Загальні особливості: Кліматичні умови Північної Америки характеризуються надзвичайною різноманітністю. Це обумовлюється географічним положенням материка, особливостями циркуляції повітряних мас, рельєфом території, ступенем розчленованості берегової лінії, впливом океанічних течій поблизу континенту тощо. Саме ці чинники призводять до нерівномірного розподілу тепла і вологи на території Північної Америки і визначають кліматичні відмінності окремих її регіонів.
Через значну протяжність материка з півночі на південь різні його частини дістають неоднакову кількість тепла. У південні райони протягом року надходить велика кількість сонячної енергії, а в північні – незначна. Влітку на півночі континенту температура повітря становить в середньому +5єС, а на півдні +30єС. Ще більша різниця виникає взимку, коли північніше полярного кола середня температура близько -34єС, а на півдні материка – вище +20єС. Абсолютний максимум температури (+56,7єС) зафіксовано в Долині Смерті.
Циркуляція повітряних мас Різноманітність температурного режиму визначає характер циркуляції повітряних мас (арктичних, помірних і тропічних). Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри. Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки простягаються значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.
Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам просуватись далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу. На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади. Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.
Це потужний атмосферний вихор, що виникає між грозовою хмарою і землею. Повітря в ньому обертається зі швидкістю 100 м/с і підіймається по спіралі вгору, руйнуючи все на своєму шляху. На території США за рік може виникнути понад 700 торнадо. Найчастіше – над Великими рівнинами та Середньому Заході навесні та на початку літа. Вони завдають колосальної шкоди природі й людям. Торнадо
Урагани Також небезпечними є тропічні циклони (урагани), які виникають в тропічних широтах Атлантичного океану і проносяться до південно-східних берегів Північної Америки пасатами. Швидкість вітру в цих атмосферних вихорах сягає 200 км/год. Обрушуючись на узбережжя, вони спричиняють повені, загибель людей та страшні руйнування. Континент Північної Америки, а якщо точніше, територія Сполучених Штатів найбільше потерпає від ураганів та смерчів, ніж будь-яка інша частина суходолу у світі. Це обумовлюється як географічним розташуванням континенту, порівняною близькістю через океан спекотної Африки, а також теплими течіями.
Ураган Катріна Ураган «Катріна» — найбільш руйнівний ураган в історії США. Це був ураган 5 категорії по шкалі ураганів Саффіра-Симпсона, шостий по силі ураган Атлантичного басейну за всю історію спостережень. Стався в кінці серпня 2005 року. Найбільше постраждало місто Новий Орлеан в Луїзіані, де під воду пішло 80 % площі. Загинуло 1836 жителів!
Серед інших чинників, які визначають особливості клімату – розчленованість берегової лінії. Глибоко вдаючись у суходіл, холодна Гудзонова і тепла Мексиканська затоки підсилюють обмін різними повітряними масами, що призводить до частої зміни погодних умов. На клімат прибережних територій впливають океанічні течії. Так, найбільша кількість опадів (до 3000 мм за рік) випадає на північно-західних схилах Кордильєр завдяки впливу теплої Аляскинської течії. Вона підвищує температуру тихоокеанського узбережжя помірного поясу на відміну від атлантичного, вздовж якого рухаються води холодної Лабрадорської течії. Там значно холодніше. Південніше 40-ї паралелі характер течій змінюється. Південний схід материка омивається теплим Гольфстрімом, а південний захід – холодними водами Каліфорнійської течії. Тому субтропічне узбережжя Атлантичного океану тепліше від тихоокеанського, опадів тут набагато більше. Каліфорнійська ж течія збільшує посушливість західного узбережжя тропічних широт і сприяє утворенню берегових пустель.
У Північній Америці спостерігаються всі відомі на Землі типи клімату, крім екваторіального. Закономірна зміна температурних умов та циркуляція повітря з півночі на південь зумовлює виділення на материку шести кліматичних поясів, у межах яких сформувалися кілька кліматичних областей. Кліматичні пояси та типи клімату
Арктичний клімат У арктичному поясі протягом року панують холодні й сухі арктичні повітряні маси та північно-східні вітри. Зима тут сувора, літо холодне. Середні температури січня – -35єС…-40єС, влітку стовпчик термометра не піднімається вище +5єС. Опадів випадає мало (не більше 250 мм за рік), проте через сильні пориви вітру часто виникають завірюхи та снігові бурі. Зимова полярна ніч триває до п’яти місяців. Переважання низьких температур спричинює тривалий сніговий покрив і зледеніння.
Субарктичний клімат У субарктичному поясі спостерігається зміна повітряних мас за сезонами. Взимку – арктичні, влітку – помірні. Зима морозна (до -30єС), але на берегах Тихого й Атлантичного океанів менш сувора, ніж у внутрішніх районах через пом’якшуючий вплив океанів. Літо прохолодне (до +10єС), але більш тривале, ніж в арктичному поясі. Опадів випадає дещо більше (до 350 мм за рік). Поширена багаторічна мерзлота.
Помірний клімат Помірний пояс займає найбільшу площу на території Північної Америки. У ньому протягом року панують помірні повітряні маси і західні вітри. Значна протяжність поясу та особливості підстилаючої поверхні зумовлюють певні кліматичні відмінності, тому виділяють чотири кліматичні області. Для всього помірного поясу характерна зміна клімату за сезонами.
область морського клімату на узбережжі Тихого океану та західних схилах Кордильєр характеризується м’якою зимою, прохолодним літом та найбільшою в межах поясу кількістю опадів (понад 2000 мм за рік); область помірно-континентального клімату займає внутрішні міжгірні улоговини Кордильєр. Для неї характерна більш прохолодна зима, помірно тепле літо і менша кількість опадів, ніж на тихоокеанському узбережжі (400-600 мм за рік); область континентального клімату знаходиться в центральній частині поясу. Літо по-справжньому тепле (до +20єС), зима – холодна (до -25єС). Протягом року випадає найменша в межах поясу кількість опадів; область мусонного клімату на сході виділяється прохолодним літом.
У гігантській міжгірній улоговині Кордильєр у західній частині субтропічного поясу розташована пустеля Долина Смерті. Свою невтішну назву вона дістала в минулому столітті, за часів «золотої лихоманки». Золотошукачі, які кинулися сюди в пошуках коштовного металу, довго не могли вийти з долини та проблукали там цілий місяць. Не всім пощастило вирватися з полону пустелі — деякі з них загинули від голоду й зневоднювання.
У субтропічному поясі взимку панують помірні повітряні маси, влітку – тропічні. Через значну протяжність із заходу на схід в його межах виділяють три кліматичні області: середземноморська область (на західному узбережжі Тихого океану) з теплою вологою зимою і сухим жарким літом; континентальна область (внутрішні райони поясу) з сухою прохолодною зимою (вище 0єС) і жарким літом (+25єС); область мусонного клімату з сухою з відносно холодною зимою і вологим теплим літом.
У тропічному поясі через неоднаковий вплив океанів виділяють дві області: область пустельного клімату сформувалася на заході через вплив холодної Каліфорнійської течії. Там дуже спекотно і сухо; область вологого клімату виділяється на сході і характеризується високими температурами протягом року і великою кількістю опадів, які приносять пасати з Атлантичного океану. У субекваторіальному поясі, який займає найменшу площу на материку, протягом року дуже тепло (вище +25єС) і волого. Особливо багато опадів випадає влітку через надходження екваторіальних повітряних мас з Тихого океану. Взимку дощі пов’язані з північно-східними пасатами з Карибського моря.
Тип клімату Опади Температури Переважаючі повітряні маси Географічне положення Назва кліматичного поясу Практичне завдання Використовуючи текст параграфа та наведені кліматичні діаграми, охарактеризуйте кліматичні пояси Північної Америки. Відповідь подайте у вигляді таблиці (у зошиті).
Рекомендовані джерела інформації https://disted.edu.vn.ua/courses/learn/4894 https://www.popmech.ru/science/news-454972-tornado-voznikayut-sovsem-ne-tak-kak-schitali-uchenye-neozhidannoe-otkrytie/ https://znaj.ua/ru/science/zona-smerty-uchenye-smogly-zaglyanut-vnutr-tornado https://school.home-task.com/klimat-pivnichnoyi-ameriki/ http://edufuture.biz/index.php?title https://narodna-osvita.com.ua/6857-klmat-pvnchnoyi-ameriki.html