Презентація «Класифікація матеріалів для малярних робіт. Основні поняття"

Класифікація матеріалів для малярних робіт. Основні поняття.

Класифікація матеріалів для малярних робіт. Основні поняття.

Відео. Лакофарбові виробиhttp://surl.li/eqdbb 

Відео “Як обрати інтер’єрну фарбу”http://surl.li/eqdbq

Водорозчинні фарби на мінеральній основіМінеральні фарби — різновид фарб, в яких в якості зв'язуючого використовуються належним чином подрібнені мінерали. Виділяють наступні групи мінеральних фарб:вапняні (гашене вапно, вапняне молоко),цементні (білий або кольоровий портландцемент)

Емульсійні фарби (інша назва – дисперсійні) сьогодні складають найчисельнішу й найбільш популярну групу виробів для фарбування стін і стель. Розчинником для них є вода, а в’яжучою речовиною – водна дисперсія полімерів. Назва таких фарб походить від термінів «емульсія» та «дисперсія». Емульсія – суміш рідин, у якій мікроскопічні краплі однієї рідини розподілені в іншій рідині. Емульсії можуть бути утворені двома будь-якими рідинами, що не змішуються, здебільшого водою та краплинами жиру. Для того щоб емульсія не розшаровувалась (легша речовина зверху, а важча – знизу), до неї додають спеціальні стабілізатори й емульгатори. Емульсійні фарби

Масляні фарби. Олійні фарби (масляні фарби) — густі пасти, виготовлені шляхом розтирання пігменту зі зв'язуючою речовиною, в якій головною складовою частиною є олія, тому вони так іі називаються. У промисловості випускають олійні фарби двох видів: так звані густотерті (пастоподібні) і готові до використання (рідкі).

Емаль  Емаль – це лакофарбовий матеріал, який складається з  лакового або іншого плівкоутворювача, пігментів і  наповнювачів та спеціальних добавок. Утворює більш гладке та міцне покриття порівняно з олійними з фарбами. Порядок нанесення лакофарбових матеріалів визначається видом основи, її станом та умовами експлуатації опорядженої поверхні. Якщо основа пориста й  слабка, то для її зміцнення спочатку наносять ґрунтівку. За допомогою шару шпаклівки вирівнюють поверхню основи. Нанесення на підготовлену поверхню фарби, емалі чи лаку забезпечує створення захисного декоративного шару. Для складної та багатокомпонентної поверхні (ґрунтівка, шпаклівка, лакофарбовий шар) найважливішою є сумісність шарів покриття між собою. Саме тому для забезпечення якості опорядження слід застосовувати комплекс матеріалів одного виробника.

Лаки. Лаки — це прозорі розчини природних або синтетичних плівкоутворювачів (смол або ефірів целюлози) у спирті, скипидарі, олії, з домішками пластифікаторів та інших речовин, якими покривають яку-небудь поверхню для її захисту та надання блиску. Є лаки на основі термопластичних полімерів (зазвичай однокомпонентні) і  термореактивих полімерів (зазвичай багатокомпонентні). 

ЛАЗУРІ Лазур - особливий вид декоративної фарби з високою концентрацією лаку і світловідбиваючого  пігменту. Фарба з неймовірним ефектом багатошаровості, яка дозволяє стіні бути різною з різних кутів і при різному освітленні.

Сучасні фарби Гумова фарба – це фарба з унікальними властивостями, яка отримала таку назву завдяки високій еластичності плівки, яка, після нанесення стає досить гнучкою. Наявність каучуку або латексу сприяє тому, що гумова фарба має високі захисні якості. Покриття зберігає еластичність, зносостійкість. Крім того, проявляється стійкість до тріщин і гидрофобность поверхні, забезпечується комплексний захист від корозії і гниття.. Силікатні фарби. Ці склади складаються з затверджувачів та рідкого (калійного) скла. Силікатні фасадні фарби  можна наносити на мінеральні поверхні.  Силіконова фарба. Силіконова фарба - це один  з нових різновидів інтер'єрних і фасадних фарб, які поєднують практично всі переваги  акрилових, силікатних, латексних і алкідних фарб, використовуваних для фарбування фасадів та оздоблення приміщення. Вони виконані на основі емульгованих силіконових смол, мають  стійкість до вологи і забезпечують необхідну паропроникність. Так як силіконові фарби дуже еластичні, то вони добре захищають покриття від розтріскування,  а також мають властивості самоочищення.

Пігментний концентрат, пігментна паста

Суміші будівельні рід곥рунтівка – це матеріал, який при нанесенні на поверхню поліпшує властивості основи (зміцнює, вирівнює всмоктувальну здатність, зв’язує поверхневий пил) та зчеплення з наступними покриттями (покращує адгезію), а також забезпечує відповідні експлуатаційні характеристики опорядженої поверхні.

Готова шпаклювальна маса. Готова шпаклювальна маса – це густа пластична маса, призначена для вирівнювання поверхні та усунення різноманітних недоліків (тріщин, виїмок, щілин, вищерблень). Вона складається із суміші різноманітних наповнювачів, в’яжучих речовин, пігментів та розріджувачів і в деяких випадках – спеціальних добавок.

Готова декоративна маса – це густа пластична маса, призначена для створення декоративних покриттів на поверхнях. Вона є готовою до застосування, її достатньо лише ретельно перемішати. Наповнювачем у її складі може бути кам’яна крихта різного розміру й конфігурації, а також широка гама мармурової крихти та кварцового піску.

Суміш будівельна суха модифікована – це будівельний матеріал, який є  однорідною сухою сумішшю мінерального або/та органічного (полімерного) в’яжучого, наповнювачів, модифікуючих добавок та інших складників. Перед застосуванням суху модифіковану будівельну суміш розводять водою або водним розчином. Суміші будівельні сухі

Суміші будівельні сухіШпаклівка (шпаклювальна суміш) – це суха тонкодисперсна композиція в’яжучих речовин, наповнювачів і модифікуючих добавок. Вона використовується для фінішного вирівнювання стін і стель, а також для вирівнювання зовнішніх поверхонь. Штукатурка (штукатурна Суміш) – це суха суміш в’яжучих речовин, різного роду наповнювачів та модифікуючих добавок. Служить для приготування штукатурних розчинів (звичайних або декоративних). КЛЕЙОВА СУМІШ (КЛЕЙ) – це суха суміш мінеральних наповнювачів, цементу, волокон і спеціальних добавок, які знижують витрату матеріалу й поліпшують зчеплення з  поверхнею. Перед застосуванням сухі клеєві суміші розводять відповідною кількістю води. Отримані в такий спосіб клеї призначені для кріплення пінополістиролу та мінеральної вати, для виконання захисного армованого шару із сітки зі скловолокна  в безшовних системах утеплення, а також для облицювально-плиткових робіт.

Лакофарбові матеріали: основні складники. Для того щоб виготовити фарбу, лак чи емаль із різними властивостями і характеристиками, застосовують різноманітні речовини. Їх добирають залежно від того, які функції має виконувати лакофарбова плівка. Із розвитком сучасних технологій постійно вдосконалюються рецептури приготування, використовуються новітні матеріали. До основних складників лакофарбових матеріалів (рис. 1.8) належать: – в’яжучі речовини (у фарбах, лаках та емалях їх називають плівкоутворювальними); наповнювачі; пігменти; добавки (адитиви); розчинники. Для прикладу, до складу фарби входять: в’яжуча речовина – 15 %–40 %, наповнювач – 15 %–35 %, пігмент – 10 %–20 %, розчинник – 15 %–20 %, добавки – 1 %–5 %.

Класифікація в’яжучих речовин. Ці речовини виконують подвійну функцію: – зв’язують складники між собою (когезія); – кріплять лакофарбову плівку до основи (адгезія). В’яжучі речовини поділяють за їх властивостями.

В’яжучі речовини. В’яжучі речовини служать для скріплення складників лакофарбових матеріалів і декоративних штукатурок та фарб. Оскільки при нанесенні на поверхню фарб, лаків та емалей утворюється лакофарбова плівка, то в’яжуча речовина називається плівкоутворювачем. В’яжучі речовини є найважливішим складником, тому що від їх властивостей великою мірою залежать швидкість твердіння, міцність і довговічність плівки, що утворилась, тобто весь комплекс характеристик лакофарбових матеріалів і будівельних сумішей.

Будівельне вапно

Цемент. Цемент – це гідравлічна в’яжуча речовина, яку отримують подрібненням суміші клінкеру, гіпсу та добавок. При змішуванні цементу з водою відбувається хімічна реакція, внаслідок якої він переходить у кристалічний стан. Цемент є в’яжучою речовиною при виготовленні бетону та штукатурки. Якість цементу визначається його технічними характеристиками. Водопотреба цементу – це мінімальна кількість води, необхідна для приготування цементного тіста заданої консистенції (зазвичай 24–28 %). Зниження потреби у воді досягається використанням поверхнево-активних добавок – пластифікаторів і суперпластифікаторів. Строки тужавлення цементу  – це час, протягом якого цементне тісто (паста) втрачає свою пластичність, переходячи в  майже твердий стан. Розрізняють умовний початок тужавлення (початок втрати пластичності) – не раніше ніж через 45–60 хв і кінець тужавлення (повна втрата пластичності) – не раніше ніж через 10 год.

Властивості цементу. Міцність цементу є  основним показником його якості. Важливе значення має міцність при стисканні та згинанні. Міцність визначають через 28 діб твердіння зразків-балочок розмірами 160 × 40 × 40 мм, які виготовляють із цементно-піщаного розчину 1:3 (одна частина цементу, три частини піску). Активність цементу – значення границі міцності при стисканні зразків. Марка цементу – значення активності, визначене на 28-му добу твердіння. Згідно зі стандартом України встановлено такі марки портландцементу: М300, М400, М500, М550, М600. Білий портландцемент отримують із сировинних матеріалів, що містять обмежену кількість барвників (оксидів феруму, мангану, хрому). Основною вимогою до білого портландцементу, що визначає його якість, є ступінь білизни. За цим по ́ - казником цемент поділяють на три сорти. Білий портландцемент випускають марок М400 і М500. Білий портландцемент є  в’яжучою речовиною у  декоративних мінеральних штукатурках.

Гіпс. Рідке калієве скло. ГіПС – це природний мінерал класу сульфатів. Будівельний гіпс– це білий порошок, який отримують у результаті подрібнення природного гіпсу та його термічної обробки при температурі 150–170 °С. Рідке скло – це лужний колоїдний розчин силікату натрію чи калію. Рідке калієве скло є  базою для приготування силікатних фарб і  ґрунтівок. Характеризується вогнетривкістю, антисептичними властивостями, стійкістю до атмосферного впливу. Силікатні фарби розводяться водою, проте утворюють водостійку паропроникну плівку, що дає можливість застосовувати їх при опорядженні фасадів будинків. При фарбуванні поверхонь матеріалами на основі рідкого скла слід звертати увагу на те, що в разі потрапляння на скляні або керамічні поверхні їх неможливо очистити. Тому такі поверхні слід попередньо захистити (накрити).

Органічні в’яжучіОрганічні в’яжучі – це природні або синтетичні високомолекулярні речовини у твердому, в’язкопластичному або рідкому (при кімнатній температурі) стані, що здатні змінювати свої фізико-механічні властивості залежно від температури, додавання затверджувача та впливу інших чинників. Природні в’яжучі – це білкові речовини (напр., казеїн); спеціально оброблена целюлоза; природні олії, які піддають спеціальній обробці (оліфи); смоли природного походження (бурштин, каніфоль). Природні високомолекулярні речовини застосовують як у їх природному стані, так і після хімічної модифікації, що надає їм необхідні властивості. Наприклад, целюлозу застосовують у вигляді ефірів (нітроцелюлоза, метилцелюлоза і т. ін.).

Органічні в’яжучіТВАРИННИЙ КЛЕЙ (так званий столярний) виготовляють шляхом виварювання білкових відходів тваринного походження (роги, кістки тощо). Його застосовували у фарбах для «побілки крейдою». КАЗЕЇНОВИЙ КЛЕЙ – порошкоподібна суміш казеїну та добавок. Казеїн є продуктом переробки молокопродуктів (знежирений сир). Рослинні клеї виготовляють із борошна пшениці та жита, картопляного та кукурудзяного крохмалю. Застосовують для приготування клейстерів. Найбільша група органічних в’яжучих – синтетичні полімери. Синтетичні в’яжучі  – це високомолекулярні сполуки (смола), що утворюються в  результаті реакції полімеризації або конденсації хімічних речовин (стиролу, етилену та ін.). При виготовленні лаків, клеїв, шпаклівок смолу змішують із затверджувачем, пластифікатором, наповнювачем або розчинником. Синтетична смола – це смола, утворена внаслідок хімічних реакцій поліприєднання, поліконденсації або полімеризації.

Органічні в’яжучіАкрилова смола  – це синтетична смола, одержана шляхом полімеризації або співполімеризації акрилового та/чи метакрилового мономерів, переважно з  іншими мономерами. Алкідна смола – це синтетична смола, отримана шляхом поліконденсації жирних кислот (або олій) і карбонових кислот із поліолами. Назва «алкід» походить від двох англійських слів: alkogol (алкоголь) + acid (кислота) = alcid (алкід). Алкіди тверднуть внаслідок реакції окисненої полімеризації в  Силіконова смола – це синтетична смола на основі полісилоксанів, яку зазвичай застосовують у складі фасадних фарб. Вона поліпшує гідрофобні (водовідштовхувальні) та адгезійні властивості лакофарбового покриття. Епоксидна смола – це смола, яка твердне при обов’язковому використанні додаткового компонента – затверджувача. Надає стійкості фарбам і лакам. Хлоркаучук – це смола, яка утворюється при хлоруванні розчину каучуку; твердіння відбувається за рахунок випаровування розчинника. Хлоркаучук характеризується високою хімічною стійкістю і використовується у складі матеріалів для фарбування сталевих конструкцій, суден, бетонних поверхонь. Уретанова смола  – це смола, яка може бути одно- або двокомпонентною; вона твердне внаслідок хімічних реакцій. Додають до складу емалей і  лаків для забезпечення атмосферостійкості та високих фізико-механічних властивостей. Поліуретани – полімерний матеріал, який отримують з  нафти, додаючи різні складники. Характеризується довговічністю, еластичністю, міцністю, екологічністю, витримує температуру від –60 °С до +80 °С без утрати властивостей. Використовується у виготовленні фарб і лаків. Нітроцелюлоза – це продукт взаємодії целюлози й нітратної кислоти. Входить до складу фарб, емалей і лаків, забезпечуючи швидке висихання та якісне покриття. Високотоксична.

НаповнювачіДля того щоб фарбове покриття було непрозоре й перекривало колір попередньої фарби, до складу лакофарбових матеріалів уводять наповнювачі. Додавання наповнювачів поліпшує властивості лакофарбових матеріалів, а також збільшує міцність, атмосферостійкість, вогнетривкість та інші експлуатаційні характеристики покриття. Наповнювач – це матеріал у гранульованій або порошковій формі, нерозчинний у лакофарбовому середовищі, призначений для модифікації фарбової суміші чи надання їй певних фізичних властивостей. Наповнювачі є твердими дрібнодисперсними неорганічними речовинами, що не мають фарбувальної здатності. Однак здебільшого у складі фарб застосовують наповнювачі білого кольору, які одночасно виконують функцію білого пігменту. За допомогою наповнювачів регулюють в’язкість фарби, її твердість, блиск та інші фізико-механічні та хімічні властивості фарбових покриттів, поліпшують їх адгезійні характеристики.

НаповнювачіЯк наповнювачі можуть бути використані крейда, доломіт, каолін, тальк, барит, волластоніт, мікрокальцит, слюда та ін. У декоративних штукатурках і спеціальних ґрунтівках застосовують кварцовий пісок. Для приготування декоративних розчинів використовують кам’яну крихту, слюду, флокові частинки («чіпси»). Для олійних, силікатних, емульсійних та деяких інших фарб з метою підвищення міцності як наповнювач застосовують тальк, а також мелену слюду, діабаз, андезит.

Добавки (адитиви)    Для того щоб поліпшити характеристики лакофарбових матеріалів (тривалість висихання, відсутність тріщин на покритті тощо) або пристосувати їх до конкретних основ, використовують різноманітні добавки. До складу лакофарбових матеріалів їх додають у невеликих кількостях, але вони можуть суттєво поліпшити якість виробів та покриття. Кількість добавки завжди добирають спеціально для кожного лакофарбового матеріалу, але зазвичай вона не перевищує 1%. Винятком є пластифікатори – їх вміст у рецептурі може становити до 30%      Добавки (адитиви) – це різноманітні хімічні речовини, які сприяють поліпшенню якості лакофарбових матеріалів, надають їм певних властивостей, забезпечують можливість експлуатації в  різних умовах і  т.  ін.

Добавки До адитивів належать:сикативи,пластифікатори,диспергуючі речовини загущувачі,емульгатори, затверджувачі, прискорювачі,піногасники,консерванти,біоциди (фунгіциди, альгіциди), тефлон, іони срібла,скловолокно,целюлозні волокна,модифікуючі добавки. Добавка модифікуюча – це речовина, що надає необхідних регламентованих технологічних властивостей будівельним сумішам та забезпечує фізико-механічні властивості розчинів. Для прикладу, модифікуюча добавка в складі гіпсової шпаклівки збільшує термін застосування шпаклювальної маси до моменту тужавлення, що дає змогу приготовляти більші порції, а отже, економити час.

Добавки Диспергуючі речовини розщеплюють частинки пігментів і наповнювачів під час виготовлення фарб, тобто стабілізують пігментну дисперсію (не дають можливості частинкам пігментів скріплюватись між собою). Емульгатори – це спеціальні добавки, які запобігають розшаруванню емульсій. Загущувачі додають у фарби для того, щоб полегшити їх нанесення на поверхню, надати необхідну в’язкість, щоб запобігти розбризкуванню фарби та утворенню патьоків (напливів). Затверджувачі – хімічні речовини, які додають до деяких полімерних матеріалів для одержання неплавкого нерозчинного продукту. Затверджувачі переважно вводять у матеріал безпосередньо перед його застосуванням. Прискорювач  – хімічна сполука, що вводиться для підвищення швидкості твердіння деяких матеріалів. Піногасники запобігають утворенню піни під час виробництва та при нанесенні на поверхню. Консерванти додають до фарб для того, щоб запобігти виникненню й розвитку бактерій. Біоциди запобігають впливу організмів, які спричиняють мікробіологічне руйнування лакофарбового матеріалу та покриття – грибків, бактерій, моху, лишайників та плісняви. 

Добавки Тефлон – це полімерний матеріал, що характеризується високою тепло- і морозостійкістю, залишається гнучким й еластичним при температурах від —250 до +250 °C, що дає змогу застосовувати його як ізоляційний матеріал в багатьох галузях. Тефлон не змочується ні водою, ні жирами, ані більшістю органічних розчинників. Тефлон у рідкому стані додають до фарб та імпрегнатів для поліпшення експлуатаційних показників лакофарбових покриттів. Він утворює міцну поверхневу плівку та не вступає в реакцію з іншими сполуками, тому забезпечує високу стійкість опоряджених поверхонь до механічного впливу, води, атмосферних явищ та забруднень. Декоративне покриття з Teflon® surface protector є паро- та газопроникним  Іони срібла у складі фарби запобігають розвиткові бактерій та грибків на пофарбованих поверхнях.

Сикативами називаються сполуки металів (в основному свинцю, марганцю, кобальту, кальцію, заліза) з органічними кислотами. Ці солі розчинні в органічних розчинниках. Сикативи застосовують для прискорення висихання лакофарбових матеріалів (оліф, лаків, емалей, фарб, ґрунтівок та шпаклівок), тобто для скорочення тривалості плівкоутворення. Залежно від типу сикативу процес плівкоутворення починається або з формування поверхневої плівки (кобальтові сикативи), або з підкладки, а потім поширюється по всій товщині плівки (марганцеві та свинцеві сикативи). Швидкість висихання плівок олійних лакофарбових матеріалів пропорційна кількості сикативу. Якщо сикатив уводиться в кількості, що перевищує оптимальну, то швидкість висихання знижується. Слід ураховувати, що дія сикативів не припиняється і після висихання плівки. Уведення сикативу в надлишку може призвести до передчасного старіння лакофарбового покриття. Пластифікатори  – це продукти органічного походження, які надають лакофарбовим плівкам необхідної еластичності, підвищеної стійкості до перепаду температур та дії ультрафіолетового випромінювання. Зазвичай пластифікатори є нейтральними, сумісними з іншими компонентами, безбарвні, без запаху, із низькою леткістю. Скловолокно, яке міститься в  деяких шпаклівках, відповідає за ефективну реставрацію потрісканих поверхонь. У результаті утворені з’єднання є винятково стійкими та міцними. Целюлозні волокна додають до фасадної шпаклівки для забезпечення підвищеної стійкості та оптимальної еластичності отриманого покриття. Добавка модифікуюча – це речовина, що надає необхідних регламентованих технологічних властивостей будівельним сумішам та забезпечує фізико-механічні властивості розчинів. Для прикладу, модифікуюча добавка в складі гіпсової шпаклівки збільшує термін застосування шпаклювальної маси до моменту тужавлення, що дає змогу приготовляти більші порції, а отже, економити час.

Як виробляють фарбу?Екскурсія на завод Lankwitzer

Використані джерела. Гузюк В. Малярні та опоряджувальні роботи: навч. посіб. / В. Б. Гузюк, Т. Б. Федечко.  – Львів : Світ, 2021.  – 332 с.; іл. ISBN 978-966-914-376-1https://www.korporacijiniji-sjervis.sniezka.ua/gfx-upload/ostap/POSBNIK_Maljurn_ta_oporjudzuvalyn_roboti_2021.pdf. Матеріали з відкритих джерел мережі Інтернет