š  Мистецтво Баха експресивне, маштабне, сповнене неспокоюі динаміки.

š  Бах має в течії музичного бароко свою особливу лірико - філософську тему, у втіленні якої він сягнув глибин, ніким після нього не перевершених.

š 

š  Пізніше саме цей психологізмпривабив романтиків ХІХ ст., які побачили у Баховві споріднену душу, подібного до них індивідуаліста.

š  Однак між Бахом і романтичними музикантами є істотна різниця: особиста віра і особиста тема Баха - це розповідь, або навіть проповідь, не протиставулення іншим людям, а звернення до них.

Музична риторика Й.С. Баха

š

š  Одним із факторів впорядкованності у Баха стало застосування законів музичної риторики.

š  Бах добре знав теоретично і широко використовував практично правила і прийоми музичної риторики, що стосувалися відбору

важливих мелодійних формул, їхнього

             розміщення і розробки.                                            š

š  На початку нашого століття Андре Пірро та

            Альберт Швейцер наново розкрили і                      š

проаналізували на матеріалі кантат поетичну

символіку бахівських мотивів

š

Вони конкретно вказали найпоширеніші бахівські мотиви: кроку ( впевнені кроки відбивали силу духу, а непевні, з ваганням - втому і слабкість), спокою ( плавний, хвилевий рух), смутку ( зліговані по дві ноти мелодійні ходи зітхання),радості ( жвавий, гамоподібний рух), скорботи (спадні хроматизми).

З музично-зображальними уявленнями і образами пов'язані також певні ритми.

-              крапковий ритм асоціюється з настроєм урочистості;

-              ритм восьма , дві шістнадцяті - з настроєм радості.

šА.Швейцар

Музична риторика Й.С. Баха

š  Для бахівської цілісноїкомпозиції не типовим є контраст тематичного матеріалу, а прийняте тільки співставлення тематичного зерна з

поліфонічним розгортанням.

š

š  Контрасти звичайно знаходяться вже поза межами однієї цілісноїкомпозиції і характерні

для будови циклу ( прелюдії і фуги, сюїти,

            концерти чи токати).                                                    ^š

š  Тема Баха буває неоднозначною, психолохічноскладною, що виявляється поєднанням у ній су перечливих елементів,як наприклад, танцюваль ного ритму зі скорботною інтонацією,розмірен ого руху, з гострою, дисонуючою гармонією, д екламаційного складу мелодії з інструменталь ним способом її розгортання.

Сила цієї музики - в передачі певних загальних станів, думок, почуттів, але без драматичного дієвого розвитку.

Почуття в ній зовнішнє, статичне, стримане, зато дуже глибоке, повне внутрінньої напруженності, прихованої енергії.

Артикуляція клавірних творів Й.С. Баха

š  Артикуляція була для музики Баха виконавським засобом першорядної важливості.

š  Найголовнішим завданням клавериста , за висловом Баха, було виховання співучої, в'язаної гри кантабіле.

š  " Це було мистецтво фразування і виділення голосів " - писала В.Ландовська.

š  " В'язана гра, що є найхарактернішою прикметою бахівської школи, не передбачає однорідності у виконанні, а вимагає безконечної різноманітності у поєднанні та групуванні нот різних вартостей" конкретизував А.Швейцар

š  Дуже категорично висловився П. БадураСкада: " Не питання, що вважати найбільшою і найпоширенішоюпомилкою у сучасній інтерпретаціїБаха, я відповів би без вагань: відсутністьабо помилковість артикуляції. Неартикульована гра означає голе відігравання нот, що не дає побачити їхніх внутрішніх взаємозвязків, Про відсутність артикуляції можна говорити також, коли одноманітнограють або тільки legato, або тільки staccato".

š  Для сьогоднішньогопіаніста відчуття стилю у виконанні значною мірою залежить якраз від характеру фразування. Важливо підкреслити, що бахівська фразувальна одиниця не буває довгою. Типовий маштаб тем у фугах - не довший ніж півтори такти.

š  Підмінаприроднього чергування невеликих " говорячих" фразувальних одиниць в музиці Баха плавною і випуклою хвилеподібноюширокою фразою неминуче призводить до порушення норм бароко і романтизації.

š  Особливості фразування в мелодиці Баха зумовлені її поліфонічною природою.

š  Мелодійналінія у Баха розгортається вільно, незалежно від рівномірногометричного поділу.

Опорні звуки в мелодійній лінії часто не співпадають з сильними частитами такту.

Прикмети мелодійних вершин у фразах Швейцар схематично визначив так:

а)найважчим стає звук при кінці мелодійної лінії, яка рухається спрямовано в одному напрямку - вгору чи вниз;

б) підкреслюються ті синкоповані чи несинкоповані звуки, що несподіваною зупинкою переривають рух.

З клавірних творів більш детальні артикуляційні вказівки мають Італійський концерт, Гольберг-варіації та Клавірна книжечка вільгельма Фрідемана.

š  Ліги, що прийшли в клавірну музику зі скрипкової, зберегли у Баха типову будову

            ^{скрипкових штрихів.}    š Зрідка Бах проставляв і знаки стакато,

š 

š  Бахівські ліги служили для виділення важливих мелодійних побудов і вказували на легатне їхнє виконання, , проте закінчення дужки не обов'язково означало розрив легатної гри.