Презентація "Книга Болю" Осипа Турянського

Любов до життя і до вищих його цінностей переможе смерть. Осип Турянський

Сходинками життя Осип Турянський народився 2 лютого 1880 року в селі Оглядів Радехівського району на Львівщині у сім’ї тесляра. Осип був старшим сином, з 11 дітей, зростав допитливим і здібним, цікавився історією і фольклором рідного краю.

Вступив до Віденського університету на філософський факультет, який закінчив у 1907 році. Незабаром здобув науковий ступінь доктора філософії. Юнак вільно володів іноземними мовами: англійською, угорською, польською, грецькою, латинською.

Творчість 1908 року дебютував оповіданнями “Ей, коб були мене вчили”, “Де сонце?”, “Курка”. За життя Осип Турянський видав поему “На суді духа”, філософсько-алегоричну повість “Дума пралісу”, роман “Син землі”.

Своїм побратимам, які перебували в полоні, присвятив твори: “Брате, сьогодні Святий вечір”, “Казка про зимову казку”, “Боротьба за великість”, “Іван Правдолюб”.

Популярністю користувалася різдвяна легенда “Як люди приймали Христа”. У творчому доробку є комедія “Раби”, нарис “Поет віри і боротьби” та чимало публіцистичних статей.

На початку Першої світової війни Турянського мобілізували до австрійського війська. У 1915 році він потрапив до сербського полону. Він вижив після етапування засніженими горами та написав повість про цю страшну подію в його житті.

У 1923 повернувся додому та працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, де викладав німецьку, французьку та латинську мови. 28 березня 1933 року Осип Турянський помер, похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Поза межами болю Жанр Лірична повість-поема

Автобіографічний оповідач застосовує такі оповідні прийоми: Психологізм; Художні ретроспекції; Пролепсиси (забігання вперед у часі, опис майбутніх подій).

Сюжетно-композиційна організація Визначають вступ і п’ять частин. У ній наявне композиційне обрамлення: починається твір реквієм по загиблих і завершується думкою про померлих побратимів.

Повість складається з мікрочастин: “шлях смерті” – показ колони з шістдесяти тисяч полонених, що пересуваються засніженими албанськими хребтами; “танець смерті” – епізод, в якому семеро полонених до повного виснаження танцюють довкола куща, щоб з одягу мертвого запалити вогнище;

“країна Сонця “– марення знедолених вояків про щасливу країну і гармонію у світі; “Різдвяні свята” – картина-візія персонажа, який опиняється біля дому, спостерігаючи через вікно, як дружина з дітьми зустрічає Святвечір;

“пісня вічності” – пісня-гімн скрипаля Штранцінгера перемозі людяності над божевіллям голоду; “мандрівка мерців” – картина, в якій виснажені полонені линуть в ірреальні виміри світу.

Сюжет повісті однолінійний і концентричний, тобто події у ній розвиваються в причиново-наслідкових зв’язків. Наявні всі сюжетні компоненти: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка.

Система персонажів У повісті діють семеро товаришів по недолі, які належать до різних національностей: Оглядівський і Добровський – українці, Пшилуський – поляк, Сабо – угорець, Штранцінгер – австрієць, Бояні і Ніколич – серби.

“Поза межами болю” – назва символічна: опинившись у неймовірно трагічних ситуаціях, на межі виживання, Оглядівський вірить у силу любові дружини і сина, які в його очах є світлою зорею, що веде його до перемоги. Він долає тяжкі обставини і виходить переможцем у двобої зі смертю, утверджуючи активний гуманізм, загальнолюдські цінності.

Б. Лепкий у збірці критико-есеїстських нарисів “Незабутні” зазначав: “Читаючи, не знаєш, чи більше дивуватися тому, що автор пережив, чи тому, що написав. Одно і друге справді “Поза межами болю” Воно велике”.

Відомий український поет П. Караманський невдовзі після виходу книжки написав: “Це наймогутніша з відомих мені картин на тлі світової катастрофи не тільки в нашій, а й у цілій європейській літературі… Ваш твір викликає вражіння дійсно пережитого, переболілого і списаного кров’ю серця.”

Література Українська література: підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) / Г.Ф. Семенюк, М.П. Ткачук, О.В. Слоньовська [та ін.]; за заг. ред. Г. Ф. Семенюка. – К.: Освіта, 2011. – 416 с. Лілік О. “Книга болю” // Дивослово. – 2011. - №11. – С.18-25.

Підготувала вчитель української мови та літератури Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 Шпильова Світлана Павлівна