Презентація. Катерина Білокур. "А квіти я буду малювати і малювати..."

Катерина Василівна Білокур (1900-1961)

Проте, маючи звання народного художника, беручи участь навіть у міжнародних виставках, вона не знала, чим обігріти хату взимку, як вижити та ще й малювати. Звання не давало захисту, не покращувало добробут.

Друзі художниці у 1955 р. просили Михайла Гречуху — тодішнього голову президії Верховної Ради й голову Ради міністрів Української РСР про те, щоб вона мала змогу отримати кращі побутові умови. Він відказав, що «хай сидить, де сидить. Доки вона в Богданівці — доти вона й Білокур!» Це було сказано при Катерині Василівні.

Згодом вона писала: «Не маю зла на того чоловіка, але бодай йому хоч раз у страшному сні приснилося, як я живу, — вовком би завив!»