Презентація " Категорія роду і числа"

Кондратюк Людмила Олександрівна Вчитель української мови та літератури. Вечірньої (змінної) школи № 20 м. Києва. Категорія роду і числа

Існування в українській мові трьох родів –є важливим стилістичним засобом. Цей засіб неоднаково виявляється в різних стилях. Найважливішими є такі особливості родових форм іменників:- уживання паралельних форм чоловічого і жіночого роду для називання осіб жіночої статі (артист – артистка, майстер – майстриня);- стилістична роль іменників спільного роду (нездара, незграба, каліка);- заміна форм роду для створення різних експресивних відтінків: співчуття, замилування чи осуд, зневаги (дитятко ти моє рідненьке).чоловічогожіночогосереднього

Паралельні форми родової належності мають іменники, що позначають осіб жіночої статі за їхньою професією чи характером діяльності (дипломат – дипломатка, касир – касирка, орендар – орендарка, лікар – лікарка, перекладач - перекладачка). У сучасній мові вони є стилістично нейтральними і використовуються в художньому, розмовному та публіцистичному стилях. Запам’ятайте стилістичну норму: форми з -к (а) вживають у художньому, розмовному та публіцистичному стилях. В офіційно-діловому мовленні перевагу надають формам чоловічого роду, навіть якщо в мові є жіночі відповідники. Адже в діловому стилі підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище – асистент Надія Петрівна, лікар Олена Василівна. Таке ж правило діє і в науковому стилі – онколог кандидат наук І. Зоріна. Виняток становлять іменники, що позначають традиційно жіночі професії та не мають відповідників чоловічого роду – домогосподарка, покоївка, рукодільниця.

Поміж іменниками — назвами професій, звань, посад є чимало слів, уживаних у формі чоловічого роду для позначення і чоловіків, і жінок: академік, інженер, кандидат, педагог, президент, ректор. Це пояснюється тим, що колись такі професії мали тільки чоловіки. У міру набуття їх жінками з’явилися жіночі відповідники — фемінітиви: бандуристка, доповідачка, лікарка, організаторка й подібні. Фемінітиви утворюють за допомогою суфіксів від іменників чоловічого роду. Цей процес доволі продуктивний, слова авторка, аспірантка, дописувачка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка й інші зафіксовані в словниках. Фемінітиви в українській мові переважають у розмовному, публіцистичному та художньому стилях, натомість не притаманні офіційно-діловому та науковому Тому їх використовувати НЕ рекомендовано в науковому та офіційно-діловому стилях мови.

Чи однакову справу роблять швець і швачка, друкар і друкарка, машиніст і машиністка, стюард і стюардеса ?Розкрийте дужки, поясніть вибір форми. 1. Його донька вивчилася (вихователя, виховательку). 2. Інтерв’ю (журналістки, журналіста) Ольги Лихно завжди яскраві й глибокі. 3. (Секретар, секретарка) Іванова І. В. (оформив, оформила) доручення на отримання заробітної плати. 4. Ірина Андріївна – (заступник, заступниця) (редактора, редакторки) газети. 5. Дуже цікавою була доповідь (професора, професорки) Євгенії Цибульської. 6. (Шеф, шефиня) Валентина Павлівна ніколи не (запізнювалась, запізнювався). 7. Краще запишися до (мого, моєї) стоматолога. 8. Жодна з наших (поетів, поеток, поетес) не може похвалитися таким строгим відчуттям єдності стилю. 9. Ліна Петрівна ( був, була) (заступник, заступниця) директора. 10. І взагалі, нашим (літераткам, літератором) куди притаманіша консервація, устійнення на певному, раз досягнутому творчому щаблі. (О. Забужко)

Виразні стилістичні ознаки мають іменники спільного роду: частина їх є нейтральними назвами (сирота, староста), невелика кількість характеризується позитивно-співчутливими відтінками (трудяга, бідолаха), а більшість має негативне забарвлення (роззява, зайда, причепа, плакса, вереда). Як іменники подвійного в розмовно-побутовому мовленні виступають і назви осіб із закінченням – о: ледащо, базікало, доробало (здебільшого чоловічого і середнього роду), і назви жінок із суфіксом - ищ(е): таке і таке бабище, лиха і лихе відьмище, ця і це свекрушище. Категорія роду невмотивована для неістот (поле, степ) і для частин істот (пантера, леопард). У художньому та розмовному стилях переносне вживання роду істот (рідше неістот) може передавати емоційні відтінки.

З’ясуйте, тлумачення яких іменників спільного роду наведені нижче. Складіть речення з двома іменниками, уживаючи їх у різних родах. Визначте, які слова спільного роду належать до стилістично нейтральної лексики.1. Той, хто володіє лівою рукою краще, ніж правою. 2. Людина, добре обізнана з чим-небудь, досвідчена в чому-небудь. 3. Вередлива людина, яка змучує інших своїми причіпками, незадоволенням з будь-чого. 4. Сновида, лунатик. 5. Той, хто нечітко вимовляє окремі звуки (найчастіше «р», «л»). 6. Людина, яка постійно живе в горі, біді; бідолаха. 7. Образлива людина, яка не терпить стосовно себе жартів, фамільярності в поведінці, критичних зауважень, заперечень. 8. Той, хто говорить, зупиняючись, мимоволі повторюючи окремі звуки, з труднощами добираючи слова. 9. Бундючна зрозуміла людина, що виставляє свої переваги перед ким-небудь. 10. Той, хто капризує, постійно має примхи, якому важко догодити. 11. Плаксива людина. 12. Господар, розпорядник товариської вечері, бенкету. Довідка: варивода, шульга, гаркуша, тамада, сомнамбула, рюма, горопаха, чванько, дока, недоторка, заїка, комиза.

Запишіть окремо іменники: а) що мають обидві форми числа; б) що мають тільки однину; в) що мають тільки множину. Поміркуйте, чи від усіх них можна утворити обидві форми числа. Студентство, дебати, Шевченко, гілля, Карпати, цукор, цемент, мета, олія, жито, буряк, Париж, кадри, пустощі, витребеньки, ковзани, сніг, сіни, радість, радощі.

Уживання форм одного числа замість іншого може бути:- обов’язковою стилістичною нормою (при цьому можуть змінюватися значення слів: глини, сталі, широти);- образним засобом (доречним використанням можливостей заміни форм числа: води ставка, сидіти в президіях);- мовною помилкою (студентство знали, ви затрималася). Яскравим стилістичним засобом є власні назви, ужиті в множині. Додаткової виразності вони набувають, якщо пишуться з малої літери: так підкреслюється негативне (презирливе, зневажливе) ставлення автора до певних осіб або явищ, пов’язаних з ними (мала літера може вживатися й тоді, коли слово має узагальнювальне значення, як у словах меценат, донжуан).

Поясніть помилки в уживанні форм числа. Відредагуйте речення.1. На мою думку, власна і національна гідності взаємопов’язані між собою. 2. Перед Великоднем завжди наводять порядку в хаті. 3. Варта винесла опудало, поволокли по майдану і повісили на шибениці. 4. Фірма виготовляє друковану рекламу продукцію з паперів різного сорту. 5. Виконуємо ремонти квартир та офісів зі свого матеріалу. 6. У багатьох кабінетах дитячої лікарні з’явилися новітні устаткування.

Домашнє завдання:1. Доберіть іменники з варіантними формами роду (жираф і жирафа). Дослідіть, які з них мають стилістичні відмінності.2. Чи знаєте ви, яке професійне свято у вашої мами, тата, бабусі чи дідуся? Напишіть їм привітання із цим святом.