку 1825 року бабуся повезла внука на Кавказ. Дитячі враженн від природи Кавказу проявились в його ранній творчості.

Роботи М. Лєрмонтова

ОСВІТАУ 1827 сім’я переїздить до Москви, а в 1828 Лєрмонтов зараховується в 4-й клас Московського університетського благородного пансіону, де отримує гуманітарну освіту. У березні 1830 Московський пансіон за указом Сенату був перетворений у гімназію, Лєрмонтов звільняється «на прохання»; в тому ж році після здачі іспитів зарахований до Московського університету.

  У 1832 Лермонтов залишає Московський університет і переїжджає до Петербурга, сподіваючись продовжити освіту в Петербурзькому університеті, а проте йому відмовилися зарахувати прослухані в Москві курси; в листопаді 1832 складає іспити в Школу гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів і проводить два роки у військово-навчальному закладі.

Під час навчання в пансіоні Лєрмонтов написав біля 300 віршів.

Юний поет захоплюється творчістю Дж. Байрона. М. Лєрмонтову відома доля англійського поета-романтика він вважає, що теж буде вигнанцем в рідній країні. Джордж Гордон Байрон (1788 – 1824) . В 1832 році поет написав вірш «Нет, я не Байрон, я другой…», в якому визначив свій подальший життєвий і творчий шлях. Нет, я не Байрон, я другой,Еще неведомый избранник,Как он, гонимый миром странник,Но только с русскою душой…

У 1835-1836 Лєрмонтов ще не входить до найближчого пушкінського кола; з Пушкіним він також не знайомий. Тим більше принциповий характер отримує його вірш «Смерть Поета» (1837; опубліковано 1858), написаний відразу ж після отримання звістки про загибель Пушкіна. 18 лютого 1837 Лєрмонтов був заарештований; почалася політична справа про «недозволені вірші».

У лютому 1837 був відданий найвищий наказ про переведення Лєрмонтова прапорщиком в Нижегородський драгунський полк на Кавказ. Кавказьке заслання було скорочене клопотами бабусі. У жовтні 1837 був відданий наказ про переведення Лєрмонтова в Гродненський гусарський , а потім в лейб-гвардії Гусарський полк, що стояв у Царському Селі. У 2-й половині січня 1838 Лєрмонтов повертається до Петербурга. 1838-1841 — роки його літературної слави. 

 У лютому 1840 р. на балу у графині Лаваль у Лєрмонтова сталося зіткнення з сином французького посланника Е. Барантом . 18 лютого відбулася дуель, що закінчилася примиренням. Лєрмонтова тим не менше було віддано до військового суду. У квітні 1840 був відданий наказ про переведення поета в Тенгінскій піхотний полк в діючу армію на Кавказ. 

На початку лютого 1841 р., отримавши двомісячну відпустку, Лєрмонтов приїжджає в Петербург. Його представляють до нагороди за хоробрість, але Микола I відхиляє подання. Поет проводить у столиці 3 місяці оточений увагою; він повний творчих планів, розраховуючи отримати відставку і віддатися літературній діяльності. 14 квітня 1841, не отримавши відстрочки, Лєрмонтов повертається на Кавказ. У травні він прибуває в Пятигорськ і отримує дозвіл затриматися для лікування на мінеральних водах. У П’ятигорську Лєрмонтов знаходить суспільство колишніх знайомих, і в тому числі свого товариша по Школі юнкерів Мартинова. На одному з вечорів у П’ятигорську жарти Лєрмонтова зачепили Мартинова. Сварка спричинила за собою виклик на дуель, Лермонтов прийняв його, не маючи наміру стріляти в товариша .

15 липня 1841р. між 6-7 год. вечора у підніжжя гори Машук під час грози і сильного дощу відбулася дуель. Лєрмонтов вистрев першим в повітря. Відповідно правилам дуелі - це знак примирення, після якого противник не має права стріляти. Але Мартинов вистрілив в груди Лєрмонтова. Поет помер на місці…

РОМАН «ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ»«Герой Нашого Часу», справді-таки, портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління, в повному їх розвитку». Із «Передмови» до «Журналу Печоріна»: «Історія души людської, хоча б наймілкішої душі, ледве чи не цікавіша й не корисніша історії цілого народу, особливо коли вона – наслідок спостережень розуму дозрілого над самим собою і коли її писано без честолюбного бажання викликати співчуття чи подив».

Перше видання роману “Герой нашого часу” – 1840рік; друге – 1841рік. В центрі роману – “історія душі людської”. Жанр твору – морально-психологічний роман. Морально-психологічний роман — це роман, в якому увага автора зосереджується на моральних засадах психологічного портрета героя, що, з одного боку, відображають мораль та звичаї суспільства, в якому живе цей герой, з другого — співвідносяться з вічними, філософськими питаннями сенсу людського буття.

{2 D5 ABB26-0587-4 C30-8999-92 F81 FD0307 C}Послідовність подій у житті Г. Печоріна. Послідовність викладення подій у творі (сюжет) “ТАМАНЬ” “БЕЛА” “КНЯЖНА МЕРІ”“МАКСИМ МАКСИМОВИЧ” “БЕЛА” (початок)“ЖУРНАЛ ПЕЧОРІНА” “ФАТАЛІСТ”А) ПЕРЕДМОВА “БЕЛА” (закінчення)Б) “ТАМАНЬ” “МАКСИМ МАКСИМОВИЧ”В) “КНЯЖНА МЕРІ”Г) “ФАТАЛІСТ”